Державний сектор

Підприємства, фірми

Домашні господарства

Ринок грошей

Ринок позичкових капіталів (кредитний)

Ринок капіталів

Ринок цінних паперів (фондовий ринок)

Рис. 4. Місце і роль фінансового ринку у фінансовій системі

2.2. Організаційні основи функціонування фінансової системи України

В управлінні фінансами виділяють об'єкти і суб'єкти управ­ління. Як об'єкти виступають різні види фінансових відносин; суб'єктами є ті організаційні структури, які здійснюють управ­ління (фінансові відділи підприємств, фінансові державні органи, податкові адміністрації, страхові органи). Сукупність усіх організаційних структур, які здійснюють управління фінан­сами, утворює фінансовий апарат.

Ефективне функціонування кожної із складових фінансової системи можливе за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії. Разом з тим рух грошових коштів повинен бути скоординованим через управління фінансовими потоками, що забезпечується фінансовим апаратом. Фінансовий апарат – це сукупність фінансових установ, на які покладено управління фінансовою системою держави.

Загальне управління фінансами відповідно до Конституції України покладено на вищі органи державної влади – Вер­ховну Раду України, Президента, уряд (рис. 5).

Вищі органи державної влади та управління

Органи стратегічного управління фінансами

Законодавча влада – Верховна Рада України

Президент України

Комітети та комісії з питань фінансів, бюджету, податків та інших питань фінансової політики

Кабінет Міністрів України

Органи оперативного управління фінансами

Рахункова Палата

Міністерство фінансів

НБУ

Державне казначейство України

Комерційні банки

Державна контрольно-ревізійна служба (КРУ)

Державна податкова адміністрація

(ДПАУ)

Податкова міліція

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку

Рис. 5. Система управління державними фінансами в Україні

2.3. Фінансовий контроль. Сутність і значення фінансового контролю.

Ефективність реалізації фінансової політики залежить від багатьох чинників, серед яких особлива роль належить фінансовому контролю. Саме він забезпечує зворотній зв’язок між наміченими і досягнутими результатами.

Фінансовий контроль є завершальною стадією управлінського процесу, що складається із трьох взаємопов'я­заних елементів: прогнозування, або планування, регулюван­ня та контролю. Оскільки фінансовий контроль – це складо­ва фінансових відносин, він відіграє специфічну роль індика­тора розподільчих відносин, дія якого втілюється у контроль­ній функції фінансів.

Формально об'єктом фінансового контролю є фінансові по­казники діяльності усіх суб'єктів економічних відносин: дохід, прибуток, собівартість, витрати обігу, рентабельність, подат­кові платежі. Водночас фактичним об'єктом фінансового кон­тролю є сукупний процес виробничо-господарської діяльності. Суб'єктами фінансового контролю є, з одного боку, як дер­жавні, так і недержавні контролюючі структури, а з іншого – підприємства всіх форм власності та фізичні особи.

Призначення фінансового контролю полягає, по-перше, у необхідності мобілізації фінансових ресурсів усіх сфер фінан­сової системи і, по-друге, у дотриманні порядку ведення об­ліку та звітності.

Основні функції контролю за реалізацією фінансової політики покладені на вищі органи законодавчої та виконавчої влади (рис. 6).