- •Курс “політологія”
- •1. Суть та природа політики, її специфіка
- •2. Суб’єкти та об’єкти політики. Критерії політичної суб’єктності
- •3. Співвідношення політики та моралі: основні підходи до вирішення проблеми
- •4. Предмет, закони та категорії політичної науки. Основні підходи до визначення предмету.
- •Основні принципи та методи політології.
- •6. Основні етапи розвитку політичної науки. Структура політології як навчальної дисципліни
- •7. Прикладна політологія: предмет, методи та сфери застосування
- •8. Конституювання та розвиток політичної науки в Україні на сучачному етапі.
- •9. Біхевіоризм та постбіхевіоризм у розвитку політичної науки
- •10. Політична антропологія
- •11. Політична гносеологія
- •12. Політична онтологія
- •13. Політична праксеологія
- •14. Політична психологія
- •15. Предмет та принципи етнополітики
- •16. Порівняльна політологія: теоретико-методологічні засади
- •17. Суть та принципи порівняльного методу аналізу
- •18. Політична влада: суть, форми, принципи реалізації. Ресурси політичної влади.
- •19. Легітимність політичної влади. Основні ознаки легітимності.
- •20. Зміст основних концепцій політичної влади.
- •21. Політичні режими: суть та типи.
- •22. Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі
- •26. Держава як політична організація суспільства: ознаки і функції. Основні теорії походження д.
- •27. Форми державного правління
- •28. Форми державного устрою. Організація державної влади в Україні
- •29. Правова держава. Розвиток теорії правової держави
- •30. Соціальна держава, її суть і структура
- •31. Громадянське суспільство: суть, структура, ознаки та перспективи розвитку в Україні
- •32. Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи
- •33. Порівняльна характеристика урядів країн Західної Європи
- •34. Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки
- •35. Порівняльний аналіз позицій глав держав
- •36. Електоральний уряд: суть, основні компоненти
- •37. Місцеве самоврядування: суть, принципи, основні теорії
- •38. Суть, зміст, структурні елементи соціального управління
- •39. Багатозначність поняття “бюрократія”. Концепція формально-раціональної бюрократії Вебера
- •40. Суть бюрократизму, його ознаки. Противаги бюрократизму в демократичному супільстві
- •41. Зміст понятт демократія. Принципи демократії, їх взаємозвязок
- •42. Сучасні теорії демократії
- •43. Історичні типи демократії, їх особливості. Й. Шумпетер – основоположник сучасних теорій демократії
- •44. Демократичні цінності, їх характеристика
- •45. Процеси демократизації в Україні: шанси та переспективи
- •46. Особливості демократизації постсоціалістичних країн. Консолідовані, перехідні та псевдодемократії
- •47. Політична опозиція: особливості функціонування в різних політичних режимах
- •48. Особливості перехідних політичних режимів. Основні моделі переходу до демократії (Хантінгтон)
- •49. Політичні партії: причина винекнення та етапи розвитку. Винекнення політичних партій
- •50. Ознаки та функції політичних партій
- •51. Типологія політичних партій
- •52. Партійні системи: суть, типологія. Особливості формування партійної системи в Україні, її ознаки
- •53. Партійні коаліції: основні теорії, механізми та принципи формування
- •54. Політичний процес: суть та закономірності розвитку
- •55. Політична діяльність: суть, структура, детермінанти. Типологія політичної діяльності
- •56. Політична участь: суть, види, форми реалізації
- •57. Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у політ. Процесі
- •58. Політичні рішення: суть, типи та способи прийняття. Типологія політичних рішень
- •59. Політичний розвиток: суть та види. Криза політичного розвитку
- •60. Політична модернізація: суть та основні моделі
- •61. Політичні технології та їх функції у політичному процесі. Лобізм як політична технологія
- •62. Політичний маркетинг
- •63. Політичний менеджмент: поняття та функції
- •64. Політична стабільність: критерії та чинники. Механізм стабілізації укрїнського суспільства
- •65. Політичні конфлікти: ознаки, типи, технології врегулювання
- •66. Типи виборчих систем: порівняльна характеристика
- •67. Виборча система України на сучасному етапі
- •68. Соціальні групи як суб’єкти політики
- •71. Політичне лідерство: критерії та типологія.
- •72. Політичний імідж: суть, типи. Технологічні аспекти реалізації в політичному процесі України.
- •73. Політична культура: суть, структура, функції, типи. Політичні субкультури.
- •74. Політична соціалізація особи. Теорії політичної соціалізації.
- •75. Політична поведінка. Поза інституційні форми політичної поведінки. Психологічні характеристики поведінки людини в натовпі.
- •Політична свідомість: суть, структура, рівні.
- •Порівняльний аналіз основних теорій міжнародних відносин (реалізм, ідеалізм, неореалізм, неомарксизм, неоідеалізм).
- •Зовнішня політика: функції, типи, особливості аналізу.
- •Взаємозв’язок та співвідношення внутрішньої, зовнішньої та міжнародної політики.
- •80. Національний інтерес: природа, структура, місце в зовнішній та міжнародній політиці.
- •81. Геополітика: предмет та принципи аналізу. Геополітичні доктрини. Геостратегія.
- •82. Глобалізація: головні тенденції розвитку на межі XX-XXI ст..
- •83. Політичне прогнозування: суть, основні теорії.
- •84. Політичні вчення Античності та їх вплив на розвиток європейської політичної думки.
- •85. Політичні вчення Стародавнього Сходу.
- •86. Політичні Вчення Середньовіччя
- •Політичні вчення епохи Відродження та Реформації.
- •Проблеми раціоналізму у політичних теоріях Нового часу.
- •Політичні вчення європейського просвітництва.
