9.Сутність, значення і структура продовольчого комплексу

АПК - це сукупність ланок господарства, діяльність яких тісно пов’язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою та збутом с/г продукції.

Галузеві зв’язки АПК з: електроенергетика, хім. Пром.., лісовий ком, інфрастр., машинобуд, легка пром.

Структура АПК: 1)функціональна (спосіб діх його компонентів елементів, зв’язки між ними); 2)компонентна (відображає галузевий, внутрішньогалузевий, міжгалузевий поділ праці в умовах НТП) ; 3)Територіальна (відображає внутрішню територіальну будову АПК); 4)організаційно-управлінська (сукупність організаційних форм і органів управління); 5)соціально-економічна (сукупність громадський і соціальних груп населення в різних типах господарств); 6)екологічна (сукупність екологічних відносин при даному рівні територіальної організаціх агропромислового процесу.

Фактори формування АПК: 1)рівень економ. розвитку території; 2)природні передумови (земельний фонд); 3)агрокліматичні особливості (опади, вегетаційнй період, природні умови); 4)науково-технічний прогрес (розробка с/г техніки, виведення нових стортів, ГМО); 5)господарські потреби в продукції АПК (потреби переробних галузей, населення)

В галузевій структурі виділяють:

Галузі що обслуговують АПК (машинобуд. хімічна, паливно-енергетичний комплекс)

АГП (рослинництво, тваринництво) галузі що переробляють та реалізують с/г продукцію (харчова, легка, торгівля, транспорт)

10.Регіональні особливості розміщення та використання лісових та водних ресурсів України.

Загальна площа українських лісів становить 9400,2 тис. га, з них хвойні ліси (переважаюча порода — сосна та ялина) займають 42,2%, твердолистяні (дуб, бук) — 43,2% та м’яколистяні (береза, осика) — 13,6%. Лісами покрито 15,6% території країни. За показником лісистості території, Україна належить до малолісних країн Європи.типовий стан українських лісів характеризується таким: 1) густина насаджені об’єм деревини в молодих лісах перевищують відповідні характеристики нормального лісу; 2)для насаджень середнього віку характеристики реальних лісостанів близькі до характеристик нормальних лісів; 3)починаючи з пристигаючих насаджень, спостерігається різке зниження запасів у реальних лісостанах, порівняно з нормальними лісами; 4)стиглі лісостани надмірно зріджені внаслідок різного роду рубок, пов’язаних із «доглядом» за лісом. Такі ліси, як правило, наближаються до розряду деградованих.

Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для вико­ристання в народному господарстві.

основне джерело використання водних ресурсів України — місцевий стік річок і частина транзитного. Іншою обставиною, що обмежує використання водних ресурсів, є їхній нерівномірний розподіл по території держави, внаслідок чого водозабезпеченість окремих адміністративних областей не однакова.

В Україні у пересічний за водністю рік загальні запаси природної води складають 94 км3, з яких доступні для використання 56,2 км3. Основна частина водних ресурсів, що постійно відновлюються, припадає на річко­вий стік — 85,1 км3 (без Дунаю). 60% річкового стоку формується на території України (місцевий стік), 40% — за її межами (транзитний стік).

Всього на території України понад 70 тис. річок і понад 20 тисяч озер. Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро—Донбас — 550 км, Сіверський Донець—Донбас — 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлиш­кового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні систе­ми (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).

В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недо­статні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік.

Щонайбільше свіжої води (48% загального споживання) споживає промисловість, 40% води йде на потреби сільського господарства.

До заходів ощадливого і раціонального використання водних ресурсів належать: 1)впровадження систем зворотного водопостачання та безстічного водокористування (із циклом повного очищення відпрацьованих вод); 2)розробка і впровадження науково обґрунтованих норм зрошення (поли­ву); 3)заміна водяного охолодження агрегатів повітряним; зменшення в структурі господарства України частки водоємних виробництв.