- •Курс “політологія”
- •1. Суть та природа політики, її специфіка
- •2. Суб’єкти та об’єкти політики. Критерії політичної суб’єктності
- •3. Співвідношення політики та моралі: основні підходи до вирішення проблеми
- •4. Предмет, закони та категорії політичної науки. Основні підходи до визначення предмету.
- •Основні принципи та методи політології.
- •6. Основні етапи розвитку політичної науки. Структура політології як навчальної дисципліни
- •7. Прикладна політологія: предмет, методи та сфери застосування
- •8. Конституювання та розвиток політичної науки в Україні на сучачному етапі.
- •9. Біхевіоризм та постбіхевіоризм у розвитку політичної науки
- •10. Політична антропологія
- •11. Політична гносеологія
- •12. Політична онтологія
- •13. Політична праксеологія
- •14. Політична психологія
- •15. Предмет та принципи етнополітики
- •16. Порівняльна політологія: теоретико-методологічні засади
- •17. Суть та принципи порівняльного методу аналізу
- •18. Політична влада: суть, форми, принципи реалізації. Ресурси політичної влади.
- •19. Легітимність політичної влади. Основні ознаки легітимності.
- •20. Зміст основних концепцій політичної влади.
- •21. Політичні режими: суть та типи.
- •22. Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі
- •26. Держава як політична організація суспільства: ознаки і функції. Основні теорії походження д.
- •27. Форми державного правління
- •28. Форми державного устрою. Організація державної влади в Україні
- •29. Правова держава. Розвиток теорії правової держави
- •30. Соціальна держава, її суть і структура
- •31. Громадянське суспільство: суть, структура, ознаки та перспективи розвитку в Україні
- •32. Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи
- •33. Порівняльна характеристика урядів країн Західної Європи
- •34. Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки
- •35. Порівняльний аналіз позицій глав держав
- •36. Електоральний уряд: суть, основні компоненти
- •37. Місцеве самоврядування: суть, принципи, основні теорії
- •38. Суть, зміст, структурні елементи соціального управління
- •39. Багатозначність поняття “бюрократія”. Концепція формально-раціональної бюрократії Вебера
- •40. Суть бюрократизму, його ознаки. Противаги бюрократизму в демократичному супільстві
- •41. Зміст понятт демократія. Принципи демократії, їх взаємозвязок
- •42. Сучасні теорії демократії
- •43. Історичні типи демократії, їх особливості. Й. Шумпетер – основоположник сучасних теорій демократії
- •44. Демократичні цінності, їх характеристика
- •45. Процеси демократизації в Україні: шанси та переспективи
- •46. Особливості демократизації постсоціалістичних країн. Консолідовані, перехідні та псевдодемократії
- •47. Політична опозиція: особливості функціонування в різних політичних режимах
- •48. Особливості перехідних політичних режимів. Основні моделі переходу до демократії (Хантінгтон)
- •49. Політичні партії: причина винекнення та етапи розвитку. Винекнення політичних партій
- •50. Ознаки та функції політичних партій
- •51. Типологія політичних партій
- •52. Партійні системи: суть, типологія. Особливості формування партійної системи в Україні, її ознаки
- •53. Партійні коаліції: основні теорії, механізми та принципи формування
- •54. Політичний процес: суть та закономірності розвитку
- •55. Політична діяльність: суть, структура, детермінанти. Типологія політичної діяльності
- •56. Політична участь: суть, види, форми реалізації
- •57. Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у політ. Процесі
- •58. Політичні рішення: суть, типи та способи прийняття. Типологія політичних рішень
- •59. Політичний розвиток: суть та види. Криза політичного розвитку
- •60. Політична модернізація: суть та основні моделі
- •61. Політичні технології та їх функції у політичному процесі. Лобізм як політична технологія
- •62. Політичний маркетинг
- •63. Політичний менеджмент: поняття та функції
- •64. Політична стабільність: критерії та чинники. Механізм стабілізації укрїнського суспільства
- •65. Політичні конфлікти: ознаки, типи, технології врегулювання
- •66. Типи виборчих систем: порівняльна характеристика
- •67. Виборча система України на сучасному етапі
- •68. Соціальні групи як суб’єкти політики
- •71. Політичне лідерство: критерії та типологія.
- •72. Політичний імідж: суть, типи. Технологічні аспекти реалізації в політичному процесі України.
- •73. Політична культура: суть, структура, функції, типи. Політичні субкультури.
- •74. Політична соціалізація особи. Теорії політичної соціалізації.
- •75. Політична поведінка. Поза інституційні форми політичної поведінки. Психологічні характеристики поведінки людини в натовпі.
- •Політична свідомість: суть, структура, рівні.
- •Порівняльний аналіз основних теорій міжнародних відносин (реалізм, ідеалізм, неореалізм, неомарксизм, неоідеалізм).
- •Зовнішня політика: функції, типи, особливості аналізу.
- •Взаємозв’язок та співвідношення внутрішньої, зовнішньої та міжнародної політики.
- •80. Національний інтерес: природа, структура, місце в зовнішній та міжнародній політиці.
