30. Об’єкт та предмет вивчення дисципліни «Регіональна економіка», її місце в системі наук.

Наука про розміщення продуктивних сил, як і інші науки, виникли і розвиваються у тісному зв’язку з практичними потребами і запитами людського суспільства. Розміщення продуктивних сил – галузь економічної науки, що вивчає спеціальні просторові аспекти прояви дії економічних законів. Отже, раціональне розміщення продуктивних сил є одним з найважливіших  чинників зростання економічної могутності України.

Актуальність вивчення дисципліни полягає в тому, що: - вона дає можливість студентам розбиратися в особливостях поєднання таких елементів, як місця прикладання праці, людські ресурси і природно-ресурсний потенціал у конкретному місці простору і у певний час, тобто в конкретних просторово - часових координатах, а також розглядати це поєднання як фактор і передумову діяльності, так і наслідки діяльності; - знання, які в ній можна почерпнути, дають змогу виробити належні погляди на регіональну політику в державі. Мета дисципліни – пошук такої територіальної організації і таких форм продуктивних сил для конкретних умов геопросторово-часових координат, які б функціонували в цих умовах з найвищою ефективністю; - сформувати у студентів теоретико-методичні знання і практичні навики з питань організації виробництва.

У класичному розумінні "економіка" — це наука про вміння раціонально вести домашні справи. У нашому випадку таким домом є регіон, що представляє собою народне господарство в мініатюрі, — це територія, що за сукупністю своїх елементів відрізняється від інших територій та характеризується єдністю, взаємопов'язаністю складових і цілісністю. У такому формулюванні термін "регіон" є синонімом терміну "район". Найважливіша характеристика регіону — його цілісність. Регіон представляє триєдність середовищ: природного, матеріального (створеного людиною) та соціального. Регіональна цілісність передбачає територіальну цілісність та неподільність. З поняттям "регіон" пов'язаний термін регіональна економіка — науковий напрямок, що вивчає закономірність розміщення продуктивних сил та районів. Поняття "регіональна економіка"та "розміщення продуктивних сил" близькі за змістом; усе-таки регіональна економіка більше "прив'язана" до поняття "регіон", у той час як наука про розміщення продуктивних сил займається й загальнорегіональними проблемами. У сучасній літературі регіональну економіку прийнято вважати, перш за все, ужитковою наукою. Одна з функцій регіональної економіки — створення різних сервісних виробництв та організацій, а також виробництв, що випускають продукцію міжгалузевого призначення.

31.Сучасні зрушення у структурі машинобудівного комплексу світу. Продукція комплексу у світовій торгівлі, регіональні відмінності.

На машинобудівний комплекс України припадає понад 40 % усього промислово0виробничого потенціалу індустріального виробництва: частка продукції комплексу в загальному одсязі продукції промисловості становить 29 %. Машинобудівний комптекс належить до трудомістких галузей промисловості, про що свідчить співвідношення зайнятих у ньому та обсяг вироблюваної продукції. Водночас машинобудування належить до металомістких галузей. На 1 т готової продукції воно витрачає 1,3 – 1,5 т металу, а в цілому машинобудівний комплекс споживає третину прокату, 40 % чавунного і понад 65 % стального литва, що їх випускає металургійна промисловість України

Важливість дослідження регіональних аспектів функціонування промисловості, зокрема машинобудування, пов'язана з трансформаційними процесами в економіці країни, демократизацією і децентралізацією управління, перенесенням тяжіння в управлінні з центру на місця, характером сучасної науково-технічної революції та її впливом на розвиток і розміщення продуктивних сил.

У сучасних умовах набуло актуальності дослідження ринків продукції, оскільки одним із стримуючих чинників розвитку вітчизняного машинобудування є криза збуту. Слід зважати на те, що ринок продукції машинобудування залишається малодослідженим.

Проблема забезпечення ремонтно-експлуатаційних потреб у продукції міжгалузевого призначення взагалі залишилася поза увагою дослідників, хоча в сучасних умовах ремонт основних виробничих фондів став важливим елементом їх відтворення, частка ремонту в структурі витрат має тенденцію до збільшення і безпосередньо впливає на характер попиту на продукцію машинобудування.

Таку ситуацію спричинили наступні фактори:

1)перехід від планово-адміністративної системи господарювання до ринкової економіки;

2)обмеження досліджень переважно заготівельним виробництвом, що не відповідає загальним тенденціям розвитку машинобудування, які полягають у розширенні номенклатури міжгалузевої продукції;

3)кризовий стан економіки обумовив особливості відтворення основних фондів, пов'язані з підвищенням частки ремонту, на який витрачаються характерні види продукції міжгалузевого призначення;

4)різке подорожчання енергоносіїв, питома вага яких у собівартості заготовок суттєво зростає і є досить значною, внаслідок чого витрати на виробництво перевищують світовий рівень, тому у багатьох випадках їх доцільно завозити з-закордону, незважаючи на збільшення відстані перевезення і транспортних витрат;

5)створення таких умов в економіці, коли у дослідженнях акцент зміщується із вивчення виключно проблем розміщення об’єктів машинобудування до проблем удосконалення наявного потенціалу галузі та пошуку шляхів залучення у процес виробництва потужностей, які простоюють.