- •Курс “політологія”
- •1. Суть та природа політики, її специфіка
- •2. Суб’єкти та об’єкти політики. Критерії політичної суб’єктності
- •3. Співвідношення політики та моралі: основні підходи до вирішення проблеми
- •4. Предмет, закони та категорії політичної науки. Основні підходи до визначення предмету.
- •Основні принципи та методи політології.
- •6. Основні етапи розвитку політичної науки. Структура політології як навчальної дисципліни
- •7. Прикладна політологія: предмет, методи та сфери застосування
- •8. Конституювання та розвиток політичної науки в Україні на сучачному етапі.
- •9. Біхевіоризм та постбіхевіоризм у розвитку політичної науки
- •10. Політична антропологія
- •11. Політична гносеологія
- •12. Політична онтологія
- •13. Політична праксеологія
- •14. Політична психологія
- •15. Предмет та принципи етнополітики
- •16. Порівняльна політологія: теоретико-методологічні засади
- •17. Суть та принципи порівняльного методу аналізу
- •18. Політична влада: суть, форми, принципи реалізації. Ресурси політичної влади.
- •19. Легітимність політичної влади. Основні ознаки легітимності.
- •20. Зміст основних концепцій політичної влади.
- •21. Політичні режими: суть та типи.
- •22. Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі
- •26. Держава як політична організація суспільства: ознаки і функції. Основні теорії походження д.
- •27. Форми державного правління
- •28. Форми державного устрою. Організація державної влади в Україні
- •29. Правова держава. Розвиток теорії правової держави
- •30. Соціальна держава, її суть і структура
- •31. Громадянське суспільство: суть, структура, ознаки та перспективи розвитку в Україні
- •32. Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи
- •33. Порівняльна характеристика урядів країн Західної Європи
- •34. Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки
- •35. Порівняльний аналіз позицій глав держав
- •36. Електоральний уряд: суть, основні компоненти
- •37. Місцеве самоврядування: суть, принципи, основні теорії
- •38. Суть, зміст, структурні елементи соціального управління
- •39. Багатозначність поняття “бюрократія”. Концепція формально-раціональної бюрократії Вебера
- •40. Суть бюрократизму, його ознаки. Противаги бюрократизму в демократичному супільстві
- •41. Зміст понятт демократія. Принципи демократії, їх взаємозвязок
- •42. Сучасні теорії демократії
- •43. Історичні типи демократії, їх особливості. Й. Шумпетер – основоположник сучасних теорій демократії
- •44. Демократичні цінності, їх характеристика
- •45. Процеси демократизації в Україні: шанси та переспективи
- •46. Особливості демократизації постсоціалістичних країн. Консолідовані, перехідні та псевдодемократії
- •47. Політична опозиція: особливості функціонування в різних політичних режимах
- •48. Особливості перехідних політичних режимів. Основні моделі переходу до демократії (Хантінгтон)
- •49. Політичні партії: причина винекнення та етапи розвитку. Винекнення політичних партій
- •50. Ознаки та функції політичних партій
- •51. Типологія політичних партій
- •52. Партійні системи: суть, типологія. Особливості формування партійної системи в Україні, її ознаки
- •53. Партійні коаліції: основні теорії, механізми та принципи формування
- •54. Політичний процес: суть та закономірності розвитку
- •55. Політична діяльність: суть, структура, детермінанти. Типологія політичної діяльності
- •56. Політична участь: суть, види, форми реалізації
- •57. Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у політ. Процесі
- •58. Політичні рішення: суть, типи та способи прийняття. Типологія політичних рішень
- •59. Політичний розвиток: суть та види. Криза політичного розвитку
- •60. Політична модернізація: суть та основні моделі
- •61. Політичні технології та їх функції у політичному процесі. Лобізм як політична технологія
- •62. Політичний маркетинг
- •63. Політичний менеджмент: поняття та функції
- •64. Політична стабільність: критерії та чинники. Механізм стабілізації укрїнського суспільства
- •65. Політичні конфлікти: ознаки, типи, технології врегулювання
- •66. Типи виборчих систем: порівняльна характеристика
- •67. Виборча система України на сучасному етапі
- •68. Соціальні групи як суб’єкти політики
- •71. Політичне лідерство: критерії та типологія.
- •72. Політичний імідж: суть, типи. Технологічні аспекти реалізації в політичному процесі України.
- •73. Політична культура: суть, структура, функції, типи. Політичні субкультури.
- •74. Політична соціалізація особи. Теорії політичної соціалізації.
- •75. Політична поведінка. Поза інституційні форми політичної поведінки. Психологічні характеристики поведінки людини в натовпі.
- •Політична свідомість: суть, структура, рівні.
- •Порівняльний аналіз основних теорій міжнародних відносин (реалізм, ідеалізм, неореалізм, неомарксизм, неоідеалізм).
- •Зовнішня політика: функції, типи, особливості аналізу.
- •Взаємозв’язок та співвідношення внутрішньої, зовнішньої та міжнародної політики.
- •80. Національний інтерес: природа, структура, місце в зовнішній та міжнародній політиці.
- •81. Геополітика: предмет та принципи аналізу. Геополітичні доктрини. Геостратегія.
- •82. Глобалізація: головні тенденції розвитку на межі XX-XXI ст..
- •83. Політичне прогнозування: суть, основні теорії.
- •84. Політичні вчення Античності та їх вплив на розвиток європейської політичної думки.
