Завдання 1

До даних термінів доберіть єдине правильне визначення се­ред тих, що наводяться нижче.

Терміни

1. Фінанси.

2. Централізовані фінанси.

3. Децентралізовані фінанси.

4. Гроші.

5. Національний дохід.

6. Валовий внутрішній продукт.

7. Фінансова система.

8. Державний бюджет.

9. Державний кредит.

10. Позабюджетні цільові фонди.

11. Аудит.

Визначення

А. Фонди, які використовуються для розширення соціаль­них послуг населенню, розвитку галузей інфраструктури.

Б. Централізований фонд коштів держави, головний інстру­мент перерозподілу національного доходу.

В. Сукупність фінансових ланок, які забезпечують державі виконання її економічних та політичних функцій.

Г. Сукупність економічних відносин, що виникають між державою та фізичними або юридичними особами у процесі формування загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Д. Перевірка публічної фінансової звітності, обліку, пер­винних документів та іншої інформації про фінансово-госпо­дарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визна­чення їх вірогідності, повноти та відповідності чинному зако­нодавству, встановленим нормативам.

Є. Вартість кінцевих товарів та послуг, вироблених рези­дентами певної країни на її території за певний період часу.

Ж. Новостворена вартість у масштабі суспільства.

З. Загальний еквівалент, за допомогою якого вимірюються витрати праці виробників.

І. Економічні відносини, пов'язані з формуванням, розпо­ділом і використанням фондів грошових коштів у процесі роз­поділу і перерозподілу національного доходу.

К. Економічні відносини, пов'язані з формуванням, розпо­ділом та використанням фондів грошових коштів держави, які акумулюються в державній бюджетній системі та урядових позабюджетних фондах.

Л. Грошові відносини, які опосередковують обіг фондів гро­шових коштів підприємства, населення.

Тема 3. Фінансова політика та фінансовий механізм

3.1. Фінансова політика, її зміст і завдання.

3.2. Фінансовий механізм і його складові елементи.

3.1. Фінансова політика, її зміст і завдання

Фінансова політика має самостійне значення і водночас є важливим засобом реалізації політики держави в будь-якій сфері суспільної діяльності – економіці, соціальній сфері, військовій реформі, в міжнародних відносинах.

Провідні західні економісти, зокрема, Кемпбелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю ототожнюють поняття фінансово-бюджетної і фінансової політики, визначаючи їх як зміни, які вносяться урядом у порядок державних витрат і оподаткування і спрямовані на забезпечення повної зайнятості і неінфляційного національного продукту.

Більш структурованим є визначення фінансової політики як сукупності заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання, які держава здійснює через фінансову систему.

Поняття фінансової політики держави можна розглядати у вузькому та широкому розумінні (табл. 1).

Таблиця 1

Зміст фінансової політики

У вузькому розумінні	У широкому розумінні
Включає дві підсистеми, або взаємопов’язані напрями діяльності держави: політика у сфері державних фінансів; політика у сфері недержавних фінансів (за галузями, регіонами тощо).	Механізм державного регулювання всіх соціально-економічних процесів та явищ, що включає широкий арсенал фінансових інструментів, засобів, форм і методів розподілу та перерозподілу ВВП й національного доходу і діє через національну фінансову систему країни.
Ефективним методом взаємодії державних і недержавних фінансів вважається такий, що сприяє оптимальному зростанні національного доходу. Під останнім розуміється макроекономічний стан співвідношення доходів і витрат у складі бюджетів усіх учасників національного господарства, що забезпечують оптимум процесів зберігання, накопичення та споживання.	Склад фінансової політики: бюджетно-податкова; грошово-кредитна; інвестиційна; страхова; амортизаційна; валютна; митна; інші.

Фінансова політика повинна враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні і фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретних історичних умов і завдань, які стоять перед суспільством. Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарювання ставлять до фінансової політики, слід усвідомити дуже важливий висновок – фінансова політика має бути адекватною закономірностям суспільного розвитку. Порушення цієї важливої вимоги призводить до значних втрат у народному господарстві.

Головне завдання фінансової політики – це забезпечення відповідними ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми соціально-економічного розвитку.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія - довготривалий курс фінансової політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією.

Фінансова тактика спрямована на розв'язання завдань конкретного етапу розвитку суспільства за допомогою перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фінансових зв'язків.

Щоб краще усвідомити зміст, завдання і вимоги до фінансової політики, виділяють як самостійні складові податкову, бюджетну, грошово-кредитну, митну політику.

Податкова політика реалізує інтереси держави. її головне призначення – вилучення частини ВВП на загальнодержавні потреби, перерозподіляючи ці кошти через бюджет.

Бюджетна політика – це комплекс юридичних, економічних, організаційних заходів під час складання бюджетів, регулювання бюджетного процесу, управління бюджетним дефіцитом, організації бюджетного контролю.

Зважаючи на те, що податкова і бюджетна політика тісно пов'язані між собою, вживають поняття бюджетно-податкової політики.

Бюджетно-податкова (фіскальна) політика має створювати сприятливі умови для виробничої та фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Поняття бюджетно-податкової політики держави можна розглядати у вузькому та широкому розумінні (табл. 2).

Таблиця 2