- •Термін « конституційне право» і « державне право» : співвідношення, зміст і практика їх застосування в різних країнах
- •Виникнення та еволюція конституційного права як галузі права в зарубіжних країнах
- •Предмет і метод вивчення конституційного права зарубіжних країн
- •Конституційно – правові норми і відносини в зарубіжних країнах : зміст, специфіка, види і характерні риси
- •Поняття та система джерел конституційного права зарубіжних країн
- •Конституційні звичаї як джерело конституційного права зарубіжних країн
- •Поняття і предмет науки конституційного права зарубіжних країн
- •Основні напрями зарубіжної науки конституційного права
- •Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна
- •Поняття і сутність зарубіжних конституцій. Перша ( Біблейська) Конституція в історії людства
- •Класифікація зарубіжних конституцій
- •Основні етапи конституційного розвитку зарубіжних країн
- •Особливості форми і структури зарубіжних конституцій
- •Способи прийняття конституцій у зарубіжних країнах
- •Способи внесення змін до конституцій у зарубіжних країнах
- •Поняття та суть правового захисту конституції у зарубіжних країнах
- •Види органів конституційного контролю в зарубіжних країнах
- •Види конституційного контролю у зарубіжних країнах
- •Права і свободи в теорії зарубіжного конституціоналізму
- •Принципи конституційного статусу особи в зарубіжних країнах та їх юридичний зміст
- •Громадянство. Способи його набуття у зарубіжних країнах.
- •Режим іноземних громадян і осіб без громадянства
- •Інститут політичного притулку та екстрадиції( видачі) в зарубіжних країнах
- •Права, свободи та обов’язки людини і громадянина.
- •Класифікація прав, свобод і обов’язків громадян
- •Особисті права і свободи та загальна характеристика
- •Політичні права, свободи та обов’язки в зарубіжних країнах
- •Економічні , соціальні та культурна права
- •Правовий механізм захисту прав і свобод громадян у зарубіжних країнах
- •Поняття, суть і ознаки конституційного ладу
- •36. Функції політичних партій.
- •37. Класифікація політичних партій.
- •38. Індустріалізація політичних партій: методи і форми.
- •39. Багатопартійність у зарубіжних країнах. Партійні системи країн світу.
- •40. Механізм контролю за діяльністю політичних партій в зарубіжних країнах.
- •42./43. Поняття і класифікація форми правління / Поняття, сутність і види монархій у зарубіжних країнах.
- •46. Змішані (нетипові) форми правління: загальна характеристика.
- •47. Поняття політико-територіального устрою
- •48. Конституційно-правові ознаки унітарної держави.
- •49. Федеративний устрій держави: поняття, ознаки, риси.
- •50. Поняття і види автономії в зарубіжних країнах.
- •51/52. Поняття державного режиму, його основні ознаки / Кластфікація державних режимів світу.
- •53. Конституційні засади народовладдя та їх закріплення в основних законах зарубіжних країн.
- •56. Система джерел виборчого права.
- •58. Контроль за дотриманням законоположень про виборчий процес у зарубіжних країнах.
- •59. Поняття а види виборчих систем.
- •60. Мажоритарна система відносної більшості.
- •62. Мажоритарна система кваліфікованої більшості.
- •63. Пропорційні виборчі системи та їх засади.
- •64. Змішані виборчі системи: загальна характеристика.
- •65. Референдум і плебісцит у зарубіжних країнах: поняття, види, конституційно-правове регулювання.
- •66. Правові наслідки проведення референдумів
- •67. Інститут глави держави в зарубіжних країнах та його конституційне регулювання.
- •68. Правове і фактичне становище глави держави при різних формах правління.
- •69. Особливості статусу монарха.
- •70. Президент: порядок обрання, відповідальність.
- •71. Конституційна регламентація компетенції глави держави в зарубіжних країнах.
- •72. Способи здійснення законодавчої влади. Конституційне закріплення законодавчої функції за парламентом.
- •73. Конституційне визначення парламенту.
- •74. Парламент і парламентаризм.
- •75. Сучасні теорії парламентаризму. Загальна характеристика.
- •76. Юридична структура зарубіжних парламентів.
- •77. Офіційні назви, що використовуються для позначення вищих представницьких органів у країнах світу.
- •78. Моделі конституційного статусу парламентів у залежності від форми правління.
- •79. Юридична природа і зміст депутатського мандата в зарубіжних країнах.
- •80. Організаційна структура парламентів зарубіжних країн.
- •81. Палати парламентів: порядок формування та їх внутрішня побудова.
- •82. Партійні фракції, їх роль у діяльності парламентів.
- •83. Керівництво парламентів (палат): загальна характеристика.
- •84. Комітети (комісії) палат парламентів, їх роль і види в різних зарубіжних країнах.
- •85. Допоміжний апарат парламентів.
- •86. Порядок роботи зарубіжних парламентів.
- •87. Компетенція парламентів: загальна характеристика.
- •88. Законодавча компетенція і законодавчий процес.
- •89. Процедура пленарних засідань.
- •90. Поняття та зміст парламентського контролю.
- •91. Форми і методи парламентського контролю за діяльністю уряду.
- •92. Парламентське право: поняття і зміст.
- •93. Конституції зарубіжних країн про місце уряду в системі вищих органів держави.
- •94. Види урядів у зарубіжних країнах.