- •81. Геополітика: предмет та принципи аналізу. Геополітичні доктрини. Геостратегія.
- •82. Глобалізація: головні тенденції розвитку на межі XX-XXI ст..
- •83. Політичне прогнозування: суть, основні теорії.
- •84. Політичні вчення Античності та їх вплив на розвиток європейської політичної думки.
- •85. Політичні вчення Стародавнього Сходу.
- •86. Політичні Вчення Середньовіччя
- •Політичні вчення епохи Відродження та Реформації.
- •Проблеми раціоналізму у політичних теоріях Нового часу.
- •Політичні вчення європейського просвітництва.
- •90. Проблеми держави в консерватизмі та лібералізмі.
- •91. Плюралізм політико-правових ідей у Європі хіх ст.
- •92. Політико-правові та етичні вчення у Німеччині кінця XVIII – початку XIX ст.
- •93. Проблема людини та держави в політичних теоріях Нового часу.
- •94. Політична доктрина анархізму.
- •95. Політичні доктрини фемінізму та неофемінізму.
- •96. Український консерватизм.
- •97. Політична думка України XVIII ст.
- •98. Український націоналізм (Міхновський, Донцов, Сціборський)
- •99. Логіка розвитку політичних доктрин у хх ст.
- •100. Політична доктрина соціал-демократії.
- •101. Політична думка України доби визвольних змагань 1917-1921 рр.
- •102. Цінності та принципи політичної доктрини лібералізму, їх еволюція.
- •103. Теорія природних прав людини та суспільної угоди, її значення для сучасних політ. Доктрин.
- •104. Політична доктрина фашизму.
- •105. Особливості формального та традиційного етапів розвитку політичних доктрин.
- •106. Еволюція, цінності та принципи політичної доктрини консерватизму.
- •107. Політична доктрина націонал-соціалізму.
- •108. Політична доктрина комунізму: суть та еволюція.
18. Політична влада: суть, форми, принципи реалізації. Ресурси політичної влади.
Суть|єство| і особливості політичної| влади
Політична влада — це особливий тип влади в суспільстві|товаристві|. Вона здійснюється в умовах розподілу праці і за наявності високого рівня соціальної диференціації членів суспільства|товариства|.
Ознаки політичної влади:
делегування владних повноважень одних людей іншим через спеціально уповноважений державний апарат;
використання механізму організованого примусу|примушення| з|із| опорою на систему всіляких|різноманітних| санкцій, вживаних за порушення встановлених|установлених| нею норм;
наявність спеціального апарату людей, що володіють вищим рівнем компетенції і освіти|утворення| в порівнянні з іншими владними апаратами, щоб|аби| стежити за виконання законів.
Необхідний компонент політичної влади — держава з|із| такими його атрибутами, як наявність підданих, території, на яку поширюється|розповсюджується| його влада, і сам механізм примусу|примушення|, люди, які цей примус|примушення| здійснюють в організованій формі. Держава — це інструмент організованого насильства, що володіє монопольним правом на видання законів в суспільстві|товаристві|. Його значення не слід ні зменшувати|умаляти|, ні перебільшувати. Як сказав російський філософ B.C. Солов'їв, “держава існує для того, щоб перетворити земне життя на рай, а не для того, щоб перешкодити їй остаточно перетворитися на пекло”.
Політичне, державне життя дійсно постійно вагається|коливається| між двома протилежними полюсами: невтручанням держави в суспільне|громадське| життя і повним|цілковитим| контролем над нею. Бачивши у владі потужний|могутній| соціальний чинник|фактор| соціальної впорядкованості, а в безвладді — очевидну небезпеку дезорганізації і саморуйнування соціальної системи, необхідно розуміти і те, що зовсім не всяка|усяка| влада — управлінське і соціальне благо. Ефект використання влади в значній мірі|значною мірою| визначається її соціальним вмістом|змістом| — здатністю|здібністю| діяти в згоді|злагоді| або всупереч інтересам як керівників, так і керованих, а управлінська ефективність виявляється|опиняється| таким чином зв'язаною з|із| її соціальною суттю|єством|.
Природа і функції політичної влади
Політична влада виникає, формується в ході реалізації потреб управління, регулювання суспільних|громадських| стосунків. Вона діє як примусова форма зняття породжуваних відмінністю інтересів протиріч|суперечностей| і конфліктів, структуризації і зміцнення людських співтовариств|спілок|. У сфері політики відбувається|походить| постійна боротьба різних інтересів, тому існує необхідність подолання|здолання| опору інших людей і сил, і політична влада реалізується в примусовій формі.
Функції політичної влади як інструменту соціального управління:
збереження|зберігання| соціальної цілісності;
реалізація потреб і інтересів що здійснюють владні функції соціальних груп;
регулювання соціальних стосунків, підтримка стабільності у функціонуванні соціального організму. Політична влада повинна забезпечити поєднання різних сторін, галузей соціального життя так, щоб вони дійсно доповнювали, а не підривали існування один одного;
підтримка необхідних для суспільства|товариства| пропорцій між виробництвом і вжитком|споживанням| в такій відповідності, щоб|аби| вони не перешкоджали, а стимулювали розвиток один одного.