- •85. Політичні вчення Стародавнього Сходу.
- •86. Політичні Вчення Середньовіччя
- •Політичні вчення епохи Відродження та Реформації.
- •Проблеми раціоналізму у політичних теоріях Нового часу.
- •Політичні вчення європейського просвітництва.
- •90. Проблеми держави в консерватизмі та лібералізмі.
- •91. Плюралізм політико-правових ідей у Європі хіх ст.
- •92. Політико-правові та етичні вчення у Німеччині кінця XVIII – початку XIX ст.
- •93. Проблема людини та держави в політичних теоріях Нового часу.
- •94. Політична доктрина анархізму.
- •95. Політичні доктрини фемінізму та неофемінізму.
- •96. Український консерватизм.
- •97. Політична думка України XVIII ст.
- •98. Український націоналізм (Міхновський, Донцов, Сціборський)
- •99. Логіка розвитку політичних доктрин у хх ст.
- •100. Політична доктрина соціал-демократії.
- •101. Політична думка України доби визвольних змагань 1917-1921 рр.
- •102. Цінності та принципи політичної доктрини лібералізму, їх еволюція.
- •103. Теорія природних прав людини та суспільної угоди, її значення для сучасних політ. Доктрин.
- •104. Політична доктрина фашизму.
- •105. Особливості формального та традиційного етапів розвитку політичних доктрин.
- •106. Еволюція, цінності та принципи політичної доктрини консерватизму.
- •107. Політична доктрина націонал-соціалізму.
- •108. Політична доктрина комунізму: суть та еволюція.
28. Форми державного устрою. Організація державної влади в Україні
Форма державного устрою|устрою|
Форма державного устрою|устрою| — це елемент форми держави, що характеризує внутрішню структуру держави, спосіб його політичного і територіального ділення|поділки|, що обумовлює|зумовлює| певні взаємини органів всієї держави з|із| органами його складових частин.
За допомогою даного поняття державний устрій|устрій| характеризується з точки зору|з погляду| розподілу влади в центрі і на місцях.
Форми державного устрою|устрою|:
1) унітарна (проста, єдина держава, частини|частки| якої є адміністративно-територіальними одиницями і не володіють ознаками державного суверенітету; у нім існує єдина система найвищий орган і єдина система законодавства, як, наприклад, в Польщі, Угорщині, Болгарії, Італії. Унітарні держави бувають централізованими — Швеція, Данія і тому подібне|тощо|, децентралізовані — Іспанія, Франція та інші, в яких крупні регіони користуються широкою автономією, самостійно вирішують|рішають| передані їм у ведення центральними органами питання);
2) федеральна (складна, союзна держава, частини|частки| якої є державними утвореннями і володіють в тій чи іншій мірі державним суверенітетом і іншими ознаками державності; у нім поряд з|поряд із| федеральними найвищий орган і федеральним законодавством існують найвищий орган і законодавство суб'єктів федерації, як, наприклад, в Німеччині|Германії|, Індії, Мексиці, Канаді; федерації можуть бути побудовані|спорудити| по територіальному (США) або за національно-територіальним принципом (Росія). Федерації будуються на основі розподілу
функцій між її суб'єктами і центром, зафіксованого в союзній конституції, яка може бути змінена лише|тільки| з відома суб'єктів федерації. При цьому одна частина|частка| повноважень є винятковою компетенцією союзних органів, інша — суб'єктів федерації, третя — спільною|сумісною| компетенцією союзу|спілки| і його членів);
3) конфедерація (тимчасовий союз|спілка| держав, що утворюється для досягнення політичних, військових|воєнних|, економічних і інших цілей). Конфедерація не володіє суверенітетом, бо відсутні загальний|спільний| для суб'єктів, що об'єдналися, центральний державний апарат і єдина система законодавства. В рамках|у рамках| конфедерації можуть створюватися союзні органи, але|та| лише по тих проблемах, ради вирішення яких вони об'єдналися, і лише координуючої властивості. Конфедерація є нестійкі| державні утворення і існує порівняно не довго|: вони або розпадаються (як це сталося з|із| Сенегамбієй — об'єднанням Сенегалу і гамбії в 1982—1989 рр.), або перетворяться у федеральні держави (як це, наприклад, сталося з|із| Швейцарією, яка з|із| конфедерації Швейцарський союз|спілка| (1815—1848) трансформувалася у федерацію.
З'явилася|появлялася| нова форма асоційованого державного об'єднання, названа|накликати| співдружністю держав. Прикладом|зразком| є СНД (Співдружність Держав Незавісимих). Ця форма ще більш аморфна і невизначена, чим конфедерація.
Окрім|крім| названих|накликати| форм державного устрою|устрою| в історії мали місце і деякі інші специфічні форми — імперії, протекторати і інше. Так, імперії виступають|вирушають| державними утвореннями, відмітними особливостями яких є обширна|величезна| територіальна основа, сильна централізована влада, асиметричні стосунки панування і підпорядкування|підкорення| між центром і периферією, різнорідний етнічний і культурний склад населення. Імперії (наприклад, Римська, Британська, Російська) існували в різні історичні епохи.
Протекторат — формальна опіка слабкої|слабої| держави сильнішим, що, як правило, веде до втрати суверенітету першого і може супроводитися|супроводжуватися| його окупацією. Так, Великобританія окуповувала Єгипет в 1882 р., а в 1914 р. встановила над ним протекторат.