87. Визначте шлях України до свободи та незалежності.

88. Розкрийте суть проголошення і розбудови Української незалежної держави.

Розвиток політичних подій в СРСР в умовах "перебудови", лібералізації суспільно-політичного життя, пов’язаних з діяльністю М.С. Горбачова, призвів до посилення боротьби народів за незалежність, виникнення в СРСР ряду міжнаціональних конфліктів. З'явилась реальна загроза розпаду Радянського Союзу. В цій ситуації 19 серпня 1991 р. рядом високопоставлених керівників СРСР була здійснена спроба взяти ініціативу в свої руки, піднявши путч, Ця спроба  завдяки рішучій позиції президента Росії Б.М.Єльцина та його соратників завершилася крахом. Це ще більш посилило прагнення народів СРСР до не залежності. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила Акт про незалежність України, підтверджений народом України 1 грудня 1991 р. У референдумі взяло участь 84,2  відсотка виборців, з яких 90,3 проголосували за незалежність України. Тоді ж, 1 грудня було всенародно обрано Президента України Леоніда Кравчука.

На початку грудня рішенням президентів України, Росії та Білорусії денонсовано Договір 1922 р. про утворення СРСР і утворена Співдружність Незалежних Держав (СНД).В Україні почався реальний процес Державотворення, що значною мірою консолідував суспільні сили, хоча загалом спектр суспільного життя став ще більш різноманітним.

Наприкінці лютого - на початку березня 1992 р. відбулися Другі Усеукраїнські збори Народного руху. Метою своєї дальшої діяльності Рух Означив утвердження свободи і незалежності України. Керівниками організації було обрано трьох співголов - М.Гориня, І.Драча та В.Чорновола. Перші два згодом фактично відійшли від керівництва Рухом. На початку 1993 р. у зв'язку з дією прийнятого Верховною Радою України Закону "Про об'єднання громадян" Народний Рух України змушений був констатуватися  як партія, залишаючись при цьому широкою масово-політичною організацією.

З метою консолідації демократичних сил ряд політичних партій разом із діловими колами заснували на початку 1992 р. об'єднання "Нова Україна", яке має позитивний вплив на суспільно-політичну атмосферу та соціально економічне становище на Україні. Розгорнув діяльність також Конгрес національно-демократичних сил.

Водночас посилився процес структуризація  суспільства  і перегрупування політичних сил. Корозія розшарувань, розходжень і розколів торкнулася Народного Руху України, Української республіканської партії, Української християнсько-демократичної партії, Партії демократичного відродження України. Посилились суперечності в церковному русі. Активізувалися про комуністичні сили. 247 народних депутатів України поставили свої підписи під вимогою переглядути постанову Президії Верховної Ради України про заборону діяльності комуністичної партії. На початку 1993 р. посилився рух за підписання Україною Статуту  СНД. У відповідь майже ЗО  політичних партій та громадських об'єднань створили 21 лютого 1993 р. Антикомуністичний антиімперський фронт (ААФ). У роботі Всеукраїнського форуму ААФ взяли участь Народний рух України, Конгрес національно-демократичних сил, Демократична партія України Християнсько-демократична партія України, "Меморіал", товариство "Просвіта", товариство "Україна", асоціація "Зелений світ", Українська національна асамблея (УНА), УНСО, КУН, ВОСТ, Союз українок та інші. Головне своє завдання коаліція антикомуністичних сил бачить у сприянні економічним реформам. Організатори Фронту оголосили про відмову від між партійної боротьби. Вони висловились за підтримку політики Президента, Уряду України.

Тим часом соціально-економічне становище України погіршується, набравши характеру кризи й паралічу. Це є наслідком дезінтеграції та дезорганізації колишнього СРСР, розвалу кредитно-фінансової системи, переорієнтації всього соціально-економічного й соціально-політичного комплексу на структуру нової держави, впливає  також відсутність протягом останніх  років реального плану будівництва держави та її економіки. Економічна депресія , що розвивалась у 1990- 1992 рр. , досягла  такого рівня, коли розпочалась деградація самої соціальної - економічної структури суспільства. За даними Міністерства статистики, національний доход України знизився на 14 відсотків, продуктивність суспільної праці-на15.3а 1992р. темпи зниження виробництва промислової продукції склали 9 відсотків.  Виробництво товарів народного споживання знизилось на 10,9 відсотка. Програма "Основи національної економічної політики", прийнята в березні 1992 р., практично ігнорувалася урядом, і це призвело до краху фінансової системи України та знецінення грошової ерзац-одиниці - купона.

Восени 1992 р. на зміну уряду Віталія Фокіна прийшов оновлений уряд Леоніда Кучми. Розпочалася боротьба з розрухою та економічною кризою. Уряд видав ряд декретів, спрямованих на подолання кризи та стабілізацію економіки держави.  Це  декрети про порядок приватизації присадибних ділянок, оплату праці, зміну митних правил тощо. Їх мета - вивести Україну до кіпця 1993 р. з кризової ситуації.

З початком 1993 р. зросли ціни на хліб, проїзд у транспорті і практично на всі  товари, що викликало нову напругу в суспільстві - страйки елєктротранспортників  у  Києві, шахтарів у Донбасі та ін. Незважаючи на всі заходи уряду, економічне становище України в січні - лютому 1993 р. погіршилося, рівень життя народу знижувався. Процес роздержавлення йде повільно. Спотворених форм набирає приватизація, що в народі одержала назву "прихватизація", оскільки здійснюється переважно номенклатурою та мафіозними структурами. Непомірно зріс і далі зростає державний апарат, однак ефективної діяльності його не відчувається. Катастрофічною стала ситуація з паливно-енергетичними ресурсами. Складною залишається політична обстановка в Криму. Чимало непростих питань є у формуванні Збройних Сил України.

У вересні 1993 р. у відставку пішов уряд Л.Кучми.

З початком 1994 р. економічні труднощі наростають, триває спад виробництва, продовжується інфляція.

27 березня 1994 р. вперше на багатопартійний основі відбулися вибори до Верховної Ради України. Майбутнє України залежить багато в чому від того, якою буде політична роль новообраного парламенту.