- •Термін « конституційне право» і « державне право» : співвідношення, зміст і практика їх застосування в різних країнах
- •Виникнення та еволюція конституційного права як галузі права в зарубіжних країнах
- •Предмет і метод вивчення конституційного права зарубіжних країн
- •Конституційно – правові норми і відносини в зарубіжних країнах : зміст, специфіка, види і характерні риси
- •Поняття та система джерел конституційного права зарубіжних країн
- •Конституційні звичаї як джерело конституційного права зарубіжних країн
- •Поняття і предмет науки конституційного права зарубіжних країн
- •Основні напрями зарубіжної науки конституційного права
- •Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна
- •Поняття і сутність зарубіжних конституцій. Перша ( Біблейська) Конституція в історії людства
- •Класифікація зарубіжних конституцій
- •Основні етапи конституційного розвитку зарубіжних країн
- •Особливості форми і структури зарубіжних конституцій
- •Способи прийняття конституцій у зарубіжних країнах
- •Способи внесення змін до конституцій у зарубіжних країнах
- •Поняття та суть правового захисту конституції у зарубіжних країнах
- •Види органів конституційного контролю в зарубіжних країнах
- •Види конституційного контролю у зарубіжних країнах
- •Права і свободи в теорії зарубіжного конституціоналізму
- •Принципи конституційного статусу особи в зарубіжних країнах та їх юридичний зміст
- •Громадянство. Способи його набуття у зарубіжних країнах.
- •Режим іноземних громадян і осіб без громадянства
- •Інститут політичного притулку та екстрадиції( видачі) в зарубіжних країнах
- •Права, свободи та обов’язки людини і громадянина.
- •Класифікація прав, свобод і обов’язків громадян
- •Особисті права і свободи та загальна характеристика
- •Політичні права, свободи та обов’язки в зарубіжних країнах
- •Економічні , соціальні та культурна права
- •Правовий механізм захисту прав і свобод громадян у зарубіжних країнах
- •Поняття, суть і ознаки конституційного ладу
- •36. Функції політичних партій.
- •37. Класифікація політичних партій.
- •38. Індустріалізація політичних партій: методи і форми.
- •39. Багатопартійність у зарубіжних країнах. Партійні системи країн світу.
- •40. Механізм контролю за діяльністю політичних партій в зарубіжних країнах.
- •42./43. Поняття і класифікація форми правління / Поняття, сутність і види монархій у зарубіжних країнах.
- •46. Змішані (нетипові) форми правління: загальна характеристика.
- •47. Поняття політико-територіального устрою
- •48. Конституційно-правові ознаки унітарної держави.
- •49. Федеративний устрій держави: поняття, ознаки, риси.
- •50. Поняття і види автономії в зарубіжних країнах.
- •51/52. Поняття державного режиму, його основні ознаки / Кластфікація державних режимів світу.
- •53. Конституційні засади народовладдя та їх закріплення в основних законах зарубіжних країн.
- •56. Система джерел виборчого права.
- •58. Контроль за дотриманням законоположень про виборчий процес у зарубіжних країнах.
- •59. Поняття а види виборчих систем.
- •60. Мажоритарна система відносної більшості.
- •62. Мажоритарна система кваліфікованої більшості.
- •63. Пропорційні виборчі системи та їх засади.
- •64. Змішані виборчі системи: загальна характеристика.
- •65. Референдум і плебісцит у зарубіжних країнах: поняття, види, конституційно-правове регулювання.
- •66. Правові наслідки проведення референдумів
- •67. Інститут глави держави в зарубіжних країнах та його конституційне регулювання.
- •68. Правове і фактичне становище глави держави при різних формах правління.
- •69. Особливості статусу монарха.
- •70. Президент: порядок обрання, відповідальність.
- •71. Конституційна регламентація компетенції глави держави в зарубіжних країнах.
- •72. Способи здійснення законодавчої влади. Конституційне закріплення законодавчої функції за парламентом.
- •73. Конституційне визначення парламенту.
- •74. Парламент і парламентаризм.
- •75. Сучасні теорії парламентаризму. Загальна характеристика.
- •76. Юридична структура зарубіжних парламентів.
- •77. Офіційні назви, що використовуються для позначення вищих представницьких органів у країнах світу.
- •78. Моделі конституційного статусу парламентів у залежності від форми правління.
- •79. Юридична природа і зміст депутатського мандата в зарубіжних країнах.
- •80. Організаційна структура парламентів зарубіжних країн.
- •81. Палати парламентів: порядок формування та їх внутрішня побудова.
- •82. Партійні фракції, їх роль у діяльності парламентів.
- •83. Керівництво парламентів (палат): загальна характеристика.
- •84. Комітети (комісії) палат парламентів, їх роль і види в різних зарубіжних країнах.
- •85. Допоміжний апарат парламентів.