Розривши і зіставлення функцій політичній владі може істотно|суттєвий| ослабити і дестабілізувати всю систему соціальних стосунків, привести суспільство|товариство| до соціальної кризи. Умовою забезпечення оптимальності в поєднанні функцій політичної влади служить деяка міра автономії держави від інтересів, що взаємодіють в суспільстві|товаристві|, піднесення|підвищення| над ними. Політична влада досягається за умови, якщо інтереси держави переважають, домінують в разі|у разі| конфлікту з|із| інтересами політично і економічно пануючих соціальних груп.
Типи тлумачення влади
У тлумаченні влади і причин її виникнення в суспільстві|товаристві| існує декілька традицій, що зберігаються в літературі з давніх часів. Вже сам цей факт вказує|указує| на ту обставину, що кожна з них фіксує лише один з багаточисельних|численних| аспектів власті, які в реальних процесах її генезису і функціонування взаємодіють один з|із| одним.
Основні типи тлумачення влади:
1) біологічний (До. Лоренц, Дж. Уїлсон). У його рамках влада розглядається|розглядує| як механізм приборкання|приборкування|, скріплення|зв'язування| людської агресивності, вкоріненої в найбільш глибоких інстинктах людини як біосоціального| істоти, сама ж агресія розглядається|розглядує| як інстинкт боротьби, направлений|спрямований| проти|супроти| побратимів|співбратів| по вигляду|виду| і що існує|наявний| як у тварин, так і у людини;
2) соціально-економічний (До. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін). Причина і суть|єство| влади бачиться в нерівності| та розколі суспільства|товариства| на ворожі класи, в необхідності забезпечення управління справами|речами| соціальної цілісності в умовах наростаючої соціальної диференціації і боротьби. Генезис влади зв'язується із|із| специфікою економічної диференціації суспільства|товариства|, в рамках|у рамках| якої “комбінована діяльність, ускладнення процесів, залежних один від одного, стають на місце незалежної| діяльності окремих осіб|лиць|. Але|та| комбінована діяльність означає організацію, а чи можлива організація без авторитету?”. (Маркс До., Енгельс Ф. Соч. Т. 18. С. 303);
3) філософсько-раціоналістичнй|. При такому підході влада розглядається|розглядує| як слідство|наслідок|, породження самої специфіки раціональної людської свідомості, закладеній в ній невикорінній тенденції до домінування, підпорядкуванню|підкоренню| як навколишнього світу, так і собі подібних. Влада — це спосіб мислення, пов'язаний з прагненням до забезпечення панування над природою і над іншими людьми;
4) філософсько-ірраціоналіспшчнй|. Для Ф. Ніцше влада — це воля і здібність до самоствердження|самоутвердження|. 3. Фрейд і його послідовники роблять|чинять| акцент на інстинктивній, психологічній природі прагнення до влади і до покори, знаходячи|находити| його джерела в самій структурі людського несвідомого, що формується під впливом соціальних умов, пов'язаних з раннім дитинством, сексуальним придушенням, освітою|утворенням|, культивуючою страх, послужливість і покору.
Ресурси політичної влади - це потенційні можливості|спроможності|, засоби|кошти| власті, які вона використовує в процесі здійснення своїх повноважень, функцій. Ресурси влади багатообразні|різноманітні| і всілякі|різноманітні|. Залежно від етапу суспільно - політичного розвитку конкретної країни і політичного режиму ресурси влади істотно|суттєвий| розрізняються між собою. Вони мінливі, рухливі|жваві|. На ранніх етапах суспільного|громадського| розвитку джерелом і ресурсом влади виступала|вирушала| сила. На стадії капіталістичного розвитку превалювало|переважало| багатство і гроші. У постіндустріальних країнах знання і інформація стають основним ресурсом розвитку виробництва, власті і суспільства|товариства| в цілому|загалом|. Інформаційна революція розглядається|розглядує| як передумова антропологічної революції.
Ресурсами політичної влади можуть виступати|вирушати| також різні конкретні організаційні, традиційні, освітні і інші чинники|фактори|. Серед них: посада, престижна освіта|утворення|, особові зв'язки, біографічні дані, імідж, суспільно - політичний і інший досвід|дослід| і багато інших потенційних і реальних можливостей|спроможностей| і здібності людини, організації, політичного інституту.
Ресурси влади - це потенційні засоби здійснення влади, які можуть бути використані, але ще не використовуються або ж використовуються недостатньо. Сукупність усіх можливих і фактично використовуваних ресурсів владарювання є потенціалом влади.
Ресурси - це
предмети споживання;
кошти;
засоби, здатні вплинути на внутрішній світ, мотиви поведінки об'єкта, - преса, радіо, телебачення, засоби мистецтва;
знаряддя, за допомогою яких можна позбавити людину тих чи інших цінностей аж до життя включно - каральні органи, зброя.
За характером вони поділяються на
утилітарні - матеріальні й соціальні блага, пов'язані із задоволенням повсякденних інтересів і потреб людини.
примусові - заходи адміністративного і кримінального впливу.
нормативні - соціальні норми, насамперед правові й політичні норми