- •Термін « конституційне право» і « державне право» : співвідношення, зміст і практика їх застосування в різних країнах
- •Виникнення та еволюція конституційного права як галузі права в зарубіжних країнах
- •Предмет і метод вивчення конституційного права зарубіжних країн
- •Конституційно – правові норми і відносини в зарубіжних країнах : зміст, специфіка, види і характерні риси
- •Поняття та система джерел конституційного права зарубіжних країн
- •Конституційні звичаї як джерело конституційного права зарубіжних країн
- •Поняття і предмет науки конституційного права зарубіжних країн
- •Основні напрями зарубіжної науки конституційного права
- •Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна
- •Поняття і сутність зарубіжних конституцій. Перша ( Біблейська) Конституція в історії людства
- •Класифікація зарубіжних конституцій
- •Основні етапи конституційного розвитку зарубіжних країн
- •Особливості форми і структури зарубіжних конституцій
- •Способи прийняття конституцій у зарубіжних країнах
- •Способи внесення змін до конституцій у зарубіжних країнах
- •Поняття та суть правового захисту конституції у зарубіжних країнах
- •Види органів конституційного контролю в зарубіжних країнах
- •Види конституційного контролю у зарубіжних країнах
- •Права і свободи в теорії зарубіжного конституціоналізму
- •Принципи конституційного статусу особи в зарубіжних країнах та їх юридичний зміст
- •Громадянство. Способи його набуття у зарубіжних країнах.
- •Режим іноземних громадян і осіб без громадянства
- •Інститут політичного притулку та екстрадиції( видачі) в зарубіжних країнах
- •Права, свободи та обов’язки людини і громадянина.
- •Класифікація прав, свобод і обов’язків громадян
- •Особисті права і свободи та загальна характеристика
- •Політичні права, свободи та обов’язки в зарубіжних країнах
- •Економічні , соціальні та культурна права
- •Правовий механізм захисту прав і свобод громадян у зарубіжних країнах
- •Поняття, суть і ознаки конституційного ладу
- •36. Функції політичних партій.
- •37. Класифікація політичних партій.
- •38. Індустріалізація політичних партій: методи і форми.
- •39. Багатопартійність у зарубіжних країнах. Партійні системи країн світу.
- •40. Механізм контролю за діяльністю політичних партій в зарубіжних країнах.
- •42./43. Поняття і класифікація форми правління / Поняття, сутність і види монархій у зарубіжних країнах.
- •46. Змішані (нетипові) форми правління: загальна характеристика.
- •47. Поняття політико-територіального устрою
- •48. Конституційно-правові ознаки унітарної держави.
- •49. Федеративний устрій держави: поняття, ознаки, риси.
- •50. Поняття і види автономії в зарубіжних країнах.
- •51/52. Поняття державного режиму, його основні ознаки / Кластфікація державних режимів світу.
- •53. Конституційні засади народовладдя та їх закріплення в основних законах зарубіжних країн.
- •56. Система джерел виборчого права.
- •58. Контроль за дотриманням законоположень про виборчий процес у зарубіжних країнах.
- •59. Поняття а види виборчих систем.
- •60. Мажоритарна система відносної більшості.
- •62. Мажоритарна система кваліфікованої більшості.
- •63. Пропорційні виборчі системи та їх засади.
- •64. Змішані виборчі системи: загальна характеристика.
- •65. Референдум і плебісцит у зарубіжних країнах: поняття, види, конституційно-правове регулювання.
- •66. Правові наслідки проведення референдумів
- •67. Інститут глави держави в зарубіжних країнах та його конституційне регулювання.
- •68. Правове і фактичне становище глави держави при різних формах правління.
- •69. Особливості статусу монарха.
- •70. Президент: порядок обрання, відповідальність.
- •71. Конституційна регламентація компетенції глави держави в зарубіжних країнах.
- •72. Способи здійснення законодавчої влади. Конституційне закріплення законодавчої функції за парламентом.
- •73. Конституційне визначення парламенту.
- •74. Парламент і парламентаризм.
- •75. Сучасні теорії парламентаризму. Загальна характеристика.
- •76. Юридична структура зарубіжних парламентів.
- •77. Офіційні назви, що використовуються для позначення вищих представницьких органів у країнах світу.
- •78. Моделі конституційного статусу парламентів у залежності від форми правління.
- •79. Юридична природа і зміст депутатського мандата в зарубіжних країнах.
- •80. Організаційна структура парламентів зарубіжних країн.
- •81. Палати парламентів: порядок формування та їх внутрішня побудова.
- •82. Партійні фракції, їх роль у діяльності парламентів.
- •83. Керівництво парламентів (палат): загальна характеристика.
- •84. Комітети (комісії) палат парламентів, їх роль і види в різних зарубіжних країнах.
- •85. Допоміжний апарат парламентів.
- •86. Порядок роботи зарубіжних парламентів.
- •87. Компетенція парламентів: загальна характеристика.
- •88. Законодавча компетенція і законодавчий процес.
- •89. Процедура пленарних засідань.
- •90. Поняття та зміст парламентського контролю.
- •91. Форми і методи парламентського контролю за діяльністю уряду.
- •92. Парламентське право: поняття і зміст.
- •93. Конституції зарубіжних країн про місце уряду в системі вищих органів держави.
- •94. Види урядів у зарубіжних країнах.
- •95. Порядок формування уряду в зарубіжних країнах: конституційні моделі.
- •96. Склад урядів у зарубіжних країнах.
- •97. Компетенція урядів у зарубіжних країнах.
- •98. Порядок діяльності уряду в зарубіжних країнах.
