Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпора КПЗК.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
24.12.2018
Размер:
519.68 Кб
Скачать

105. Поняття місцевого управління і самоврядування.

Місцеве управління – це управлінська діяльність місцевої територіальної одиниці, що здійснювана центральною владою або адміністрацією вищостоячого рівня, яка закріплена на конституційному та законодавчому рівні.

Тоді як місцеве самоврядування входить до місцевого управління і розкривається через діяльність самого населення адміністративно-територіальної одиниці, а також його виборних органів управління, які здійснюють вирішення питань місцевого значення відповідно до Конституції.

Поєднання прямого державного управління із місцевим самоврядуванням зумовлюється цілим комплексом причин політичного, економічного, соціального, юридичного характеру:

  1. Тенденції децентралізації з боку органів місцевого самоврядування, щоб створити узгоджений механізм захисту місцевих інтересів на повній адміністративно-територіальній одиниці;

  2. Кожен орган місцевого самоврядування приймає бюджет. Обмеження діяльності органів місцевого управління шляхом недопущення відхилення від загальнодержавного курсу демократичних засад держави;

  3. Законодавче регулювання діяльності місцевого управління, що включає регламентацію компетенції та організаційної форми діяльності місцевих органів та наявність адміністративного контролю, законодавчого контролю.

106. Основні моделі організації публічної влади на місцях.

Зокрема, виділяють наступні основні варіанти організації влади на місцях: англо-американську (англосаксонську), континентальну (французьку, романсько-германську або європейську), іберійську та радянську.

Англоамериканська: її характерними рисами є: значна автономія органів місцевого самоврядування; відсутність на місцях повноважних представників центральної влади, які б опікали органи місцевого самоврядування; виборність ряду посадових осіб місцевого самоврядування територіальною громадою; функціонування органів місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, закріпленої в законі.

Континентальна модель поширена в країнах Європи, франкомовних країнах Африки, в багатьох країнах Латинської Америки. Сучасна континентальна модель організації влади на місцях є результатом тривалої еволюції римської системи і характеризується наступними рисами:

більш високим (у порівнянні з англо-американською моделлю) ступенем централізації, наявністю вертикальної підпорядкованості;

поєднанням місцевого самоврядування і прямого державного управління на місцях;

повноваження місцевого самоврядування визначаються згідно з негативним принципом правового регулювання (органам місцевого самоврядування дозволяється робити все, що не заборонено законом).

Іберійська модель (зокрема Бразилія, Португалія, Мексика, з певними особливостями Іспанія) є досить близькою до континентальної моделі, вона передбачає, що управління на місцевому рівні (громада, муніціпія) обрані населенням представницькі органи місцевого самоврядування (ради) та відповідні головні посадові особи місцевого самоврядування (мери, регідори, префекти, алькади тощо).

Радянська модель (система рад та їх виконавчих комітетів) сьогодні є архаїчною, вона базується на запереченні розподілу влад і визнанні повновладдя представницьких органів знизу доверху. Ця модель передбачає, що всі ради, починаючи з найнижчого рівня, є органами державної влади на своїй території, всі інші органи держави прямо або опосередковано підпорядковані радам.