5. Політичний режим.

Політич.режим – це сукуп-сть реальних засобів і методів, за допомогою яких здійснюється держ.вл., реальний порядок взаємовідносин частин держ.мех-зму.

Політ.режим включає д-сть і ор-нів д-ви, і партій, і сусп.орг-цій, і статус гром-н.

Види політичного режиму: 1) демократи.; 2) недемократич. (фашистський, тоталітар., авторитарний).

Демократич.режим полягає у домінуванні інс-тута дем-тії.

Ознаки дем.режиму:

1. прийняття рішень більшістю з врахуванням інтересів меншості;

2. існ-ня прав.д-ви і гром.с-ва;

3. виборність і змінність центр.і місц.ор-нів вл., їх підзвітність виборцям;

4. «силові» стр-ри знаходяться під цивільним контролем;

5. широке використання методів переконання і примусу;

6. проголошення і реальне забезпечення прав і свобод л-ни і гром-на, рівність громадян перед з-ном;

7. існ-ня політ.плюралізму, в т.ч.багатопартійності, легальної політ. опозиції;

8. гласність, відсутність цензури;

9. реальне здійснення принципу розподілу влад;

Демократія може бути а) пряма (безпосередня) і б) представницька.

Пряма дем-тія дозволяє здійснювати вл.самим народом, без політ.посередників. Вона здійс.через вибори на ос-ві всезаг.виб.п-ва, референдуми, збори гром-н, петиції гром-н, мітинги, демонстрації, всенародні обговорення.

До сильних сторін прямої демократії відносять ті, що вона 1) дає більше можл-тей для вираження інтересів гром-н і їх участі в сусп/політ.ж-ті; 2) в більшій мірі забезпечує повну легітимізацію влади; 3) дозволяє до певної міри контролювати політ.еліту.

Серед недоліків називають: 1) відсутність стійкого бажання у більшості нас.займатися політ.і управлінь.д-стю; 2) складність і дороговизна проведення держ/сусп.заходів; 3) низька ефективність рішень, які приймаються внаслідок непрофесіоналізму більшості «правителів».

Представницька демократія дозволяє здійс.вл.предс-ками народу – деп.-тами, ін.виборними ор-нами держ.вл., які покликані виражати інтереси різ.класів, соц.груп, політ.партій, гром.орг-цій.

До переваг предст.дем-тії відносять те, що вона: 1) дає більше можл-тей для прийняття ефектив.рішень, оск.в цьому процесі беруть уч.професіонали, компетентні особи; 2) більш раціонально організовує політ.с-му, яка дозволяє кожному займатися своєю справою.

Недоліками є: 1) можл-сть зловживання владою, розвитку бюрократі, корупції; 2) відрив виборних предс-ків від народу; 3) прийняття рішень в інтересах не більшості, а номенклатури, крупного капіталу, лобістів...

Демократи.режим також може бути різ.видів:

1. ліберально-дем (на першому місці особа, її п-ва і свободи, а роль д-ви захищати ці п-ва);

2. консервативно-демократич. (опирається не стільки на к-цію, як на політ.традиції).

Недемократич.(тоталітар.)режим характеризується абсолютним контролем д-ви над усіма сферами сусп.ж-тя, повним підкоренням людини політичній владі і домін.ідеології. Тобто ознаки дем-зму відсутні.

Осн.х-ки тоталітар.політ.режиму:

1. д-ва прагне глобального домінування над всіма сферами сусп.ж-тя, до всеохоплюючої влади;

2. с-во повністю відчуджене від політ.влади, але воно не усвідомл.цього;

3. монопольний держ.контроль над ек-кою, засобами мас.інформації, к-рою, релігією, вплоть до прив.ж-тя;

4. держ.вл.формується бюрократичним сп-бом і недоступна для контролю з боку д-ви;

5. домінуючим методом управління є насилля, примус, терор; домінування однієї партії, фактичне її зрощення із д-вою, заборона легал.д-сті опозицій.сил;

6. п-ва і свободи л-ни і гром-на носять декларатив., формал.х-р, відсутні гарантії їх реалізації;

7. фактично усувається політ.плюралізм;

8. централізація держ.вл.на чолі з диктатором і його оточенням.

Особл.різновидом тоталітар.режиму виступ.фашистський режим, яких хар-зується війс.антидемократизмом, антипарламентаризмом, расизмом, Влада тримається на культі вождя, застосуванні насилля.

Вперше виник.в Італії в 1922 р., прагнення відродити Римс.імперію, в Нім. 1933 р. – прагнення забезпечити домінування арійської раси.

Після 1945 р.застос.термін неофашистський режим, напр.. в Чілі під час правл-ня генерала Піночета 1973-1988 (цей режим немає таких крайніх рис, як масові вбивства, конц.табори, але всі риси фашист.режиму йому притаманні).

Різновидом тоталітарного режиму є конст/авторитарний чи монократичний (вдада однієї л-ни). Для нього хар.формальна атрибутика дем.д-ви (к-ція, вибори), але вона несуттєва. Осн.вл.належить одній групі чи політ.лідеру. Напр.. Дем.Рес-ка Конго, Камерун... При чому лідери в цих д-вах міняються, але суть вл. – ні.

Недем.є расистські режими, які існували напр..в ПАР, вл.належ.ос., які віднос.до однієї (білої) раси.

Авторитарний політ.режим – компроміс між тоталітар.і дем., режим, в якому вл.здійс-ся певною особою (класом, партією, елітною групою) при мінімальній участі народу.

Осн.хар-ки автори тар.політ.режиму:

1. в центрі і на місцях здійснюється концентрація влади в руках одного чи декількох взаємозв’язаних ор-нів д-ви (чи одного сильного лідера), при повному відчудженні народу від реалізації держ.вл.;

2. ігнорується, обмежується принцип поділу вл.;

3. роль предс.ор-нів обмежена, хоч вони можуть й існ.;

4. суд виступає допміж.інс-том, поряд можуть існ.і поза суд.ор-ни;

5. звужена сфера дії принципів виборності держ.ор-нів і посад.осіб, підзвітності і підконтрольності їх населенню;

6. домінують командні і адм.методи упр-ня, але відсутній масовий терор;

7. зберігається цензура, «напівгласність»;

8. допускається частковий плюралізм;

9. п-ва і свободи л-ни і гром-на проголошуються, але реально забезпечуються не повністю;

10. «силові» стр-ри сус-ву непідконтрольні і як пр-ло використовуються в політ.цілях;

Різновидом авторитарного режиму можна назвати клерикальний, при якому має місце домінування релігійної знаті.