92. Кіноповість «Україна в огні» о. Довженка, її історія.

“Україна в огні”. Якщо у попередніх кіноповістях народ, уособлений головним чином людьми одного села, відображався у роки громадянської війни та мирного будівництва в Україні, то у творі “Україна в огні” – у подіях другої світової війни. У новій кіноповісті персонажі різко протиставлені: окупанти, патріоти і зрадники. Автор розкриває психологію вчинків своїх героїв і поодиноких зрадників, користуючись зокрема довгими діалогами, подібно жанру драми.

Твір розпочинається картиною у хаті колгоспника Лавріна Запорожця. На 55-ліття його дружини зібралася вся сім’я: п’ять синів, донька і дід. Звучить пісня “Ой, у мене увесь рід багатий”. Співають всі: батьки, “всьому роду втіха” мила Олеся, прикордонник Роман, артилерист Іван, чорноморець Савка, колгоспники Григорій і Трохим, пасічник дід Демід. Ранком наступного дня сини-брати подаються на фронт. Першим гине Савка під час сутички з німецьким десантом. Події постійно міняються: захоплене фашистами село, фронт, знову село, Німеччина, куди вивезли німці як робочу силу сільських дівчат, Олесю, її подругу Христю.

Запам’ятовуються страшні сцени розстрілів та повішень селян (дід Демид Запорожець сам натягує собі петлю на шию: “Вішай, кате, чого злякався?!), сцена перетворення у німецьких поліцаїв Івана Гаркавенка та Павла Хуторного, багато фронтових епізодів, героїчних і страшних, картини оранки впряженими у плуг чоловіками під наглядом німців, понівечення на чужині Олесі і Христі... – кожна сторінка твору хвилює, примушує замислитись. На деякі питання людських вчинків відповісти нелегко. Наприклад, усвідомити міру ненависті до радянської влади, а тому й прислужництво німцям куркуля Заброди, який вирвався з більшовицької каторги, сибірського “гулагу”...

Кіноповість побудована на основі довженківських оповідань “На колючому дроті”, “Незабутнє”, “Перемога”. Уривки з кіноповісті вперше були надруковані російською мовою 1943 року, українською – 1962. Сталін заборонив кіноповість як для друку, так і для екрану. Довженко, дізнавшись про заборони, розпочав працювати над новим твором на цю ж тему – над кіноповістю “Повість полум’яних літ”, яку також не встиг побачити... Читач, якого зацікавлять події, факти про участь України у другій світовій війні, може прочитати книгу І.Муковського та О.Лисенка “Звитяга і жертовність (українці на фронтах другої світової війни)”, 566 с., 1997 р.

Серед довженківських фільмів, визнаних видатними, назвемо ще кінопоеми “Арсенал”, “Щорс” та автобіографічну “Зачаровану Десну”.

93. Печера Вертеба.

Вертеба — гіпсова печера на Тернопільщині (Україна), розташована неподалік від села Більче-Золоте. Геологічна й археологічна пам'ятка загальнодержавного значення.

Розташована на лівому березі річки Серет за 2 км на північний захід від села Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області. Оголошена об'єктом природного-заповідного фонду розпорядженням РМ УРСР від 2 серпня1971 № 61-р. Перебуває у віданні Більче-Золотецької сільради.

Назва

Назва печери походить від давньослов'янського «вертеп» — печера, яруга.

Короткий опис

Одна з найбільших у Європі, довжина підземних ходів — 7820 м.

Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками. Стінки гладкі й темні, на склепіннях — карбонатні натічні утворення у вигляді кірок, рідше — невеликих сталактитів («бочки», аномальної будови сталагміти, «місячне молоко»). Печера складається із широких галерей, розділених вузькими перемичками. Вона сформована у верхній частині товщі крупнокристалічного гіпсу. На відміну від інших печер Поділля, у Вертебі зовсім немає кристалів вторинного гіпсу,більшість ходів заповнена мулом. Серед­ньорічна т-ра у печері 9-10° при віднос. воло­гості 92-100%.

У XIX ст. тут було знайдено понад 300 цілих посудин, більш як 35 тисяч глиняних і керамічних фрагментів, майже 120 людських фігурок, 200 знарядь із кісток та рогів, 300 виробів з кісток і каменю. Все це — зразки прадавньої Трипільської культури.

