27. Депозитний сертифікат нбу та його застосування.

З метою оперативного регулювання грошової маси в обігу та “зв’язування” надлишкової ліквідності банк-х установ, НБУ викор-є депозитні сертифікати.

Депозитний сертифікат НБУ – це один із монетарних інструментів, що є борговим ц.п. НБУ в бездокументарній формі, який засвідчує розміщення в НБУ коштів КБ та їх право на отримання внесеної суми і %-в після закінчення встановленого терміну.

Випуск, розміщення та платежі за сертифікатами НБУ здійснюються в грош. од. Укр. У безготівковій формі.

Рішення про доцільність здійснення первинного розміщення сертифікатів НБУ шляхом проведення аукціонів, НБУ приймає залежно від стану заг. ліквідності банк-ї сис-ми та кон’юнктури грошово-кредитного ринку.

Операції з розміщення сертифікатів НБУ здійснюються на договірній основі виключно з КБ-юр. особами.

Осн-ми умовами допуску КБ до участі у аукціонах з розміщення сертифікатів є:

1. відсутність заборгованості за кредитами НБУ;

2. формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями;

3. своєчасне і в повному обсязі формування обов’язкових резервів.

Про дату проведення аукціонів КБ повідомляється засобами електронної пошти не пізніше ніж за 1 банківський день до цієї дати.

Правління Нацбанку може приймати рішення про дострокове погашення сертифікатів у разі суттєвої зміни на грошово-кредитному ринку, попередньо проінформувавши про це КБ, тобто як власників сертифікатів; попередження НБУ надає не менше ніж за 2 банк-кі дні.

НБУ може випускати сертифікати для КБ на термін від 1 до 180 днів. Для участі у аукціоні з розміщення сертифікатів НБУ КБ, після його оголошення, подають заявку засобами електронного зв’язку, у якій зазначають:

1. кількість сертифікатів на придбання;

2. суму запропонованого КБ депозиту;

3. термін депозиту;

4. %-ну ставку за якою КБ рогоджується розмістити кошти.

КБ, які бажають придбати сертифікати подають Нацбанку заявки на участь у аукціоні до вказаного у повідомленні часу в день проведення аукціону. На підставі заявок, що надійшли від КБ визн-ся %-на ставка за якою розміщуються сертифікати НБУ.

КБ при умові отримання позитивного рішення аукціону перераховує кошти за придбані сертифікати НБУ не пізніше 17⁰⁰ години дня проведення аукціону і отримує виписку з рахунку депозитарного обліку, що підтверджує право власності КБ на сертифікат.

Погашення депозитних сертифікатів здійснюється Нацбанком у безготівковій формі шляхом переказу номінальної вартості сертифікату і %-го доходу за ним на коррахунок КБ.

28. Організація міжбанківських розрахунків.

Правовим полем щодо міжбанківських розрахунків спочатку слугували:

1. Положення “Про міжбанківські розрахунки в Укр.”, постанова правління НБУ від 21.03.96.

2. Інструкція №7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті Укр”, постанова правління НБУ від 2 серпня 1996р.

Міжбанківські розрахунки являють собою сис-му орг-ції та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов’язаннями, що виникають між банк-ми установами.

Міжбанківські розрахунки можна умовно поділити на 2 частини:

1 частина – призначена для здійснення економічних зв’язків між кредитними і фін-ми установами, зокрема для:

• розміщення грош. коштів у формі депозитів та кредитів;

• отримання кредитів ЦБ в порядку рефінансування;

• купівля-продаж ц.п. включаючи державні.

До 2-ї частини можливо віднести розрахунки, які обслуговують різні ЗЕЗ, що виникають у процесі експорту-імпорту товарів та послуг, капіталів та міграції робочої сили.

Сис-ми міжбанківських розрахунків і платіжні сис-ми в розвинутих країнах з ринковою економікою функціонують відповідно до загальних моделей, що базуються на 3-х основних видах міжбанківських розрахунків:

1. розрахунки через організацію кор.відносин між КБ, їх називають ЛОРО та НОСТРО;

2. розрахунки через коррахунки, які відкриваються в установах ЦБ; як правило це є розрахунки, що виконуються індивідуально та на валовій основі, їх можливо хар-ти як платежі брутто;

3. розрахунки через клірингові установи – це розрахунки так звані нетто.

Розглянемо кожний із цих видів.

Міжбанківські кор.відносини, які включають різні форми співробітництва КБ на засадах конкретності, чесності та узгодженості щодо виконуємих операцій. Хоча банки і конкурують один з одним, але вони можуть бути кореспондентами, тобто клієнтами один одного.

Коррахунок являє собою рахунок на якому відображаються розрахунки однієї кредитної установи за дорученням та за рахунок іншої кредитної установи. Він є різновидом депозитного рахунку до запитання і виконує ту ж саму роль, що і поточний рахунок п-ва, але із урахуванням специфіки ді-ті банку. Отже, коррахунок банку в іншому банку – це пасивний рахунок на балансі банку-кореспондента. Якщо при цьому коррахунок відкривається в установі ЦБ, то на ньому зберігаються власні кошти КБ, його статутний, резервний, страховий та інші фонди банку.

