6.2. Бюджетний устрій та бюджетна система України

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура і взаємозв'язок між бюдже­тами, які він об'єднує, у процесі забезпечення виконання єдиної загальнодержавної фінансово-бюджетної політики.

Бюджетна система – це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країні згідно з її бю­джетним устроєм.

В основу формування бюджетної системи України покладе­но Конституцію України та Бюджетний кодекс України, прий­нятий у червні 2001 р. Верховною Радою України.

Відповідно до Бюджетного кодексу України (ст. 1) бюджет­на система України – це сукупність усіх бюджетів, побудо­вана з урахуванням економічних відносин, державного та ад­міністративно-територіальних устроїв і врегульована норма­ми права. Вона складається (ст. 5) з таких ланок (рис. 18): Державний бюджет України; місцеві бюджети.

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Обласні бюджети

ЗВЕДЕНИЙ БЮДЖЕТ

Державний бюджет

Місцеві бюджети

Бюджети областей

Бюджети міста Києва та Севастополя

Бюджети міст обласного підпорядкування

Бюджет АРК

Бюджети районів

Рис. 18. Структура бюджетної системи

Зведений бюджет – це сукупність показників усіх бю­джетів, що використовуються для аналізу і прогнозування еко­номічного та соціального розвитку держави. Законодавчими органами влади він не затверджується.

Побудова бюджетної системи ґрунтується на наступних принципах (рис. 19).

Єдність

Забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним порядком виконання бюджетів та ведення бюджетного обліку й звітності

Збалансованість

Повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету за відповідний бюджетний період

Забезпечується закріпленням за місцевим самоврядуванням відповідних доходів; правом місцевих органів визначати напрям використання власних, закріплених, регульованих доходів; правом місцевих рад незалежно одна від одної розглядати та затверджувати місцеві бюджети

Самостійність

До складу бюджетів належать всі надходження та видатки, передбачені нормативно-правовими документами; у звіті про виконання бюджету відображаються кінцеві касові операції за розрахунками Державного казначейства

Повнота

Обґрунтованість

Бюджет формується на основі реальних макропоказників економічного й соціального розвитку та розрахунків доходів і видатків за встановленими правилами й методиками

Ефективність

Досягнення усіма учасниками бюджетного процесу поставлених завдань при мінімальному залученні бюджетних коштів

Розподіл видатків між ланками бюджетної системи на засадах максимального наближення суспільних послуг до їх безпосередніх споживачів

Субсидіарність

Цільове використання коштів

Бюджетні асигнування використовуються лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями та закріплені бюджетним розписом

Справедливість та неупередженість

Бюджетна система будується на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між галузями соціальної сфери, громадянами країни, територіями

Публічність і прозорість

Прийняття через парламент Закону „Про державний бюджет”, затвердження звіту про його виконання; прийняття рішень місцевих органів влади щодо місцевих бюджетів; висвітлення в ЗМІ показників бюджетів і звітів про їх виконання

Кожний учасник бюджетного процеси несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу

Відповідальність

Рис. 19. Принципи бюджетного устрою

Важливим елементом бюджетного устрою є розмежування доходів і видатків між окремими автономними бюджетами. Воно почи­нається з розмежування видатків, яке ґрунтується на розме­жуванні функцій держави між різними рівнями влади: з цен­трального бюджету фінансуються видатки загальнодержавно­го характеру, з відповідних місцевих бюджетів – видатки регіонального значення. При цьому може застосовуватись два підходи: розподіл за територіальною ознакою і розподіл, ви­ходячи з відомчого підпорядкування.

Розмежування доходів є похідним відносно розмежування видатків і може проводитись на основі двох методів. Перший – закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі або за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кож­ного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи місцевих бюджетів по­діляють на закріплені і регулюючі.

Загальні принципи розмежування доходів визначені Бюджетним Кодексом, а фактично їх склад затверджується при прийнятті Закону „Про державний бюджет на поточний рік” (рис. 20).

Податкові надходження до бюджету

Закріплені

Регульовані

За державним бюджетом

За місцевим бюджетом

На рівні місцевих бюджетів

На рівні державних і місцевих бюджетів

Податок на доходи фізичних осіб

Плата за торгові патенти

Податок на прибуток підприємств муніципальної власності

Податок з власників транспортних засобів

Плата за землю

Платежі за ресурси місцевого значення

Фіксований сільськогоспо-дарський податок

Державне мито

Єдиний (спрощений) податок

Податок на промисел

Місцеві податки і збори

ПДВ

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища

Податок на доходи фізичних осіб

Обласний бюджет – 25%

Акцизний збір

Районний бюджет – 50%

Податок на прибуток

Платежі за використання природних ресурсів державного значення

Бюджет територіальної громади – 25%

Місцевий бюджет – 70%

Державний бюджет – 30%

Обласний бюджет – 25%

Мито

Районний бюджет – 15%

Державне мито за видачу закордонного паспорта (50%)

Плата за землю

Бюджет територіальної громади – 60%

Обласний бюджет – 50% (фонд дорожнього господарства)

Плата з власників транспортних засобів

Бюджет територіальної громади – 50%

Обласний бюджет – 50%

Платежі за забруднення навколишнього середовища

Бюджет територіальної громади – 50%

Рис. 20. Розподіл податкових надходжень між ланками бюджетної системи