- •95. Порядок формування уряду в зарубіжних країнах: конституційні моделі.
- •96. Склад урядів у зарубіжних країнах.
- •97. Компетенція урядів у зарубіжних країнах.
- •98. Порядок діяльності уряду в зарубіжних країнах.
- •99. Взаємовідносини уряду і парламенту в країнах з різними формами правління.
- •100. Поняття у конституційні засади судової влади в зарубіжних країнах.
- •101. Структура судової влади в зарубіжних країнах.
- •102. Конституційно-правовий статус суддів.
- •103. Конституційні принципи правосуддя в зарубіжних країнах.
- •104. Органи, які обслуговують судову владу.
- •105. Поняття місцевого управління і самоврядування.
- •106. Основні моделі організації публічної влади на місцях.
- •107. Вили органів самоврядування
- •108. Порядок формування органів місцевого самоврядування
- •109. Форми контролю центральних органів за діяльністю муніципальних органів
80. Організаційна структура парламентів зарубіжних країн.
Поділ парламентів на палати є основним у їх структурі, але він, звичайно, не вичерпує їх організацію. У ряді країн (наприклад, в Індонезії, Туркменістані, КНР) існують парламентські структури або підпорядковані парламентам органи законодавчої влади загальної компетенції у вигляді президії, бюро, комітетів тощо. Крім того, однопалатні парламенти та палати двопалатних парламентів також мають внутрішню структуру, найважливішими елементами якої є парламентські фракції, керівні органи і комітети (комісії). До того ж, як вказують німецькі державознавці Г. Кляйн і В. Цяє, побудова парламенту має одну особливість, а саме: вона носить не стільки організаційний, скільки політичний характер .
Суттєвим елементом внутрішньої побудови однопалатного парламенту, палат двопалатного парламенту є парламентські фракції (групи, клуби, парламентські партії), які визначаються як угрупування внутрі політичної партії в парламенті .
Важливим елементом внутрішньої побудови палат парламентів є їхні керівні органи.
Одним із головних елементів внутрішньої побудови палат (парламентів) і одночасно їх найважливішим робочим органом є їхні постійні комітети (комісій).
81. Палати парламентів: порядок формування та їх внутрішня побудова.
У конституційному праві вихідним моментом при характеристиці парламентів майже завжди виступає порядок їх формування. Найпоширенішим способом є, як відомо, вибори. Застосовується також принцип призначення та деякі інші. Народ, який оголошується в конституціях єдиним джерелом державної влади, висловлює свою політичну волю шляхом виборів. Завдяки цьому акту він безпосередньо перетворює свою волю у владну політичну структуру – парламент. А тому демократичний лад будь-якої держави схиляється до виборів на засадах загального виборчого права. Майже всі нижні палати двопалатних і однопалатні парламенти формуються прямими виборами – шляхом голосування виборців (за винятком представницьких установ Бахрейну, Катару, Оману, а також Китаю). В окремих державах президент або монарх може призначити певну кількість членів однопалатного парламенту. У деяких державах використовуються й інші підходи до виборів нижньої палати й однопалатного парламенту. Однопалатний парламент Марокко формується так: 2/3 складу обираються загальними прямими виборами, а 1/3 складу – колегіями вибірників (муніципальними і комунальними радами). У Бангладеші 300 депутатів Національної асамблеї обираються прямими виборами, а 30 жінок-депутатів призначаються членами парламенту. В Пакистані 20 жінок обираються самим парламентом.
Верхні палати формуються такими способами:
1) шляхом прямих виборів. Так формуються вони у 25 державах (Австралія, Аргентина, Іспанія, Польща, США та ін.).
2) шляхом непрямих, або багатоступінчастих виборів (Індія, Норвегія, Франція та ін.);
3) шляхом призначення (Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Гренада, Йорданія, Канада, Палау, Сент-Лусія, Таїланд, Тринідад і Тобаго, ФРН, Ямайка);
4) на змішаній основі, коли поєднуються елементи виборності, призначення і успадкування (Сенат Бельгії, Сенат Ірландії);
5) чисто феодальним (Палата лордів у Великобританії).
Оцінюючи в цілому способи формування верхніх палат парламентів, можна виявити певну закономірність: чим ближчий спосіб їх формування до прямих виборів, тим ширше коло їхніх повноважень, тим ближче вони до обсягу компетенції нижніх палат.
Оскільки за своєю природою парламенти є колегіальними органами, то це саме по собі створює умови для їх певної чисельності. Аналіз зарубіжного законодавства дозволяє зробити такі узагальнення. По-перше. В сучасних конституціях (Греції, Македонії, Португалії та ін.) фіксується чисельний склад нижніх палат або однопалатних парламентів. По-друге, при встановленні чисельності парламентів (палат) виходять із кількості населення держав, хоча така залежність відносна. Наприклад, найменш чисельними є парламенти Монако (18 депутатів на 31,5 тис. населення, Андорри (28 депутатів на 10400 виборців). Від 130 до 200 депутатів мають парламенти або нижні палати парламентів Австрії, Данії, Литви, Норвегії, Чехії. Водночас найчисельніші за складом нижні палати парламентів Росії (450), Польщі (460), Франції (577), ФРН (662). По-третє, кількісний склад нижніх палат завжди значно більший, ніжу верхніх (в Італії та Франції вони нараховують відповідно: 630 і 315; 577 і 321).