Рахунок одного банку в іншому банку має дві назви залежно від того чи йдеться про нього з погляду банку, що надає послугу за рахунком – це рахунок ЛОРО, тобто “Ваш рахунок у нас”, та з погляду банку, що користується цією послугою – це рахунок НОСТРО – “Наш рахунок у Вас”; хоча це один і той же рахунок.

Основні записи здійснюються на рахунку ЛОРО, вони є вирішальними для забезпечення своєчасності платежу, для виконання, якщо йдеться про запис у крéдит рахунку.

Банк-респондент може давати доручення про переказування коштів із свого рахунку.

Рахунки, що відкриваються в установах ЦБ через коррахунок є ЛОРО-рахунками. Перевагою рахунків НОСТРО, які відкриваються КБ в ЦБ є те, що останній може надавати короткострокові кредити для погашення їхніх зобов’язань за міжбанківськими розрахунками. Платіж із використанням кредиту ЦБ це унікальна форма платежу так як завдяки своїм повноваженням щодо емісії грошей, ніколи не відчуватиме нестачі ліквідних коштів в банк-позичальник.

ЦБ відкриваючи рах-ки ЛОРО для банків і створюючи централізовану сис-му розрахунків здійснює витрати і мусить самостійно їх відшкодовувати, тому за цими рахунками:

а) не сплачуються % в більшій частині випадків;

б) встановлюється мінімальний резерв залишків на рахунках;

в) стягуються комісійні та платіжні послуги.

КБ, що мають рахунки НОСТРО у ЦБ можуть бути поділені на 2 групи:

1. банки, що мають право на використання кредитів ЦБ, коли на рахунку НОСТРО банку-кореспондента недостатньо коштів для всіх термінових платежів. Така ситуація наз. овердрафтом. КБ, що користуються цим видом послуг обмежені у правах щодо інших кредитів.

2. банки, що не мають права отримання короткострокового кредиту ЦБ, коли дебетове сальдо на коррахунку.

Зауважимо, що моделі централізованих розрахунків та інші види міжбанківських розрахунків, які викор-ся на заході засновані на безпаперових технологіях із високим рівнем використання комп’ютерних та телекомунікаційних систем, а також систем захисту інформації. Для захисту інформації від несанкціонованого доступу застосовуються методи криптографування, тобто кодування інф-ї за певними алгоритмами із системою складних ключів для накладання і зняття електронного підпису.

З метою полегшення управління міжбанківськими розрахунками, зниження ризиків та зменшення потреби тримати великі резерви в ЦБ на сьогодні вдаються до клірингу, тобто заліку взаємних вимог.

Кліринг – це сис-ма безготівкових розрахунків, що базується на заліку взаємних вимог і зобов’язань як фіз. так і юр. осіб.

Сис-ма клірингових заліків може використовуватись як для розрахунків між банками в середині країни, так і для міжнародних розрах-в.

Організація міжбанківського заліку залежить від того чи є банки-учасники самостійними юр. особами, або вони входять до сис-ми такого ж самого банку.

У першому випадку банки обмінюються чеками, векселями та іншими борговими зобов’язаннями клієнтів доплачуючи лише різницю за заліком. Це міжбанківський кліринг.

В другому випадку йдеться про внутрішньобанківський кліринг. Для цього в середині сис-ми банку в його головній установі створюється кліринговий відділ, який і виконує залікові операції для клієнтів цього банку.

Сис-ма заліків взаємних вимог і зобов’язань дістала назву чистих розрахунків або платежів нетто.

Міжбанківські розрах-ки можуть здійснюватись:

1. засобами сис-ми електронних платежів НБУ;

2. засобами власної внутрішньої платіжної сис-ми;

3. через встановлення прямих кор.відносин між КБ.

Найбільшу інформаційну зацікавленість щодо сучасного розвитку міжбанківських розрахунків являє собою СЕП.

Сис-ма електронних платежів (СЕП) Нацбанку – це загальнодержавна платіжна сис-ма, яка забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банк-ми установами та їх філіями як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов’язаннями банків один перед одним на території Укр.

Складовими СЕП є :

1. прикладне програмне забезпечення;

2. телекомунікаційне середовище;

3. засоби захисту інф-ї.

Розрахунки за різного виду платежами ведуться за допомогою технічного коррахунку банку, це інформація в електронній формі, яка зберігається безпосередньо в тому програмному комплексі СЕП, котрий виконує обмін платіжними документами з цим банком.

Банк-учасник СЕП має право:

1. передавати інформацію іншим абонентам засобами електронної пошти НБУ, якщо це не суперечить вимогам зак-ва Укр. та нормативним вказівкам НБУ;

2. вільно обирати будь-яку визнану НБУ сис-му для здійснення власних розрахунків не обмежуючись рамками мережі розрахункових палат.

Сис-ма міжбанківських розрах-в за системою електронних платежів є економною щодо операційного часу при розрахункових операціях і не тільки. Існують ситуації коли спрацьовує сис-ма попереджень, а саме, в ситуації коли банк не має змоги виконати початкові платежі через відсутність коштів на рахунку. В цьому випадку використовується так зване “червоне” та “жовте” сальдо.

“Червоне” сальдо –це ситуація коли банк має від’ємний залишок коштів на коррахунку.

“Жовте” сальдо – виникає коли банк спробував надіслати в СЕП файл початкових платежів на суму, що перевищує наявний залишок коштів на технічному рахунку.