16. Завдання і методи дифере­нціації заробітної плати праців­ників.

Оплата праці працюючих – це важливий мотивуючий компонент орг-ї викор-я трудового потенці­алу. Розміри оплати праці дифе­ренціюються в зал. від кількості і якості витраченої праці і цілком і повністю повинні бути зорієнто­вані на її рез-т.

Встановлення співвідношень в оплаті праці працівників різних категорій в загальному процесі їх д-ності і являє собою дифер-цію оплати праці працюючих.

Сама по собі дифер-ція має ба­зуватись на соціальній функції оплати праці, яка тісно пов’язана з таким поняттям як соціальна справедливість. Серед завдань, які покладені в основу дифер-ції оплати можна виділити наступні:

1) класифікація робіт, видів д-ності за ступенем їх важливості і необхідності;

2) встановлення співвідношень між різними видами ро­біт (редукція праці) ;

3) визначення мін. необхідного розміру оплати праці за одиницю найпростішої роботи;

4) тарифікація робіт;

5) визначення впливу умов праці на рез-ти трудової д-ності і впровадження необхідних доплат за шкідливі умови праці;

Виходячи з завдань можна роз­глянути і методи дифер-ції ЗП. До таких методів можна віднести перш за все:

1. метод встановлення норм часу і часових тарифних ставок;

2. метод встановлення норм виробітку і розцінок на ви­конану роботу;

3. метод встановлення непрямих розцінок, що базуються на рез-тах праці основних праців­ників.

4. метод встановлення посадових окла­дів (вилок (250;300;350) )

5. метод встановлення доплат і надбавок

17. Класифікація умов праці на виробництві.

Умови праці – це сукупність сторін і зв’язків доцільної д-ності людини. Умови праці включають в себе такі складові:8орг-йно-тех­нічний; санітарно-гігієніч­ний; естетичний; соц.-псих-ний;

Зазначені ел-ти формують вир-че серед-ще, яке оцінюється за 6-ма категоріями тяжкості праці. В сонові класифікації груп тяжкості покладено функц-ний стан орга­нізму людини, який формується під впливом зазначених вир-чих факторів. Зокрема виділяють 3 стани: нормальний; пограничний; патологічний

До нормального стану віднося­ться перші 2 категорії тяжкості. Це роботи виконання яких здійс­нюються в комфортних умовах при сприятливих величинах фізи­чних, розумових і нервово-емо­ційних навантажень.

До пограничного стану роботи відносяться 3 та 4-а категорія тя­жкості для яких характерні під­вищ-ня навантаження а також не зовсім сприятливі вир-чі умови. Хоча раціональні режими праці і відпочинку сприяють раціональ­ному відновленню організму.

До патологічного стану відно­сяться 5 та 6-а категорія тяжкості, яка виконується при дуже несп­риятливих екстремальних умовах праці. При цьому вплив вир-чих шкідливостей і інших чинників зумовлюють патологічні зміни в організмі. Роботи такого харак­теру потребують додаткових вит­рат на охорону праці і на захист працюючих.

18. Економічні аспекти ефективності менеджменту пе­рсоналу.

Основними загальними показ­никами ек-ної еф-ості д-ності п-ств в упр-ні персоналом є:

• зростання прод-тивності праці;

• річний ек-ний ефект (економія приведених вит­рат) ;

• покращення соц-х показни­ків (зниження захворюваності, пі­двищ-ня освітньо-квал-ційного рівня, покращення СПК, тощо)

Приріст прод-тивності праці (П) визначається через показники: • вироблення продукції на одного працюючого; • економія чисель­ності працівників.

Приріст прод-тивності праці у рез-ті економії чисельності праці­вників розраховується по фор­мулі:

П = Эч х 100 / (Чср – Эч) , де Эч – відносна економія (вивіль­нення чисельності працюючих пі­сля впровадження заходів (чол) ;

Чср – Річний ек-ний ефект

Річний ек-ний ефект (Эг) (еко­номія приведених витрат) у гро­шовому виразі розраховується по формулі:

Эг = (З1 – З2) х У2 - Ен х Ззд,

де З1 і З2; — собівартість оди­ниці продукції (робіт) до і після впровадження заходу (поточні витрати) , гр.од.;

У2 - річний обсяг продукції (робіт) після впровадження за­ходу в натуральному виразі;

Ен - нормативний коеф-т порі­вняльної ек-ної еф-ості (Ен) кад­рових заходів дорівнює 0,15, но­рмативний строк окупності (Тн) - 6.2 року.

При розрахунках ек-ної еф-ості кадрових заходів викор-ються й інші показники:

-Зниження трудомісткості про­дукції. Зниження трудомісткості продукції витрат (Тед) і зворотна йому величина — коеф-т еф-ості (Е) визначаються за формулами: Тед=Зед/ (З1-З2) х У2; Е = 1/Тед

-Відносна економія (вивіль­нення) чисельності працюючих

а) за рахунок скорочення втрат робочого часу і непрод-тивних витрат праці:

б) за рахунок приросту обсягу вир-ва:

-Економія робочого часу в зв'я­зку зі скороченням втрат і неп­род-тивних витрат часу (Эвр) ,

-Приріст обсягу вир-ва (Р) , %:

-Економія від зниження собіва­ртості продукції (Эс) ,

-Економія в зв'язку із знижен­ням проф-ної захворюваності і вир-чого травмати­зму (Эц) .