- •Курс “політологія”
- •1. Суть та природа політики, її специфіка
- •2. Суб’єкти та об’єкти політики. Критерії політичної суб’єктності
- •3. Співвідношення політики та моралі: основні підходи до вирішення проблеми
- •4. Предмет, закони та категорії політичної науки. Основні підходи до визначення предмету.
- •Основні принципи та методи політології.
- •6. Основні етапи розвитку політичної науки. Структура політології як навчальної дисципліни
- •7. Прикладна політологія: предмет, методи та сфери застосування
- •8. Конституювання та розвиток політичної науки в Україні на сучачному етапі.
- •9. Біхевіоризм та постбіхевіоризм у розвитку політичної науки
- •10. Політична антропологія
- •11. Політична гносеологія
- •12. Політична онтологія
- •13. Політична праксеологія
- •14. Політична психологія
- •15. Предмет та принципи етнополітики
- •16. Порівняльна політологія: теоретико-методологічні засади
- •17. Суть та принципи порівняльного методу аналізу
- •18. Політична влада: суть, форми, принципи реалізації. Ресурси політичної влади.
- •19. Легітимність політичної влади. Основні ознаки легітимності.
- •20. Зміст основних концепцій політичної влади.
- •21. Політичні режими: суть та типи.
- •22. Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі
- •26. Держава як політична організація суспільства: ознаки і функції. Основні теорії походження д.
- •27. Форми державного правління
- •28. Форми державного устрою. Організація державної влади в Україні
- •29. Правова держава. Розвиток теорії правової держави
- •30. Соціальна держава, її суть і структура
- •31. Громадянське суспільство: суть, структура, ознаки та перспективи розвитку в Україні
- •32. Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи
- •33. Порівняльна характеристика урядів країн Західної Європи
- •34. Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки
- •35. Порівняльний аналіз позицій глав держав
- •36. Електоральний уряд: суть, основні компоненти
- •37. Місцеве самоврядування: суть, принципи, основні теорії
- •38. Суть, зміст, структурні елементи соціального управління
- •39. Багатозначність поняття “бюрократія”. Концепція формально-раціональної бюрократії Вебера
- •40. Суть бюрократизму, його ознаки. Противаги бюрократизму в демократичному супільстві
- •41. Зміст понятт демократія. Принципи демократії, їх взаємозвязок
- •42. Сучасні теорії демократії
- •43. Історичні типи демократії, їх особливості. Й. Шумпетер – основоположник сучасних теорій демократії
- •44. Демократичні цінності, їх характеристика
- •45. Процеси демократизації в Україні: шанси та переспективи
- •46. Особливості демократизації постсоціалістичних країн. Консолідовані, перехідні та псевдодемократії
- •47. Політична опозиція: особливості функціонування в різних політичних режимах
- •48. Особливості перехідних політичних режимів. Основні моделі переходу до демократії (Хантінгтон)
- •49. Політичні партії: причина винекнення та етапи розвитку. Винекнення політичних партій
- •50. Ознаки та функції політичних партій
- •51. Типологія політичних партій
- •52. Партійні системи: суть, типологія. Особливості формування партійної системи в Україні, її ознаки
- •53. Партійні коаліції: основні теорії, механізми та принципи формування
- •54. Політичний процес: суть та закономірності розвитку
- •55. Політична діяльність: суть, структура, детермінанти. Типологія політичної діяльності
- •56. Політична участь: суть, види, форми реалізації
- •57. Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у політ. Процесі
- •58. Політичні рішення: суть, типи та способи прийняття. Типологія політичних рішень
- •59. Політичний розвиток: суть та види. Криза політичного розвитку
- •60. Політична модернізація: суть та основні моделі
- •61. Політичні технології та їх функції у політичному процесі. Лобізм як політична технологія
- •62. Політичний маркетинг
- •63. Політичний менеджмент: поняття та функції
- •64. Політична стабільність: критерії та чинники. Механізм стабілізації укрїнського суспільства
- •65. Політичні конфлікти: ознаки, типи, технології врегулювання
- •66. Типи виборчих систем: порівняльна характеристика
- •67. Виборча система України на сучасному етапі
- •68. Соціальні групи як суб’єкти політики
- •71. Політичне лідерство: критерії та типологія.
- •72. Політичний імідж: суть, типи. Технологічні аспекти реалізації в політичному процесі України.
- •73. Політична культура: суть, структура, функції, типи. Політичні субкультури.
- •74. Політична соціалізація особи. Теорії політичної соціалізації.
- •75. Політична поведінка. Поза інституційні форми політичної поведінки. Психологічні характеристики поведінки людини в натовпі.
- •Політична свідомість: суть, структура, рівні.
- •Порівняльний аналіз основних теорій міжнародних відносин (реалізм, ідеалізм, неореалізм, неомарксизм, неоідеалізм).
- •Зовнішня політика: функції, типи, особливості аналізу.
- •Взаємозв’язок та співвідношення внутрішньої, зовнішньої та міжнародної політики.
- •80. Національний інтерес: природа, структура, місце в зовнішній та міжнародній політиці.
