98. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів.

Підвищення кваліфікації робіт­ників – це професійно-технічне навчання робітників, що дає змогу розширювати і поглиблю­вати здобуті знання, уміння і на­вички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг. Особливістю процесу підвищення кваліфікації є те, що в даному випадку викла­дачі ведуть заняття з робітни­ками, а не з учнями, як у профте­хучилищі чи під час первинної підготовки кадрів на виробництві.

Підвищення кваліфікації робіт­ників на підприємстві здійснює­ться за такими фор­мами: виробничо-технічні ку­рси; курси цільового призна­чення і суміщеним профе­сіям; школи по вивченню пере­дових прийомів та методів праці; курси бригадирів; гуртки і групи якості; інші форми підви­щення кваліфікації робітників, що визначаються підприємствами.

Перепідготовка робітників – це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здо­були первинну професійну підго­товку. Перепідготовка робітників на підприємстві здійснюється у наступних випадках: для нав­чання робітників, котрі вивіль­нюються у зв’язку з перепрофі­люванням, реорганізацією підп­риємства тощо; для розширення професійного профілю робітни­ків, підготовки їх до роботи в умовах колективної форми орга­нізації праці; при потребі змінити професію у зв’язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або витрат здатності виконувати роботу за поперед­ньою професією

102. Визначення економіч­ної шкоди внаслідок надмірної плинності персоналу, професійних захворювань і травматизму.

Зменшення плинності робочої сили, викликаною незадоволені­стю орг-єю й умовами праці:

Эс = (Сума) Рті х (1-кт2/Кт1)

де Кт1 - фактичний коеф-т плинності, %;

Кт2 ^- очікуваний коеф-т плин­ності, %;

(Сума) Рті ^— середньорічний збиток, заподіюваний п-ству плинністю робочої сили, руб.

Економія в зв'язку зі скорочен­ням проф-ної захворюваності і вир-чого травмати­зму (Эц) , руб.:

Эн = (Н1-Н2) х Сумарні,

де Н1, Н2 - втрати робочого часу по тимчасовій непрацездат­ності протягом року до і після впровадження заходу,

Сумарні - середній денний роз­мір збитку п-ства в зв'язку з трав­мами і вир-чо обумовленими зах­ворюваннями, (у тому числі вип­лата допомог по непрацездатно­сті, пенсій по інвалідності, вит­рати на придбання устаткування й ін., витрати на санаторно-курор­тне лікування й ін.)

102. Індивідуальні та групові інтереси працівників, методи їх використання в менеджменті пе­рсоналу.

При тривалій взаємодії в про­цесі праці велике значення набу­вають: міжособова взаємодія, зов-ні комунікації, зміст і характер за­гальної д-ності. По мірі зростання складності виконуваних задач при їх груповому рішенні відмічає­ться більша стабільність ймовір­нісно-часових і напружених хар-к д-ності відносно індивідуальних. Таким чином, доцільно вивчення групових хар-к в мдж-ті персо­налу, із яких особливо важливо виділити слідуючи: рівень і дина­міка псих-ного настрою групи (стадії її розвитку) , орг-йні можл-ті групи як суб’єкта д-ності в умовах невизначеності і нестало­сті орг-ї) , виділення і хар-ки ліде­рів, адекватність самовизначення особистості і групи (ролі) , ступінь відповідності орг-йних і групових відносин і дієвості (упр-ня нефо­рмальною групою) , джерела нап­руженості в групі.

Являючись проміжними між індивідуальними і колективними взаємовідносинами, відносини в групі мають специфічні хар-ки, що впливають на вибраний стиль і методи упр-ня на фірмі. В орг-ях чисельністю більше 25 чоловік постійного персоналу упр-ня гру­пами доповнюється упр-ням гру­повою взаємодією.

Основною проблемою упр-ня групами і груповою взаємодією є визначення оптимального сполу­чення групових і орг-йних інтере­сів, при якому мотивуючи групи фактори праці будуть найбільш дієві.

СОЧЕНЯЙ 