32. Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи

Австрія – національна рада; Бельгія – фолькетінг; Нідерланди – генеральні штати; Іспанія – генеральні кортеси; Норвегія – сторкінг (трактують як двопалатний); Німеччнна – бундестаг (складається з урядів земель); Португалія – асамблея республіки; Фінляндія – едускунта; Швейцарія – національна асамблея; Швеція – рікстах.

Однопалатні (унікамеральні): Данія, Греція, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Швеція

Двопалатні (бікамеральні): всі решта країн

В Норвегії номер парламенту визначається кожного року. Цього року має № 153.

Депутатів нижніх палат обирають на загальних, вільних, прямих виборах.

В Греції (200-300), Іспанії (300-400), Португалії (230-250) існує система визначення максимальної кількості депутатів. Здійснюється за допомогою перепису населення (який здійснюється кожні 10, 20 років).

В Ірландії на одного депутата має припадати від 20 до 30 тис. виборців.

Вимоги щодо депутатів:

• громадянин країни

• віковий ценз

• в Данії не може бути депутатом той хто отримує соціальну допомогу

• в Норвегії кандидат має проживати не менше 10 років

• заборона для державних службовців

• заборона імперативного мандату

• депутатська недоторканість

• правило ідемнітету (дії пов’язані з виконанням депутатських повноважень)

• привілеї депутатам

• зарплата. Італія – 10000, Австрія – 7500, Німеччина – 7000, Бельгія – 5750, Іспанія – 2818

• відтермінування від військової служби

• вільний прозд (крім таксі)

• безплатний закордонний паспорт

• гарантія держави щодо повернення тої роботи, яку він займав до депутатства.

Бельгія – голова парламенту на кожну сесію.

Швейцарія – голова парламенту на один рік.

Австрія – президент національної ради.

Сполучене Королівство – спікер. Правила спікера.

Швеція – тальман (має багато повноважень президента)

Компетенція голів парламенту:

• ведуть засідання

• спікер в Сполученому Королівстві має право трактувати діючий регламент і традиції, які склались (форма прециденту)

• спікер відкриває та закриває обговорення питань

• спікер зобов’язаний підтримувати партійний баланс між виступаючими

• спікер парламенту оголошує результати голосування

• спікер розподіляє законопроекти між партійними комісіями

• спікер візує рішення парламенту і відправляє президенту

• спікер підписує протокол засідань

• спікер підтримує організаційний порядок в сесійній залі

• спікер відповідає за роботу внутрішніх, допоміжних служб парламенту

• голос спікера є вирішальним

В Греції, Португалії, Італії, Німеччині, Франції – спікер (голова парламенту) заміняє президента в разі його відсутності чи не змозі виконувати свої повноваження.

Регламент затверджується кожною новою каденцією. Є процедура проведення закритих пленарних засідань. Кворум визначається парламентом.

Види комісій:

• комісії цілої палати (в Сполученому Королівстві та Ірандії)

• постійні комісії парламенту (Португалія)

• постійні та тимчасові комісії (майже у всіх парламентах)

• спільні комісії палат (в двопалатних парламентах, для узгодження протиріч між палатами)

Тимчасові – для розгляду певного питання. Очолюється переважно представниками опозиції.

Іспанія має постійну депутатську комісію, такі самі функції як в постійної комісії Португалії.

В палаті громад Сполученого Королівства існують палати які займаються Шотландією та Ірландією.

В Іспанії комісії можуть приймати деякі законодавчі акти.

Фракції. В Бельгії від 2-ох депутатів, в Італії від 20-ти. Тільки в Швейцарії депутати обох палат можуть створювати одну фракцію. В Іспанії фракції називаються групами.Фракція має право на інтерпеляцію.

Симетричний бікамералізм – рівні повноваження. Бельгія, Італія, Німеччина, Швейцарія.

Всі федеральні держави мають двопалатний парламент + Італія, Іспанія (унітарні; обласні держави). Ірландія – продовжує традицію Великобританії; Нідерланди – також традиція. Данія і Швеція – відмовились від двопалатного парламенту. Потім Греція та Португалія.

Верхні палати відрізняються від нижніх палат за багатьма параметрами:

• вибори до палат

• депутати верхніх палат мають більший віковий ценз

• термін повноважень у депутатів верхніх палат більший

• верхні палати менш чисельні

• нижні палати мають менші повноваження

• верхні палати уповільнюють (гальмують) законодавчий процес; = стримання радикалізму;

• сприяє компромісу

Трьохпалатний парламент був в ПАР (політика апартеїду).Шестипалатний парламент був у Югославії.

Функції Парламентів:

• законодавча. Прийняття законів, які є обов’язковими для всіх. Уряд розробляє законопроекти. Законопроект переважно проходить 3 слухання (4 в двопалатних)

• формуваня виконавчої влади

• контрольна.

  • вотум недовіри – механізм контрою уряду. Вотум недовіри вноситься опозиційними силами. Вотум довіри вноситься урядом.

  • затвердження діяльності уряду на наступний рік

  • дебати з актуальних питань внутрішньої та зовнішньої політики (20 днів протягом однієї сесії в Великобританії для дебатів)

  • прийнятт державного бюджету (підготовка проекту бюджету, прийняття бюджетної резолюції, контроль за виконанням бюджету)

  • через письмові та усні запити депутатів. Інтерпеляція – письмовий запит який як правило стосується найбільш резонансних суспільних проблем. Відповідь на інтерпеляію на пленарному засіданні; передбачає дебати. В Сполученому Королівстві члени уряду протягом однієї години кожного понеділка відповідають на питання. У вівторок і четвер 15 хвилин відповідає на питання прем’єр-міністр.