- •1.Фактори регіональної економіки та розміщення продуктивних сил.
- •2.Регіональні особливості розвитку, використання та розміщення сировинної бази кольорової металургії України.
- •3.Наукові основи розміщення внутрішньої торгівлі.
- •4.Місце Причорноморського економічного району в територіальній та галузевій структурі господарства України. Проблеми його.
- •5.Соціально-економічне районування: мета, завдання, функції, види
- •6.Регіональні особливості розвитку рекреаційного комплексу України.
- •7.Розселення населення, його основні форми, особливості за регіонами світу.
- •8.Особливості і фактори розміщення меблевого виробництва в Україні, основні центри.
- •9.Сутність, значення і структура продовольчого комплексу
- •10.Регіональні особливості розміщення та використання лісових та водних ресурсів України.
- •11.Сутність, галузевий склад та основні функції соціальної сфери суспільства
- •12. Сучасний стан, особливості регіонального розвитку і розміщення сільського господарства України як центральної сфери апк
- •13.Поняття про природно-ресурсний потенціал, його структура і оцінка.
- •14. Місце Північно-Східного економічного району в територіальній та галузевій структурі господарства України. Проблеми його регіонального розвитку.
- •15. Прості методи економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил.
- •16.Місце Столичного економічного району в територіальній та галузевій структурі господарства України. Проблеми його регіонального розвитку.
- •17.Сутність регіональної політики в Україні.
- •18.Регіональні особливості розвитку і розміщення світового автомобілебудування.
- •19.Структурний аналіз в регіональній економіці. Функціонально-господарська структура.
- •21.Закономірності розміщення продуктивних сил і регіональної економіки як форма вияву економічних законів суспільства.
- •22.Регіональні особливості розвитку залізничного транспорту світу.
- •23.Транспорт як особлива сфера матеріального виробництва, його вплив на регіональний розвиток.
- •24.Проблеми раціонального використання природно-ресурсного потенціалу регіонів світу.
- •25 Місце Донецького економічного району в територіальній та галузевій структурі господарства України. Проблеми його регіонального розвитку.
- •26. Внутрішня торгівля, її роль і функції в суспільстві., регіональні закономірності товарообороту закладів внутрішньої торгівлі в Україні.
- •27.Регіональні особливості розвитку і розміщення хімічного комплексу світу
- •28.Складні методи економічного обґрунтування рпс.
- •29.Регіональні особливості розвитку і розміщення головних машинобудівних регіонів світу.
- •30. Об’єкт та предмет вивчення дисципліни «Регіональна економіка», її місце в системі наук.
- •31.Сучасні зрушення у структурі машинобудівного комплексу світу. Продукція комплексу у світовій торгівлі, регіональні відмінності.
- •32.Екологічні проблеми розвитку металургійного виробництва у світі, сучасні зрушення у його розміщенні.
- •33.Населення як основна продуктивна сила суспільства, типи відтворення населення. Регіональні відмінності у демографічній політиці країн.
- •34.Регіональні проблеми розвитку і розміщення легкої промисловості України.
- •35. Галузевий склад і чинники регіонального розвитку і розміщення харчової промисловості України.
- •36.Сутність соціально-економічного району, його головні ознаки та районоутворюючі фактории
- •37.Регіональна спеціалізація та проблеми розвитку легкої промисловості України.
- •38.Головні тенденції розвитку і регіональні особливості функціонування світової транспортної системи .
- •39.Місце Центрального економічного району в територіальній та галузевій структурі господарства України. Проблеми його регіонального розвитку.
- •40.Сутність, значення та галузева структура паливно-енергетичного комплексу світу. Паливно-енергетичний баланс та його регіональні особливості.
- •49.Характеристика головних хімічних районів світу
- •50.Місце Карпатського економічного району в галузевій і територіальній структурі господарства України. Їх проблеми розвитку.
- •51. Регіональні особливості урбанізаційного процесу в світі.
- •53.Місце Придніпровського економічного району в галузевій і територіальній структурі господарства України. Їх проблеми розвитку.
- •54.Принципи розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, їх сутність і значення в територіальній організації виробництва.
- •55.Особливості розвитку і розміщення чорної металургії світу. Основні її райони.
- •56.Спроби сучасного соціально-економічного районування України.
- •57.Галузева структура і регіональні особливості розміщення зернового господарства світу.
40.Сутність, значення та галузева структура паливно-енергетичного комплексу світу. Паливно-енергетичний баланс та його регіональні особливості.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії , їх транспортування, розподілу й використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торф'яна) та електроенергетика, а також тісно пов'язані з ними обслуговуючі підприємства. Характерна наявність розвиненої виробничої інфраструктури у вигляді магістральних високовольтних ліній і трубопроводів (для транспортування сирої нафти, нафтопродуктів і природного газу), що утворюють єдині мережі.
Від розвитку ПЕК значною мірою залежать динаміка, масштаби і техніко — економічні показники суспільного виробництва, насамперед промисловості. Водночас наближення до джерел палива та енергії — одна з вимог територіальної організації промисловості. Наявні паливно-енергетичні ресурси виступають основою формування різних ТВК, у тому числі промислових комплексів, визначаючи їх спеціалізацію на енергомістких виробництвах.
