9. Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна

Конституційне право як навчальна дисципліна у будь-якій країні – це частина науки, пристосована для вивчення та опанування студентами.

Зокрема, в Російській Федерації ця навчальна дисципліна складається із Загальної частини (вивчення в порівняльному плані основних інститутів конституційного права) та Особливої частини (вивчення основ конституційного права окремих країн, які представляють різні правові системи або відіграють особливу важливу роль у сучасному світі (США, Бразилія, КНР та ін.). Нагадаємо у зв’язку з цим, що ще доре­волюційна російська наука виділяла дві частини у конституційному праві: загальну й особливу. Та і на юридичному фа­культеті Чернівецького університету у 30-х рр. проф. Г.Алек­сіану викладав конституційне право за подібною методикою.³

На жаль, в Україні навчальний курс конституційного права зарубіжних країн, який читається на юридичних факультетах, прийнято відносити до загальноосвітніх дисциплін. Вважається, що для майбутнього фахівця, працівника національних судових установ, органів прокуратури, внутрішніх справ, а також адвокатів знання конституційного права зарубіжних країн не має великого значення. Між тим, не можна не помітити того незаперечного факту, що знання основ конституційного права зарубіжних країн є не тільки елементом правової ерудованості, але і важливою складовою частиною високого правового професіоналізму. Без таких знань неможливі успіхи на ниві юриспруденції.

10. Поняття і сутність зарубіжних конституцій. Перша ( Біблейська) Конституція в історії людства

Конституція — це основний закон держави, прийнятий в особливому порядку на основі компромісу різних політичних сил суспільства, який визначає межі здійснення державної влади та основних прав і свобод особи і, який в юридичному плані представляє собою звід правових принципів і норм, що регламентують найважливіші сфери суспільного життя.

Сутність конституції — багатопланова категорія, що має різні аспекти. Головні напрями й аспекти сутнісної характеристики Конституції присутні в усіх конституційних нормах та інститутах і формально знаходять свій вираз у конституційно-правовій регламентації влади, суверенітету і свободи особи в суспільстві.

11. Класифікація зарубіжних конституцій

Писані і неписані конституції Писані конституції мають конкретну юридичну форму. Така конституція - це належним чином кодифікований збірник норм, який має чітку структуру, назва, приймається у встановленому законом порядку. Писаних конституцій большинство. Неписана конституція - поняття умовне. Під ним прийнято розуміти певний набір законів, який регулює найважливіші відносини у життя і суспільства. З іншого боку, в неписану конституцію прийнято включати судових рішень, мають характер прецеденту, і пояснюються деякі правові звичаї. Практично всі писані конституції є жорсткими.

Гнучка конституція - це конституція неписана, що складається з норм статутного права або з кількох фундаментальних законів, як і Ізраїлі.

Жорсткі конституции Писана конституція як акт повинна мати певної, і чималої, стабільністю, що сприяє зміцненню їх авторитету і відносного стабільності конституційного ладу. У низці держав внесення зміни й доповнення до конституції здійснюється за тим самим процедурним правилам, як і прийняття нової конституції. Проте, навіть у цих країнах є певні особливості до прийняття конституційних поправок. Передбачено спеціальні процедури, що утрудняють можливість зміни. Є кілька варіантів (елементів) жорсткості, що застосовуються у різних країнах.

Кількаразове посилення Деякі жорсткі конституції встановлюють не одне правило «жорсткості», а кілька. Наприклад, поправки до конституції вимагають схвалення на референдумі.

Конституції змішаного типа У конституціях змішаного типу різні їх останній частині змінюються по-різному. Таких конституцій трохи. Наприклад, внесення поправок у велику частина положень Конституції Мальти 1974 року потрібно абсолютна більшість голосом всіх членів Палати представників. Інша ж частина можна змінити лише одноголосним вирішенням усіх членів Палати. А окремі положень Конституції змінюються рішенням дві третини всіх членів парламенту з наступним твердженням на референдумі.