58. Погляди представників марксистської парадигми на мв.

Засновники марксизму Карл Маркс (1818 - 1883) і Фрідріх Енгельс (1820 - 1895), а також їх рос. послідовник Володимир Ульянов-Ленін (1870 - 1924) у своїх концептуальних схемах міжнародної політики та МВи виходили з основоположних ідей марксистської ідеології про класову боротьбу, всесвітньо-історичну місію пролетаріату і неминучість перемоги соціалізму. Поряд з очевидною затеоретизованістю деяких положень, не можна заперечувати конкретних практичних надбань представників цього напряму в підходах і розумінні суті та направленості розвитку МВ.

Початок всесвітньої історії, а значить і такого рівня розвитку МВ, коли вони дійсно набрали характеру відносин між народами, класики марксизму пов’язували з епохою капіталізму. Саме капіталістичний устрій привів до створення єдиного світового ринку і перетворив буржуазію в панівний клас у масштабах всього світу. Звідси, МВ набули чітко вираженого двоякого характеру. В екон. плані вони стали відносинами експлуатації, в політичному - відносинами панування і підпорядкування, а значить і відносинами класової боротьби та революції. На цій поставі теоретики марксизму робили як мінімум два висновки. Перший - внутрішня політика держави, в основі якої знаходиться капіталістичний спосіб виробництва (тобто велика промисловість), визначає зовнішню політику, її характер, зміст, направленість, прояви. Другий - національний суверенітет і державні інтереси вторинні, так як об’єктивні закони сприяють становленню світового суспільства, в якому панує капіталістична економіка і рушійною силою якого є класова боротьба та всесвітньо-історична місія пролетаріату.

Стає зрозуміло, що К. Маркс і Ф. Енгельс, як прихильники чіткої детермінації подій у всесвітньому масштабі впродовж історичного розвитку людства, важливе місце відводили обгрунтуванню положення про те, що в суспільній сфері, в тому числі в галузі МВ, все підпорядковується строгим законам і закономірностям. Базовим при цьому був закон зміни суспільно-екон. формацій. На основі цього закону В.Ленін створив свою теорію імперіалізму, як вищої фази в розвитку капіталізму, яка одночасно, на його думку, була останньою стадією капіталістичного розвитку і свідчила про загнивання і неминучу загибель буржуазного ладу. На міжн. арені дана фаза супроводжувалася зростанням напруги та виникненням імперіалістичних воєн.

У праці «Імперіалізм, як вища стадія капіталізму» В. Ленін відзначав, що з завершенням епохи політичного поділу світу між імперіалістичними державами на перший план виступає проблема його екон. поділу між монополіями. Останні вступають у гостру конкурентну боротьбу між собою, що стає джерелом світових політичних криз, війн і революцій. Такі війни слугували засобом, за допомогою якого панівні класи намагалися захистити свої інтереси, зміцнити свої позиції як всередині держави, так і на міжн. арені.

Теоретики марксизму в цілому негативно оцінювали війни. «Війна це те саме, як коли б нація кинула у воду частину свого капіталу», - писав К. Маркс. Водночас і він, і його послідовники не заперечували воєн взагалі, а тільки закликали розрізняти їхнє політичне значення. Звідси, подібно до Г. Гроція, марксисти поділяли всі війни на несправедливі, загарбницькі і справедливі. До перших відносилися насамперед імперіалістичні війни, які вели великі держави за території, екон. прибутки і політичне панування. Навпаки, війни, спрямовані проти буржуазного ладу, за національне визволення, проти деспотичних режимів вважалися правомірними і справедливими. Головну умову утвердження миру К. Маркс і Ф. Енгельс вбачали в боротьбі робітничого класу за повалення влада буржуазії та знищення експлуатації.

Безумовно, низка положень марксистської парадигми не може сприйматися, як ще недавно це було в працях авторів з соціалістичних країн, однозначно позитивно. Не витримала випробувань часом ленінська теорія про загибель капіталізму й імперіалізм як його останню стадію, переддень соціалістичної революції. Трагічні наслідки мала на практиці теза про перетворення війни імперіалістичної у війну громадянську і більшовицький курс на здійснення «світової революції». Але в цілому марксистські погляди на МВ, як і підходи представників інших напрямів, сприяли конституюванню ТMB у відносно самостійну галузь знань і появі різноманітних сучасних дослідницьких шкіл і концептуальних побудов.