32. Нормування праці: сут­ність, значення, види норм праці.

Нормування праці – це один з важливих ел-тів її орг-ї. Воно представляє собою процес вста­новлення необхідних трудових пропорцій обов’язкових для ви­конання працівниками в їх трудо­вій д-ності. Нормування спирає­ться на об’єктивно на технологіч­ний процес д-ності того чи іншого п-ства, фірми, установи. Останній являє собою внутр-ню логіку тех­ніки чи технології і існуючого в даній фірмі обладнання. Голов­ним ел-том нормування виступає встановлення необхідної міри праці для працюючих на тих чи інших ділянках вир-ва. Міра праці тісно пов’язана з викор-ям робо­чого часу і виконанням трудових обов’язків. Вона означає – єдність кількості і якості виконаної ро­боти.

Зміст нормування являє собою більш широке поняття і включає крім самої міри ще й цілий ряд процесів, як то вивчення техноло­гічного процесу, його послідов­ність, аналіз операцій, раціональ­ність їх виконання, тривалість ок­ремих ел-тів виконання операцій, розробку необхідних витрат часу на операцію, впровадження но­рми

часу, оцінка її виконання, аналіз і розробка пропозицій щодо вдосконалення стр-ри і вит­рат часу на ту чи іншу роботу.

Нормування праці включає в себе викор-я цілого ряду норм, а саме:

• норм часу – три­валість часу необхідного для ви­конання 1 роботи;

• норм виробітку – кількість продукції, що необхідно виробити за певний проміжок часу;

• норм обслугову­вання – кількість обладнання, яке обслуговує один працівник.

• норм часу обслу­говування – витрати часу на обс­луговування одиниці обладнання;

• норм керованості – кількість підлеглих чи підрозді­лів, що підпорядковуються од­ному керівнику;

33. Завдання ефективного ви­користання наявних кадрів і ро­бочого часу кожного працівника.

Викор-я трудового потенціалу п-ства – це одне з важливих зав­дань мдж-ту персоналу. Для еф-ого за діяння працюючих на ви­конання поставлених завдань, до­сягнення певної стратегії необхі­дно чітка, злагоджена ув’язка трудових пропорцій в часі, прос­торі. Тому для забезп-ня злагод­женості трудових процесів потрі­бно реалізувати на практиці цілий ряд необхідних вимог “завдань”. Серед них слід відмітити насту­пні: 1) розподіл трудових обов’язків; 2) підготовка кадрів; 3) встановлення нормованих за­вдань; 4) розстановка кадрів відпові­дно до обов’язків; 5) забезп-ня належних умов праці; 6) обладнання робочих місць та їх обслуговування; 7) оплата праці; 8) забезп-ня належної дисцип­ліни; Все зазначення вище взяте в комплексі і сприяє еф-ому викор-ю персоналу, фнкц-ня якого об­межене певними рамками часу. Тому чим більше злагоджені тру­дові процеси, тим більше еф-ість викор-я робочого часу працюю­чих.

34. Негрошові форми стимулювання працівників.

До негрошових форм стимулю­вання працівників відносяться перш за все стимули пов’язані з гуманізацією праці:

• умови праці;

• зміст праці;

• участь у вирішенні вир-чих завдань;

• впровадження гну­чких графіків в роботі;

• демократизація в упр-ні;

Важливим напрямком не гро­шового стимулювання є залу­чення працівників до упр-ня вир-вом. Так н.п. в американських фі­рмах застосовується 4 основні форми залучення працівників до упр-ня:

1) участь працівників в упр-ні працею і якістю продукції на рі­вні цеху, дільниці;

2) створення спільних комітетів роб-ків і менеджерів;

3) запровадження с-м участі пе­рсоналу в прибутках;

4) участь працівників найманої праці в роботі рад директорів ко­рпорацій;