Основні загальнодержавні цільові фонди України

Тимчасові

Постійні

Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення

Пенсійний фонд України

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Інноваційний фонд

Фонд загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття

Фонд охорони праці

Фонд сприяння конверсії

Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань

Фонд охорони навколишнього природного середовища

Рис. 37. Види цільових державних фондів

Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер.

Цільові фонди бюджету включають бюджетні призначення виключно на конкретні цілі у таких випадках:

• якщо законом передбачене покриття видатків із конкретно визначеного джерела надходжень;

• при одержані центральними, місцевими органами влади або безпосередньо розпорядником бюджетних коштів дотації, гранту чи дарунка у вартісному розрахунку на конкретну мету.

Загалом принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформулювати так:

• відрахування до фондів централізовано визначаються державою відповідними законами і є власністю держави;

• відрахування до фондів є обов'язковими платежами й можуть стягуватися примусово;

• витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які передбачені законом.

В Україні на даний час створюються такі основні державні цільові фонди: Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків; Фонд захисту інвалідів.

11.2. Характеристика загальнодержавних позабюджетних цільових фондів, що створені в Україні

Соціальне страхування – це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодування за постійної чи тимчасової втрати працездатності або місця роботи.

У системі державного соціального страхування роль страховика виконує держава, яка бере на себе зобов'язання щодо створення колективних страхових фондів і виплати страхового відшкодування. На ринку страхових послуг можуть функціонувати також недержавні компанії соціального страхування, які доповнюють і розширюють спектр страхових послуг. Страхувальниками є підприємства й організації, громадяни, держава, а застрахованими – працівники підприємств і організацій, а з деяких виплат і непрацюючі громадяни. Функції між цільовими фондами державного соціального страхування чітко розмежовані.

Пенсійний фонд. Система пенсійного забезпечення має два рівні: державне (обов'язкове) і недержавне (добровільне, додаткове) пенсійне забезпечення.

Державне пенсійне забезпечення включає виплати трудових та соціальних пенсій.

До недержавного пенсійного забезпечення відносять:

• недержавні пенсійні фонди;

• страхування пенсій у страхових компаніях;

• пенсійні фонди (каси) підприємств; особисті пенсійні рахунки в банках;

• інші форми недержавного пенсійного забезпечення.