Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції КПЗК.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
21.12.2018
Размер:
757.76 Кб
Скачать

4. Система конституційного права.

Система конституційного права – це таке розміщення норм конституційного права по інститутах, яке дозволяє функціонувати їм як єдиному цілісному утворенню. Конституційне право складається з різних структурних підрозділів, підсистем та елементів. До основних елементів належать такі поняття як принципи конституційного права, конституційно – правових інститутів і норми конституційного права.

Принципи конституційного права – керівні ідеї, начала, які визначають основну суть і характеристику даної галузі права. Принципи в ряді випадків закріплені в конституціях, іноді вони є загально – людськими цінностями, в державі є як правило визначений перелік принципів, які складають основу системи конституційного права. Найбільш загальні принципи закріплені в конституціях (наприклад принцип народного суверенітету, народного представництва, поділу влади, свободи особистості, судового захисту прав і свобод, рівноправності громадян….).

Принципи подають загальну спрямованість всій галузі конституційного права.

Інститути конституційного права – це певна сукупність норм, яка регулює подібні, суміжні, однорідні суспільні відносини, тобто такі, які можна позначити одним загальним поняттям. Інститути конституційного права легко визначити, звернувшись до будь – якої конституції, оскільки в більшості випадків у конституції і є перелік найважливіших інститутів конституційного права.

Часто ці інститути відрізняються складною структурою, тобто поділяються на субінститути. Наприклад інститут особистих прав і свобод, інститут громадянства охоплюються більш широким поняттям – правовий статус особи. Механізм державної влади включає такі інститутитути як глава держави, уряд, парламент, судова система.

Зміни, які стаються у суспільному житті ведуть до змін у конституційному праві, тому можливими є поява нових інститутів конституційного права. Наприклад в останні роки значного поширення набув інститут омбудсмена – уповноваженого з прав людини.

Конституційно – правові норми мають свою специфіку, оскільки їх стр-ра як правило не співпадає із класичною тріадою (гіпотеза, диспозиція, санкція), тому що вони мають більш узагальнений характер часто відсутніми є гіпотеза і санкція, а вся норма являє собою лише диспозицію (наприклад «парламент складається з двох палат», «уряд відповідальний перед парламентом». Інколи гіпотези складають суттєву частину конституційно – правової норми, наприклад «законопроект вважається одобрений, якщо він прийнятий в ідентичній редакції кожною із палат парламенту». Санкції за порушення конституційно – правових норм як правило поміщені в інших галузях права (наприклад адміністративне, кримінальне).

Конституційно – правові норми поділяються на норми матеріального і процесуального характеру. За функціональною направленістю вони поділяються на регулятивні, установчі і охоронні, за способом дії на субєктів права: на управомочуючі і забороняючи. Є й інші критерії класифікації конституційно – правовихи норм, на постійні і тимчасові.