5. Функції цб.

Призначення центрального банку обумовлює його функції (основні напрямки діяльності):

- емісійного центру готівкового обігу: емітує гривні та копійки та має повноваження щодо організації і регулювання готівкового грошового обігу;

- банку банків - забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків, розробляє нормативні документи, що регламентують функціонування платіжної системи, може кредитувати комерційні банки для завершення міжбанківських розрахунків, проводити остаточні розрахунки між учасниками розрахунково-клірингових центрів;

- органу банківського регулювання та нагляду: через вплив на обсяг і структуру банківських резервів та рівень процентних ставок; регламентацію діяльності банків через законодавче ухвалені положення у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування. НБУ доводяться банкам певні рівні показників економічної діяльності, про їх дотримання останні звітують перед НБУ;

- банкіра і фінансового агента уряду центральні банки тісно взаємодіють з фінансовими органами щодо вирішення загальних питань монетарної і фіскальної політики та повсякденного виконання фінансових операцій. Центральний банк веде рахунок Міністерства фінансів, касове виконання державного бюджету та виступає агентом уряду при розміщенні державних цінних паперів на ринку цінних паперів, зберігає державні резерви дорогоцінних металів та валюти;

- провідника монетарної політики - центральний банк приймає участь в її розробці та виборі інструментів щодо експансійного і рестрикційного впливу на грошову сферу. Крім того центральний банк здійснює аналіз і прогнозування економічної ситуації в країні на макрорівні, моніторинг реального сектора економіки на мікрорівні, складає банківську та монетарну політику, представляє інтереси держави у взаємовідносинах з центральними банками інших держав, з міжнародними валютно-фінансовими організаціями та банками.

6.Фінанси нбу.

Статутом НБУ (затв. 7 жовтня 1991 р. Постановою президії ВРУ) визначено, що майно НБУ складається із фондів, а також інших цінностей вартість яких відображена на самостійному балансі НБУ.

Джерелом формування майна НБУ є статутний фонд на момент створення банку, а також доходи одержані від банківської ді-ті у відповідності із ЗУ „Про банки і банк-ку ді-ть” та інші джерела не заборонені.

Статутний та резервний фонди є основними фондами банку, а також створені і фонди загального призначення.

Доходи і витрати НБУ обчислюються щорічно при складанні бюджету банку.

Доходами банку (НБУ) є приплив чи зростання активів при збільшенні економічних вигод протягом звітного року чи зменшенні зобов’язань, що зумовлюють зменшення капіталу.

Доходи банку - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу чи зростання активів, або зменшення зобов'язань, що зумовлюють збільшення капіталу.

Доходи НБУ підрозділяються за такими ознаками:

І. Процентні доходи - становлять найбільшу частку загальних доходів банку. Отримуються банком від продажу кредитних ресурсів уряду, надання комерційним банкам короткострокових і довгострокових кредитів через закриті кредитні аукціони тощо.

II. Комісійні доходи - надходження за надані послуги системи електронних платежів (СЕП) та електронної пошти, за розрахунково-касове обслуговування банків, доходи за операціями з клієнтами НБУ, за операціями на валютному ринку та інші комісійні доходи. Це також результат від торговельних операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.

ПІ. Інші операційні доходи - доходи від діяльності служби інкасації НБУ, яка здійснює інкасацію грошового виторгу, перевезення банкнот і монет та інших цінностей.

IV. Інші доходи - формуються від продажу ювілейних монет, випущених НБУ в обіг як засіб платежу, від продажу іншої банківської продукції.

V. Позареалізаційні доходи НБУ включають штрафи, пені, неустойки, отримані за господарськими операціями на основі укладених із господарюючими органами, суб'єктами підприємницької діяльності контрактів, угод, договорів, та інші позареалізаційні доходи.

Витрати НБУ — це зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі відпливу чи використання активів або виконання заборгованості, що призводить до зменшення власного капіталу.

Витрати НБУ поділяються за такими ознаками:

І. Процентні витрати - включають витрати за отриманими НБУ кредитами, за строковими депозитами комерційних банків, кредитами, залученими від міжнародних організацій, та інші процентні витрати.

II. Комісійні витрати — це витрати за операціями з банками, за операціями з цінними паперами та на валютному ринку, інші комісійні витрати.

III. Адміністративні витрати - витрати на утримання персоналу, витрати на підготовку кадрів та підвищення кваліфікації.

IV. Витрати на службові відрядження.

V. Витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів. - пов'язані з проведенням усіх видів ремонтів та обслуговування, утримання автотранспорту, з орендною платою, лізингом та ін.

VI. Експлуатаційні та господарські витрати - витрати за опалення, освітлення та водопостачання, на охорону, придбавання спецодягу, малоцінних та швидкозношуваних предметів, канцелярські витрати, поштово-телеграфні, витрати на зв'язок, телефонну мережу та захист інформації та ін.

VII. Амортизаційні витрати тощо.

Доходи НБУ, що залишаються після відрахувань до відповідних фондів та створення резервів, після закінчення календарного року надходять у дохід державного бюджету України (це визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

10. НБУ - центр готівкового обігу.

Організація готівкового грошового обігу передбачає:

1. регламентацію готівкового обігу на п-вах, огр-х та виробничих установах;

2. готівковий обіг в комерційних банках;

3. емісійно-касову роботу установ НБУ (ТУ НБУ);

4. прогнозування та облік касових оборотів як комерційними банками, так і терит-ми упр-ми НБУ;

5. інкасація грошей та перевезення цінностей Нацбанком Укр.

Слід зазначити, що центром готівкового обігу в Укр. є НБУ. Згідно з ЗУ „Про НБУ” він має монопольне право щодо емісії банкнот та розмінної монети, орг-ції обігу та вилучення її з обігу.

Головною метою НБУ є забезпечення сталості нац. валюти. Зупинимось на головній ф-ії НБУ такої, як забезпечення грошовою масою внутрішнього ринку.

В сучасних умовах основним видом забезпечення грошей, що емітуються є не золотий запас, а держ. боргові зобов’язання.

Готівкова грошова маса в країнах із розвиненою економікою становить у загальній грошовій масі незначну частку (10%), але готівка посідає особливе місце в будь-якій грошовій системі.

КБ пропонують своїм клієнтам замінники готівки у формі депозитів, якими можна розпоряджатися за допомогою чеків, карток, переказів тощо, але в кінцевому підсумку КБ залежать від емісійного банку, тому що клієнти можуть зажадати перетворення своїх банківських депозитів на готівку.

НБУ, як емісійний центр країни, за законодавством на території Укр. забезпечує виготовлення грошових знаків та регулює функціонування останніх на всіх етапах їх руху.

Грошовий оборот в нашій країні здійснюється за рахунок обігу як готівки, так і безготівкових розрахунків, але приоритетним є готівковий обіг і тому досі спостерігається зростання грош. маси, що є наслідком переваг готівки.

Згідно з чинним зак-вом НБУ забезпечує випуск банкнот і монет, регулює їх функціонування із моменту випуску в обіг до моменту знищення вилучених з обігу, тобто зношених, пошкоджених або фальшивих банкнот і монет.

Нацбанк нашої країни розробляє дизайн грош. знаків, встановлює номінали, визн. сис-му захисту та платіжні ознаки.