34. Загальна характеристика державного боргу країни.

Державний борг – це сукупність фінансових зобов’язань центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій, що підлягають погашенню в обумовлені терміни.

Державний борг виникає внаслідок незбалансованості фінансових потреб держави, обмежених фінансових ресурсів, що і спричинюється до отримання внутрішніх і зовнішніх позик та кредитів. В країнах з розвиненою ринковою економікою основну питому вагу державного боргу складає внутрішній борг (70-90%).

До складу внутрішнього державного боргу можуть входити позички уряду, а також позички, які здійснені за безумовної гарантії уряду (за винятком позик на зовнішньому ринку) з метою забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Внутрішній державний борг складається із випущених цінних паперів у вигляді ОВДП (облігації внутрішніх державних позик), інших зобов’язань у грошовій формі, гарантованих урядом країни, одержаних ним кредитів, а також частини боргових зобов’язань СРСР, які на себе взяла Україна.

НБ є безпосереднім учасником ОВДП і виконує обов’язки генерального агента МФУ з обслуговування розмінних операцій та проведення платежів за ними, депозитарію за облігаціями, випущених у вигляді записів на рахунках, контролюючого органу та дилеру на вторинному ринку.

До основних методів фінансування внутрішнього державного боргу за участю Центрального банку слід віднести:

- здійснення емісії грошей;

- надання прямих кредитів центральним банкам уряду;

- залучення внутрішніх позик.

Найпростішим методом фінансування державного боргу є емісія грошей ЦБ, внаслідок якої збільшується обсяг доходів бюджету за рахунок різниці між фактичною вартістю грошей та фактичними витратами на їх виготовлення – це процес сеньйоражу. Наслідком цього методу є посилення інфляції та знецінення грошей внаслідок підвищення кількості засобів платежу в обігу, які не забезпечені реальними активами.

Загальний державний борг складається із заборгованості за кредитами (позичками) держави, залучених із іноземних джерел.

В залежності від того, чи держава виступає позичальником чи гарантом погашення цих позичок (іншим позичальником), зовнішній державний борг поділяється на дві складові:

- прямий зовнішній державний борг формується шляхом залучення іноземних кредитів та випуском ДЦП у вигляді зовнішніх державних позик (безпосереднім позичальником є держава);

- умовний зовнішній державний борг формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії.

Збільшення державного боргу і його обслуговування повинно супроводжуватись виробленням ефективної стратегії управління державним богом.

До найважливіших заходів у цій сфері відносять: вироблення стратегії державного запозичення; обслуговування накопиченого державного боргу; аналіз обсягів боргу; оцінка впливу державних запозичень на макроекономічні ситуації країни.

Мета управління зовнішнім богом полягає у забезпеченні за рахунок зовнішніх позик економічного розвитку країни та уникненні при цьому макроекономічних труднощів і проблем щодо платіжного балансу в майбутньому.