- •§ 1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови
- •§ 2. Місце української мови серед інших мов світу. З історії становлення та розвитку української мови
- •§ 3. Українська національна та літературна мова. Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі
- •§ 4. Основні ознаки літературної мови
- •Види літературних мовних норм
- •Способи наближення писемного мовлення до усного
- •Розділ 1
- •Українська мова професійного спілкування в аспекті теорії стилів та культури мовлення
- •§ 1. Стилі сучасної української літературної мови
- •- Відсутність образності, емоційності.
- •§ 2. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •§ 3. Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури
- •Розділ 2 культура усного професійного мовлення
- •§ 1. Основні норми усного професійного мовлення
- •Іменники із суфіксом -к- у формі множині мають, як правило, наголос на кінцевому складі, напр.: книжки, голки, дошки, папки.
- •§ 2. Види і жанри усного професійного мовлення
- •§ 3. Український мовленнєвий етикет
- •Розділ з лексичні норми мови професійного спілкування
- •§ 1. Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови
- •§ 2. Термін у системі професійного мовлення
- •§ 3. Синоніми
- •§ 4. Омоніми
- •§ 5. Пароніми в діловому мовленні
- •§ 6. Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів
- •Правила скорочування слів
- •Розділ 4 морфологічні норми мови професійного спілкування
- •§ 1. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок)
- •3 Вихованець і., Городенська к. Зазнач, праця. - с. 66.
- •§ 2. Прикметник у професійному мовленні
- •Відмінювання прикметників
- •§ 3. Норми вживання числівника в професійному мовленні
- •4 Вихованець і., Городенська к. Зазнач, праця. - с. 176.
- •6 Чак є.Д. Відмінок порядкового числівника в датах // Складні питання граматики та орфографії. - к., 1978.- с. 33-35.
- •7 Див.: Ботвина н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. Посібн. - к., 1999. - с. 124; Український правопис. - с. 34, 59.
- •§ 4. Займенник у діловому мовленні
- •§ 5. Дієслово в діловому мовленні
- •9 Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. Ред. І.К. Білодіда. - к., 1969. - с. 417.
- •10 Вихованець і.Р., Городенська к.Г. Зазнач, праця. - с. 291.
- •Розділ 5 синтаксичні норми мови професійного спілкування
- •§ 1. Особливості синтаксису ділового мовлення
- •1 Паламар л. М., Кацавець г. М. Мова ділових паперів: Практ. Посібн. - к., 1998. - с. 225.
- •§ 2. Порядок слів у реченні
- •§ 3. Однорідні члени речення
- •1. Поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу.
- •2 Залога 3., Карпа а. Реалії економічного зростання економіки України 90-х років // Вісн. Львів, ун-ту. Україна на шляху до ринку. Сер. Екон. - Львів, 1998. - Вип.28. - с. 55.
- •3 Цит. За: Ивин а. А. Искусство правильно мыслить. - м, 1990. - с. 104.
- •2. Члени однорідного ряду мають виключати один одного, тобто однорідний ряд — це видові поняття, об'єднані родовим.
- •3. При побудові однорідного ряду потрібно враховувати важли- вість повноти поділу.
- •§ 4. Координація присудка з підметом
- •4 Кононенко в. І. Сила слова. - к., 1976. - с. 55.
- •§ 5. Складні випадки керування
- •5 Загнітко а. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. - Донецьк, 2001. -с. 55 - 58.
- •Розділ 6 документ як основний вид писемного ділового мовлення
- •§ 1. Документ, його функції. Класифікація документів
- •Див.: Ділова українська мова: Посібн. Для студентів вузів / За ред н.Д. Бабич. -Чернівці, 1996. -с. 81.
- •1. За способом фіксації інформації:
- •2. За призначенням:
- •4. За походженням:
- •5. За місцем складання:
- •6. За формою:
- •8. За ступенем гласності:
- •9. За стадіями створення:
- •§ 2. Основні реквізити документа, їхня характеристика
- •5 Докладніше про вимоги до виготовлення бланків організаційно-розпорядчих документів див.: Діденко а.Н. Зазнач, праця. - с. 16-23.
