- •1. Роль і значення цб в економіці країни.
- •2. Об’єктивні закономірності виникнення цб.
- •3. Статус цб.
- •4. Структура нбу.
- •5. Функції цб.
- •6.Фінанси нбу.
- •11. Регламентація готівкового обігу на п-вах.
- •12. Готівковий обіг в кб.
- •13. Емісійно-касова робота установ нбу.
- •14. Прогноз та облік касових оборотів.
- •22. Економ. Сутність і значення кредитів нбу комерційним банкам.
- •23. Еволюція кредитних відносин нбу з кб.
- •24. Рефінансування кб за допомогою кредитних аукціонів.
- •25. Рефінансування кб під заставу держ. Ц.П.
- •26. Рефінансування кб через надання стабілізаційного кредиту.
- •27. Депозитний сертифікат нбу та його застосування.
- •28. Організація міжбанківських розрахунків.
- •29. Організація та завдання банківського регулювання та нагляду.
- •Відповідно до ст.№71 зу “Про банки і банк-ку ді-ть”:
- •30. Реєстрація та ліцензування кб.
- •31. Контроль економ. Нормативів з боку нбу та заходи впливу останнього.
- •32. Визначення рейтингової оцінки ді-ті банку та інтегральної оцінки привабливості кб.
- •34. Загальна характеристика державного боргу країни.
- •35. Обслуговування внутрішнього держ. Боргу.
- •36. Обслуговування зовнішнього держ. Боргу.
- •38. Інструменти грошово-кредитної політики.
- •39. Розвиток грошово-кредитної політики нбу.
- •40. Зміст та цілі грошово-кредитної політики
- •40. Сутність грошово-кредитної політики.
- •48. Валютний контроль нбу.
- •51. Становлення системи валютного регулювання в Україні.
- •55. Класифікація і структурні компоненти платіжного балансу.
- •54. Концептуальні основи платіжного балансу.
- •56. Принцип формування платіжного балансу.
34. Загальна характеристика державного боргу країни.
Державний борг – це сукупність фінансових зобов’язань центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств та організацій, що підлягають погашенню в обумовлені терміни.
Державний борг виникає внаслідок незбалансованості фінансових потреб держави, обмежених фінансових ресурсів, що і спричинюється до отримання внутрішніх і зовнішніх позик та кредитів. В країнах з розвиненою ринковою економікою основну питому вагу державного боргу складає внутрішній борг (70-90%).
До складу внутрішнього державного боргу можуть входити позички уряду, а також позички, які здійснені за безумовної гарантії уряду (за винятком позик на зовнішньому ринку) з метою забезпечення фінансування загальнодержавних програм.
Внутрішній державний борг складається із випущених цінних паперів у вигляді ОВДП (облігації внутрішніх державних позик), інших зобов’язань у грошовій формі, гарантованих урядом країни, одержаних ним кредитів, а також частини боргових зобов’язань СРСР, які на себе взяла Україна.
НБ є безпосереднім учасником ОВДП і виконує обов’язки генерального агента МФУ з обслуговування розмінних операцій та проведення платежів за ними, депозитарію за облігаціями, випущених у вигляді записів на рахунках, контролюючого органу та дилеру на вторинному ринку.
До основних методів фінансування внутрішнього державного боргу за участю Центрального банку слід віднести:
- здійснення емісії грошей;
- надання прямих кредитів центральним банкам уряду;
- залучення внутрішніх позик.
Найпростішим методом фінансування державного боргу є емісія грошей ЦБ, внаслідок якої збільшується обсяг доходів бюджету за рахунок різниці між фактичною вартістю грошей та фактичними витратами на їх виготовлення – це процес сеньйоражу. Наслідком цього методу є посилення інфляції та знецінення грошей внаслідок підвищення кількості засобів платежу в обігу, які не забезпечені реальними активами.
Загальний державний борг складається із заборгованості за кредитами (позичками) держави, залучених із іноземних джерел.
В залежності від того, чи держава виступає позичальником чи гарантом погашення цих позичок (іншим позичальником), зовнішній державний борг поділяється на дві складові:
- прямий зовнішній державний борг формується шляхом залучення іноземних кредитів та випуском ДЦП у вигляді зовнішніх державних позик (безпосереднім позичальником є держава);
- умовний зовнішній державний борг формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії.
Збільшення державного боргу і його обслуговування повинно супроводжуватись виробленням ефективної стратегії управління державним богом.
До найважливіших заходів у цій сфері відносять: вироблення стратегії державного запозичення; обслуговування накопиченого державного боргу; аналіз обсягів боргу; оцінка впливу державних запозичень на макроекономічні ситуації країни.
Мета управління зовнішнім богом полягає у забезпеченні за рахунок зовнішніх позик економічного розвитку країни та уникненні при цьому макроекономічних труднощів і проблем щодо платіжного балансу в майбутньому.