8.3. Податкова система і податкова політика в Україні

Податкова система – це сукупність встановлених у країні податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи скасування; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податково­го законодавства.

Нині система оподаткування в Україні визначається Зако­ном України "Про систему оподаткування", який був викла­дений у новій редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування України" від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.

Податкова система ґрунтується на певних наукових засадах (рис. 28).

- всі податки мають бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок з власників транспортних засобів.

З позиції організації фінансової діяльності держави, вихідною умовою перебудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків. Пріоритетним принципом фінансової політики є збалансування обсягу державних видатків з обсягом державних доходів.

Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. Останні необхідно враховувати при формуванні доходів суб’єктів підприємницької діяльності різних форм власності та встановлення відповідних їм об’єктів оподаткування.

Вихідними принципами побудови податкової системи є:

- формування доходів бюджету в процесі перерозподілу створеного в суспільстві ВВП;

- встановлення рівноцінних обов’язків і прав перед бюджетом для всіх платників податків;

- свідоме і цілеспрямоване застосування податків як фінансових інструментів регулювання соціально-екон6омічних пропорцій у суспільстві.

Рис. 28. Наукові основи побудови податкової системи

Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справ­ляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збіль­шення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спадан­ню господарської активності, створенню сприятливої кон'юн­ктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей еко­номіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Органі­зація оподаткування справляє значний вплив на реалізацію су­спільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічно­го оновлення виробничого потенціалу держави.

Метою реформування податкової політики є зміна по­даткової системи для забезпечення стабілізації економіки та насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефек­тивності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та сприяння соціально-культурному розвитку держави. Отже, можна сказати, що податкова система має забезпечи­ти оптимізацію розподілу і перерозподілу національного дохо­ду, спираючись на такі принципи:

1. стимулювання науково-технічного прогресу;

2. стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

3. обов'язковість;

4. рівнозначність і пропорційність;

5. рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

6. соціальна справедливість;

7. стабільність;

8. економічна обґрунтованість;

9. рівномірність сплати;

10. компетенція;

11. єдиний підхід;

12. доступність.