На сучасному етапі економічного розвитку найважливіша — паливно-енергетична проблема. Успішне її розв'язання визначає можливості, темпи й напрями економічного та соціального розвитку. Значення палива для економіки будь-якої держави величезне: без нього неможливий виробничий процес.
Основними первинними джерелами енергії у сучасному світі є нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія; швидко зростає значення атомної енергії. Частка решти джерел (дрова, торф, енергія Сонця, вітру, геотермальна енергія тощо) в загальному енергоспоживанні становить лише кілька відсотків.
Паливно-енергетичний баланс — співвідношення видобутку різних видів палива і виробленої енергії (прибуток) та їх використання в господарстві (витрати). Особливості його структури залежать від запасів паливно-енергетичних ресурсів, їх калорійності, можливостей використання, затрат на добування, які змінюються з розвитком техніки. Паливні ресурси — частина паливно-енергетичних ресурсів, що використовуються тільки як паливо. Найважливішими паливними ресурсами є вугілля, нафта і газ, уран, торф. Найбільш економічні нафта і газ, бо їх добування, транспортування трубопроводами обходиться дешево. Ресурси енергетичні — сонячна енергія, космічна енергія, енергія морських припливів і відпливів, геотермальна енергія, гравітаційна енергія, енергія тиску, атмосферна електрика, земний магнетизм, біопаливо, нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці, торф, атомна та ядерна енергія. Запаси енергії рік і водойм, що лежать вище рівня моря, називають гідроресурсами.
Загальний обсяг паливно-енергетичного балансу світу (сумарне річне виробництво первинних енергоресурсів, що дорівнює сумарному споживанню енергії) у 80-х pp., — 9 млрд. т умовного палива. Для порівняння різних видів палива його переводять в умовне, теплота згоряння 1 кг. якого дорівнює 7 тис. ккал, а тепловий коефіцієнт — одиниці. Для цього дані окремих видів палива множать на відповідний тепловий коефіцієнт. На вугілля припадає близько 30%, на нафту — 43, на газ — 17, на гідроенергію — 7, на ядерну енергію — 2,5%. Питоме споживання енергії на душу населення в середньому в світі дещо перевищує 2 т. умовного палива за рік. В індустріально розвинених країнах цей показник значно вищий (США — 12, Німеччина — 6), у країнах, що розвиваються, набагато нижчий (0,3—1,0 т.). Розміщення енергоносіїв помітно відрізняється від розміщення споживання енергії: з одного боку, країни зі збитковими джерелами енергії, які експортують нафту, газ або вугілля, з іншого — країни, залежні від імпорту енергоносіїв. До них належать, насамперед, багато країн Західної Європи, Японія і значною мірою СЩА.
41. Буд-комплекс України.
Базовою ланкою будівельного комплексу є промисловість будівельних матеріалів. В Україні виробництво будівельних матеріалів отримало високий розвиток завдяки значній сировинній базі та давньому господарському освоєнню території. Серед країн СНД та країн Центральної Европи, Україна є одним з найбільших виробників та експортерів різноманітних будматеріалів, які виробляються з природної сировини (вогнетривкі глини, каоліни, кварцити, будівельний камінь, кам’яні облицювальні матеріали тощо) та хімічним способом (пластмаси, смоли, клейкі речовини, лінолеум, покрівельні
матеріали, полістиролові й кумаринові плити та ін.). Промисловість будівельних матеріалів розвивається під впливом трьох факторів – сировинного, споживчого і транспортного, тому розміщення її залежить від переважання хоча б одного з них. Найбільші центри промисловості будівельних матеріалів – Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Маріуполь, Донецьк.
На території України утворились п’ять великих зон виробництва цементу: південно-східна (Донецька обл.), західна (Рівненська, Івано-Франківська, Львівська і Хмельницька області) та південна (Миколаївська обл.).
Перспективи розвитку будівельного комплексу пов’язані з вирішенням таких проблем: активного впровадження різних форм власності; – застосування сучасних будівельних технологій; – підвищення технічного рівня на підприємствах усіх ланок комплексу; – збільшення потужності будівельної ланки та підвищення її конкурентоспроможності для закріплення на вітчизняному ринку будівельних послуг; – активного розширення сировинної бази комплексу за рахунок використання величезних обсягів відходів промислового виробництва; – більш ефективного узгодження військового будівництва зі схемами розвитку і розміщення продуктивних сил та районної планіровки відповідних територій; – зниження техногенного навантаження на природне середовище та забруднення його компонентів. Промисловість будівельних матеріалів досить рівномірно розміщена на території України. У перспективі розвиток галузей промис-ловості будівельних матеріалів пов’язаний із реконструкцією технічної бази, подальшим впровадженням механізації та автоматизації технологічних процесів, розширенням випуску нових будівельних матеріалів, ефективних збірних будівельних елементів, легких та економічних великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання сировини.