- •86. Порядок роботи зарубіжних парламентів.
- •87. Компетенція парламентів: загальна характеристика.
- •88. Законодавча компетенція і законодавчий процес.
- •89. Процедура пленарних засідань.
- •90. Поняття та зміст парламентського контролю.
- •91. Форми і методи парламентського контролю за діяльністю уряду.
- •92. Парламентське право: поняття і зміст.
- •93. Конституції зарубіжних країн про місце уряду в системі вищих органів держави.
- •94. Види урядів у зарубіжних країнах.
- •95. Порядок формування уряду в зарубіжних країнах: конституційні моделі.
- •96. Склад урядів у зарубіжних країнах.
- •97. Компетенція урядів у зарубіжних країнах.
- •98. Порядок діяльності уряду в зарубіжних країнах.
- •99. Взаємовідносини уряду і парламенту в країнах з різними формами правління.
- •100. Поняття у конституційні засади судової влади в зарубіжних країнах.
- •101. Структура судової влади в зарубіжних країнах.
- •102. Конституційно-правовий статус суддів.
- •103. Конституційні принципи правосуддя в зарубіжних країнах.
- •104. Органи, які обслуговують судову владу.
- •105. Поняття місцевого управління і самоврядування.
- •106. Основні моделі організації публічної влади на місцях.
- •107. Вили органів самоврядування
- •108. Порядок формування органів місцевого самоврядування
- •109. Форми контролю центральних органів за діяльністю муніципальних органів
58. Контроль за дотриманням законоположень про виборчий процес у зарубіжних країнах.
Законність виборчих дій забезпечується цілою системою гарантій. Під гарантіями виборчого процесу слід розуміти усталені й закріплені в нормах права умови та засоби, які забезпечують його ефективність. За суб'єктами виборчого процесу всі гарантії можна класифікувати так: а) гарантії виборців; б) гарантії посадових осіб виборчих органів; в) гарантії кандидатів у депутати та на виборні посади.
59. Поняття а види виборчих систем.
Для кожної держави характерна певна виборча система.
Виборча система – це встановлений законодавством порядок формування представницьких органів держави. Розрізняють такі види виборчих систем:
- мажоритарну;
- пропорційну;
- змішану.
60. Мажоритарна система відносної більшості.
За системи відносної більшості вибори проводяться в один тур, переможцем у кожному одномандатному окрузі стає кандидат, який зібрав більше голосів, ніж кожен з його противників (для характеристики цієї системи часто використовують крилаті вислови “переможець отримує все”, “перемагає перший” – “first pass the post”). Голоси, подані за переможених кандидатів, не враховуються. За умов однакової кількості набраних голосів двома або більше кандидатами, що буває дуже рідко, законодавством традиційно використовується процедура жеребкування. Як правило, не встановлюється обов’язковий мінімум участі виборців у голосуванні. Якщо проголосував хоча б один виборець, вибори вважаються дійсними та такими, що відбулися.
До числа її позитивних властивостей відноситься те, що в ній закладені можливості формування стабільного та ефективно діючого уряду. Вона дозволяє великим, добре організованим політичним партіям легко перемагати на виборах та створювати однопартійні уряди.
Основним недоліком є те, що за такої системи виявляється значна диспропорція між набраними голосами і отриманими мандатами.
61. Розглянемо наступний вид уніномінальних мажоритарних систем – систему абсолютної більшості, яка на відміну від попередньої системи для обрання кандидата вимагає зібрати більше половини голосів виборців, тобто діє формула 50 % плюс один голос. Похідна від цієї кількості голосів може бути різною:
загальне число зареєстрованих виборців;
загальне число виборців, які брали участь у виборах (отримали виборчі бюлетені); загальне число виборців, які брали участь у голосуванні.
Таким чином, за системи абсолютної більшості вибори найчастіше всього здійснюються у два тури. Перемогу вже у першому турі забезпечує одержання підтримки понад половини виборців. Другий тур голосування може відбуватися як повторно по всіх кандидатурах, так і по двох, які набрали відносну більшість голосів. Переможцем у другому турі здебільшого визначається кандидат, котрий одержав відносну більшість голосів. При застосуванні цієї системи, як правило, є обов’язковий нижній поріг участі виборців у голосуванні. Якщо його не досягнуто, вибори вважаються недійсними чи такими, що не мали місця. Також іноді встановлюють мінімум кількості голосів, набрання яких у другому турі є теж умовою обрання кандидата.
Головним недоліком мажоритарної системи абсолютної більшості є певна нерезультативність виборів. Найчастіше всього це помітно за великої конкуренції кандидатів. Нерезультативність системи долається двома способами : за допомогою проведення другого туру (раунду) голосування чи за допомогою альтернативного (преференційного) голосування з використанням ординального бюлетеня.