- •81. Геополітика: предмет та принципи аналізу. Геополітичні доктрини. Геостратегія.
- •82. Глобалізація: головні тенденції розвитку на межі XX-XXI ст..
- •83. Політичне прогнозування: суть, основні теорії.
- •84. Політичні вчення Античності та їх вплив на розвиток європейської політичної думки.
- •85. Політичні вчення Стародавнього Сходу.
- •86. Політичні Вчення Середньовіччя
- •Політичні вчення епохи Відродження та Реформації.
- •Проблеми раціоналізму у політичних теоріях Нового часу.
- •Політичні вчення європейського просвітництва.
- •90. Проблеми держави в консерватизмі та лібералізмі.
- •91. Плюралізм політико-правових ідей у Європі хіх ст.
- •92. Політико-правові та етичні вчення у Німеччині кінця XVIII – початку XIX ст.
- •93. Проблема людини та держави в політичних теоріях Нового часу.
- •94. Політична доктрина анархізму.
- •95. Політичні доктрини фемінізму та неофемінізму.
- •96. Український консерватизм.
- •97. Політична думка України XVIII ст.
- •98. Український націоналізм (Міхновський, Донцов, Сціборський)
- •99. Логіка розвитку політичних доктрин у хх ст.
- •100. Політична доктрина соціал-демократії.
- •101. Політична думка України доби визвольних змагань 1917-1921 рр.
- •102. Цінності та принципи політичної доктрини лібералізму, їх еволюція.
- •103. Теорія природних прав людини та суспільної угоди, її значення для сучасних політ. Доктрин.
- •104. Політична доктрина фашизму.
- •105. Особливості формального та традиційного етапів розвитку політичних доктрин.
- •106. Еволюція, цінності та принципи політичної доктрини консерватизму.
- •107. Політична доктрина націонал-соціалізму.
- •108. Політична доктрина комунізму: суть та еволюція.
34. Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки
Типологія урядів:
партійні
непартійні (технократичні) – винятки. У Фінляндії після ІІ світової війни було 7 технократичних урядів; як правило це повязано із скандалами. В Італії – уряд 1993 року, уряд Чампі – директору Нацбанку, скандал пов'язаний з лідером христиняських демократів; уряд 2004 року, уряд Діні – голова Нацбанку, скандал пов'язаний з Сільвіо Берлусконі.
за формою правління
адміністрація президента за президентської форми правління
парламентський уряд в парламентських системах
напівпрезидентська форма правління – уряд залежить від президента; в напівпарламентській – уряд залежить від парламенту
за кількістю політичних партій, які формують уряд
однопартійні
коаліційні
за підтримкою
уряд більшості
уряд меншості
Однопартійний уряд більшості – 15 % (Греція, Іспанія, Португалія, Сполучене Королівство)
Однопартійний уряд меншості – 19,5 %
Коаліційний уряд більшості – 53,8%
Коаліційний уряд меншості – 11,8 %
Члени уряду в швейцарії не можуть мати родинних зв’язків між собою; квота католиків, кальвіністів.
Однопартійні уряди більшості. Уряд Сполученого Королівства. Уряд формує партія, яка виграла вибори. Членів Кабінету міністрів призначає монарх за поданням прем’єр-міністра. Уряд несе політичну відповідальність перед палатою громад. Члени уряду мають бути депутатами з двох палат. Члени уряду не мають право критикувати рішення ч діяльність міністерств. Прем’єр-міністр може відправити парламент у відставку = дострокові вибори; часто це буває коли рівень підтримки великий, щоб подовжити термін повноважень на + 5 років.
Коаліційні уряди більшості. Складаються з кількох партій; коли одна партія не має більшості в парламенті.
коаліційний уряд з домінуючою партією
коаліційний уряд врівноважений (Швейцарія)
Уряди меншості. Данія (87%), Норвегія (63%), Франція (30%), Іспанія (75%). Уряд меншості = політична партія самостійно або в коаліції з іншими формує уряд. Не є нормальним явищем.
Уряд меншості в Норвегії, 1970 - складався з 3 партій, 25,5 % голосів. В Норвегії партії отримують в середньому 7-8 % голосів.
Чинники:
політика спрямована на реалізацію групових інтересів
складність формування коаліції
комісії можуть приймати закони
різноманітність ідеології партій
в Італії – через те, що не хотіли пускати комуністів
Урядів меншості не було в Греції, Сполученому Королівстві (крім 1974), Швейцарії.
Потрібен прецидент. В Україні в політичній реформі 2004 року було передбачено уряди більшості.
Формування урядів:
простий (партія набирає більшість). Не має варіантів вибору.
непростий (партія не має більшості). Три варіанти: коаліційний уряд більшості, коаліційний уряд меншості, однопартійний уряд меншості.
Стадії формування уряду:
вибори (отримується рівень підтрмки)
переговорна
затверджувальна
Уряд стає урядом після того як дістає повноваження. Кращі шанси на формування уряду має та партія, яка вже формувала уряд. Найменший шанс на формування уряду має друга партія за кількістю депутатів.