- •99. Взаємовідносини уряду і парламенту в країнах з різними формами правління.
- •100. Поняття у конституційні засади судової влади в зарубіжних країнах.
- •101. Структура судової влади в зарубіжних країнах.
- •102. Конституційно-правовий статус суддів.
- •103. Конституційні принципи правосуддя в зарубіжних країнах.
- •104. Органи, які обслуговують судову владу.
- •105. Поняття місцевого управління і самоврядування.
- •106. Основні моделі організації публічної влади на місцях.
- •107. Вили органів самоврядування
- •108. Порядок формування органів місцевого самоврядування
- •109. Форми контролю центральних органів за діяльністю муніципальних органів
96. Склад урядів у зарубіжних країнах.
1) голова уряду; 2) заступники голови уряду; 3) міністри; 4) міністри без портфелів – члени уряду, які не керують міністерствами, але виконують доручення глави уряду і мають право вирішального голосу на засіданнях уряду; 5) парламентські секретарі – надають допомогу міністрам, главам департаментів, здійснюють обов’язки в законодавчій сфері; 6) молодші міністри – структурні одиниці, які керують вузькою сферою; 7) статс-секретарі – виконують функції заступників міністра, а також керують окремою ділянкою роботи міністра.
97. Компетенція урядів у зарубіжних країнах.
Орган виконавчої влади наділені широким колом повноважень.
Часто конституції закріплюють компетенцію уряду лише в загальній формі, не конкретизуючи її. Але чим менш детально описані предмети відання, тим ширше можна їх трактувати.
Так, ст. 97 Конституції Іспанії вказує, що «Уряд керує внутрішньою і зовнішньою політикою, цивільною і військовою адміністрацією та обороною країни. Він здійснює виконавчу владу у відповідності із конституцією та законами держави.
Найбільш детально компетенція уряду регламентується в країнах тоталітарного соціалізму. Деякі сучасні постсоціалістичні країни також слідують цій традиції, детально перераховуючи питання відання уряду (а саме, керівництво народним господарством та соціально-культурним будівництвом, охорона громадського порядку і прав громадян, загальне керівництво зовнішніми відносинами і побудовою збройних сил, розроблення і здійснення планів економічного і соціального розвитку країни, державного бюджету і т.д.).
Уряд має наступні повноваження:
в сфері управління (охоплює всі сфери суспільного життя, координує, узгоджує і направляє діяльність всіх міністрів);
в законодавчій сфері (видає укази нормативного характеру чи делеговані акти, чим здійснює значний вплив на нормативну сферу держави);
підготовка, внесенні і виконання бюджету.
зовнішньополітичні (зовнішня політика одна з основних сторін діяльності уряду);
питання війни і миру (в його розпорядженні знаходяться збройні сили, а міністр оборони завжди є членом уряду);
питання освіти; питання охорони здоров’я; питання сільського господарства; охорона громадського порядку і навколишнього середовища; питання енергетики та ін.
надзвичайні повноваження (закріплені в спеціальних законах і при виникненні надзвичайних ситуацій (зовнішньої загрози, масових безпорядків) уряд може проголосити військовий, надзвичайний стан і зосередити всю повноту влади у своїх руках.
98. Порядок діяльності уряду в зарубіжних країнах.
В президентських республіках, в абсолютних і дуалістичних монархіях засідання уряду проводяться за власним розсудом глави держави, який одночасно і керує урядом. Як правило вони проводяться регулярно, але розрізняють офіційні (формальні) засідання, наперед заплановані, та робочі, які проводяться по мірі необхідності.
Формою роботи є не стільки колегіальне прийняття рішень, скільки збори членів кабінету з метою допомогти главі держави (главі уряду) прийняти рішення. В таких засіданнях крім членів кабінету можуть бути присутніми і помічники глави держави, і важливі державні службовці.
В парламентських республіках та монархіях зберігається колегіальність в роботі. Степінь колегіальності завжди вищий, коли існує коаліційний уряд і в засіданнях беруть участь представники декількох партій. При однопартійному уряді колегіальності звичайно менше, оскільки лідер партії бере на себе тягар відповідальності за прийняті рішення і одноособово править на засіданнях уряду.
Як правило в більшості країн чергові засідання уряду проводять один раз в тиждень. Порядок денний та порядок розгляду питань визначаються главою уряду. Питання доповідаються окремими міністрами, які відповідають за доручені їм галузі. Якщо питання стосується декількох міністерств, то доповідача назначає глава держави.
На засіданнях уряду ведуться протоколи, цим займається спеціальна посадова особа, наприклад, Генеральний секретар Уряду (Франція), секретар Кабінету (Великобританія). Всі протоколи засідань вважаються секретними і ніколи не публікуються.
Процедури засідань урядів можуть відрізнятися залежно від присутності тих чи інших посадових осіб. Наприклад, в Норвегії уряд під головуванням голови уряду засідає два рази в тиждень, а за участю глави держави – 1 раз.
В більшості випадків питання вирішуються не на офіційних засіданнях урядів, а до них. В деяких урядах утворюються більш вузькі за складом органи, які можуть називатися комісії чи комітети (найбільш розгалужена система комітетів Кабінету у Великобританії, діяльність комітетів не афішується, а тримається майже в таємниці, їх рішення мають ту ж силу, що і рішення Кабінету). Система комітетів досить розповсюджена.
Уряд видає підзаконні акти – нормативні і ненормативні (укази, ордонанси, декрети, розпорядження та ін.). Вони мають меншу юридичну силу порівняно із актами глави держави. В президентських республіках нормативні акти уряду видаються як акти глави держави. Уряд може також видавати тимчасові акти, які мають силу закону.