Знай­дені у Вербеті археологічні матеріали зберігаються у музеях Бор­щева, Варшави, Відня, Кракова, Львова, Терно­поля. Результати попередніх і сучасних розкопок свід­чать про функціональне призначення печери: ба­гато людей перебувало в ній протягом нетрива­лого часу в критичних ситуаціях, у період зов­нішньої небезпеки.

Історія дослідження

Вертебу виявили 1708 згодом вхід засипали. 1820 його знову відкрили і проникли в печеру . Перше офіційне повідомлення про археологічне обстеження печери датоване початком 19 ст. У 1822 році у німецькому виданні „Mіscellen” було опубліковано перші дані про відкриття печери. У статті вказано, що цю печеру відкрив Ян Хмелецький, тодішній володар села Більче-Золоте. У Вертебі ним було знайдено кістки тварин і людей, побутову кераміку, монети Римської імперії часів Гонорія і Адріана та ін. У тому ж виданні та в тому ж році дав опис Більченської печери Олександр Завадський.  Перше археологічне обстеження Вертеби зробили 1876 А. Кіркор і С. Козібродський    В 1878 р. про печеру згадується в книзі Грушецького „Про печери від Карпат до Балтики”.     В 1891 р. член антропологічної комісії краківської академії наук Г. Оссовський почав археологічні розкопки в „Вертебі”. При розкопках Г. Оссовський знайшов у вхідній частині печери на глибині 2-х метрів залишки великого кострища, навколо якого знаходились засоби праці (кремнієві сокири, долота, скребки, ножі), а також кістки оленів, ведмедів, диких кабанів. Там же знайдений посуд: глиняні миски, глечики, покриті криволінійним або спіральним орнаментом. На деяких посудинах зустрічаються зображення оленів. Цікаві прикраси – підвіски у вигляді голови бика, кістяні намиста.     Знайдені керамічні скульптури жінок (палеовенери) і одна скульптурка чоловіка. В одному із віддалених залів печер було знайдено у 1890 р під плитовим завалом чоловіче захоронення – 25 кістяків, де знаходився також посуд культового призначення.

1898—1907 — археологічні розкопки про­довжив В. Деметрикевич, влітку 1914 — Я. Чекановський і Я. Пастернак. Було знайдено речі трипільської культури, посуд лінійно-стрічкової кераміки, нові матеріали енеолітичної доби.

Через наукову вартість археологічних знахідок Вербета отримала тоді назву «Наддністрянська Помпея». 1928 цінний археологічний та антропологічний матеріал, зокрема трипіль­ської культури, виявив у печері Олег Кандиба-Ольжич.

Сьогодні печері Вертеба належить одна з найбільших археологічних колекцій трипільської культури, з якою можуть ознайомитися туристи. Відвідувачі можуть подорожувати підземним світом печери, побачити матеріали оригінальних археологічних розкопок й оглянути діораму із трипільським посудом і п'ятьма скульптурами, які відображають сцени життя трипільців. Екскурсійний маршрут прокладений залами й коридорами печери протягом кілометра. Спортивний маршрут, що проходить у печері, призначений для більш досвідчених спелеологів.

Використання

Під час 2-гої світової війни і пізніше використовувалася воїнами УПА для переховування.

В ній є знахідки стоянок первісних людей.

Унікальне місце серед пам'яток Трипільської культури належитьпечері Вертеба (довжина підземних лабіринтів близько 9 км), що знаходиться на Поділлі. Саме цю печеру оргкомітет «7 чудес » України вніс до переліку ста претендентів. Унікальна вона тим, що в ній знайдене поселення трипільської й черняхівської культур і поховання ранніх скіфських часів. А 5 жовтня 2004 р. у печері Вертеба створено перший в Україні підземний музей Трипільської культури, що розташований у природному підземному середовищі.

   За кількістю археологічних знахідок Вертеба не має рівних на Поділлі.     За весь час дослідження печери було знайдено, описано і досліджено багато неолітичних знахідок: від слідів вогнища і кісток диких звірів до горщиків і керамічної фігурки бичка. Також знайдено знаряддя праці та рештки людей, які жили ще 6 тисяч років тому.