- •90. Проблеми держави в консерватизмі та лібералізмі.
- •91. Плюралізм політико-правових ідей у Європі хіх ст.
- •92. Політико-правові та етичні вчення у Німеччині кінця XVIII – початку XIX ст.
- •93. Проблема людини та держави в політичних теоріях Нового часу.
- •94. Політична доктрина анархізму.
- •95. Політичні доктрини фемінізму та неофемінізму.
- •96. Український консерватизм.
- •97. Політична думка України XVIII ст.
- •98. Український націоналізм (Міхновський, Донцов, Сціборський)
- •99. Логіка розвитку політичних доктрин у хх ст.
- •100. Політична доктрина соціал-демократії.
- •101. Політична думка України доби визвольних змагань 1917-1921 рр.
- •102. Цінності та принципи політичної доктрини лібералізму, їх еволюція.
- •103. Теорія природних прав людини та суспільної угоди, її значення для сучасних політ. Доктрин.
- •104. Політична доктрина фашизму.
- •105. Особливості формального та традиційного етапів розвитку політичних доктрин.
- •106. Еволюція, цінності та принципи політичної доктрини консерватизму.
- •107. Політична доктрина націонал-соціалізму.
- •108. Політична доктрина комунізму: суть та еволюція.
27. Форми державного правління
Форма державного правління
Форма державного правління — це елемент форми держави, що характеризує організацію верховної державної влади, порядок|лад| утворення її органів і їх взаємовідношення з|із| населенням.
Верховною державною владою є глава|розділ| держави (монарх або президент), законодавчий орган, уряд.
Залежно від положення|становища| глави|розділу| держави форми правління підрозділяються на монархії і республіки.
Монархія (від грецького — “єдиновладність”) — це форма правління, при якій влада повністю або частково зосереджена в руках одноосібного глави держави, — монарха (короля, пануючи, шаха, імператора і так далі).
Ознаки монархії:
— влада передається по спадку|спадщині|;
— здійснюється безстроково;
— не залежить від волі населення.
Монархії бувають необмежені|, в яких відсутні показні|представницькі| установи народу і в яких єдиним носієм суверенітету держави є монарх (наприклад, абсолютні монархії останнього періоду епохи феодалізму, з|із| сучасних — Саудівська Аравія, Бруней), і обмеженими (конституційними), в яких поряд з|поряд із| монархом носіями суверенітету виступають|вирушають| інші державні найвищий орган, що обмежують його владу (Англія, Японія, Іспанія, Швеція, Норвегія і тому подібне|тощо|).
Монархія була пануючою формою правління в світі впродовж|упродовж| декількох століть|сторіч|. У специфічній формі вона зберігається і сьогодні майже в третині країн світу.
Республіка (від латинського — “державні, суспільні|громадські| справи|речі|”) — це форма правління, при якій глава держави є виборним і змінюваним, а його влада вважається|лічить| похідною від волі виборців або показного|представницького| органу.
Ознаки республіки:
— виборність влади;
— терміновість;
— залежність від волі виборців.
Залежно від того, хто формує уряд, кому воно підзвітне і підконтрольно, республіки підрозділяються на президентські, парламентські і змішані. У президентських республіках (США, Бразилія, Аргентина, Венесуела, Болівія, Сирія|Сірія| і ін.) саме президент виконує цю роль, в парламентських (Німеччина|Германія|, Італія, Індія, Туреччина|Турція|, Ізраїль і ін.) — парламент, в змішаних (Франція, Фінляндія, Польща, Болгарія. Австрія і ін.) — спільно президент і парламент.
У президентській республіці президент обирається незалежно від парламенту або колегією вибірників|виборців|, або безпосередньо народом і одночасно є главою|розділом| держави і уряду. Він сам призначає уряд і керує його діяльністю. Парламент в даній республіці не може винести вотум недовіри| уряду, а президент — розпустити парламент. Проте|однак| парламент має можливість|спроможність| обмежувати дії президента і уряди за допомогою ухвалюваних законів і через установу бюджету, а у ряді випадків може усунути з посади президента (коли він порушив конституцію, скоїв злочин). Президент, у свою чергу|в свою чергу|, наділяється правом відкладального вето (від латинського — “заборона”) на вирішення законодавчого органу.
У парламентській республіці уряд формується законодавчим органом і відповідально перед ним. Парламент може шляхом голосування виразити|виказувати| вотум довіри|довір'я| або вотум недовіри| діяльності уряду в цілому|загалом|, глави|розділу| уряду (голові ради|поради| міністрів, прем'єр-міністрові, канцлерові), конкретного міністра. Офіційно главою|розділом| держави є президент, який обирається або парламентом, або колегією вибірників|виборців|, або прямим голосуванням народу. Проте|однак| в системі органів державної влади він займає|позичає| скромне місце: його обов'язки зазвичай|звично| обмежуються показними|представницькими| функціями, які мало чим відрізняються від функцій глави|розділу| держави в конституційних монархіях. Реальною ж главою|розділом| держави виступає|вирушає| керівник уряду.
Характерною межею змішаних (напівпрезидентська|, напівпарламентська|) республік є подвійна відповідальність уряду — і перед президентом, і перед парламентом. У подібних республіках президент і парламент обираються безпосередньо народом. Главою|розділом| держави тут виступає|вирушає| президент. Він призначає главу|розділ| уряду і міністрів з врахуванням|з урахуванням| розкладу політичних сил в парламенті. Глава|розділ| держави, як правило, головує на засіданнях кабінету міністрів і затверджує його рішення|вирішення|. Парламент має можливість|спроможність| контролювати уряд шляхом затвердження щорічного бюджету країни, а також за допомогою права винесення уряду вотуму недовіри|.