- •9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа, телефону, факсу, номер банківського рахунка, електронна адреса.
- •10. Назва виду документа.
- •11. Дата.
- •12. Індекс.
- •14. Місце укладання чи видання.
- •15. Гриф обмеження доступу до документа.
- •16. Адресат.
- •18. Резолюція.
- •19. Заголовок до тексту.
- •20. Відмітка про контроль.
- •21. Текст.
- •22. Відмітка про наявність додатка.
- •26. Печатка.
- •27. Відмітка про засвідчення копії.
- •28. Прізвище виконавця та номер його телефону.
- •29. Відмітка про виконання документа й скерування його до справи.
- •30. Відмітка про перенесення відомостей на машинний носій.
- •31. Відмітка про надходження документа.
- •§ 3. Загальні вимоги до оформлення та особливості мови ділових паперів
- •3. Логічна послідовність.
- •4. Ясність викладу, точність опису.
- •5. Свобода від суперечностей.
- •6. Переконливість.
- •7. Лаконічність.
- •8. Повнота інформації.
- •§ 4. Характеристика найуживаніших документів. Вимоги до їх змісту та оформлення
- •Примітки до оформлення реквізитів.
- •Зразок 1:
- •Примітки до оформлення реквізитів.
- •Зразок 1:
- •Олексій кирилич
- •Зразок 2:
- •Реквізити документа:
- •Зразок 1:
- •Характеристика
- •6. Документ як основний вид писемного ділового мовлення
- •Зразок 2:
- •Зразок рекомендаційного листа:
- •6. Документ як основний вид писемного ділового мовлення
- •Яворська Людмила Миколаївна
- •Заступник директора
- •Доручення
- •Розписка
- •Реквізити:
- •Примітка:
- •Зразок витягу з протоколу:
- •Реквізити:
- •Примітка:
- •Зразок особистої пояснювальної записки:
- •Деканові
- •Пояснювальна записка
- •§ 5. Різновиди наукових робіт
- •Зразок титульної сторінки реферату:
- •Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка
- •Недоліки оподаткування в україні
- •Зразок фрагмента наукової статті: удк 811.161.2'3737
- •Концептуальні основи формування господарсько-фінансових відносин „держава - підприємництво"
- •Сергій Марченко
- •Розділ і
- •Основні статистичні оцінки багатофакторного рівняння регресії §1. Вибіркові похибки коефіцієнтів множинної регресії
- •Зразок титульної сторінки курсової роботи:
- •Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Економічний факультет
- •Регіональна економічна політика в україні
- •Зразок змісту курсової роботи:
- •§ 2. Випадковість і невизначеність в економічному розвитку 26
- •§ 3. Перевірка адекватності моделей 37
- •§ 4. Етапи економіко-математичного моделювання 45
- •Зразок рецензії:
- •Рецензія
- •Програма курсу українська мова професійного спілкування"
- •Тема 2. Словники: їх роль у збереженні і збагаченні української мови та підвищенні мовної культури
- •Тема 3. Культура усного професійного мовлення
- •Тема 4. Вибір слова у мові професійного спілкування. Лексичні норми
- •Тема 5. Вибір граматичної форми у професійному спілкуванні. Морфологічні норми
- •Тема 6. Особливості вживання в офіційно-діловому стилі займенників, числівників, дієслів
- •Тема 7. Синтаксичні норми сучасної української мови
- •Тема 8. Писемне ділове мовлення. Документ - основний вид писемного ділового мовлення
- •Тема 9. Мовностилістичні та структурні особливості наукових робіт
-
8. Добір і розташування слів у реченні, тексті.
-
Треба дбати, щоб на межі слів у реченні не виникали немилозвучні збіги звуків чи складів, напр.: ці цікаві розповіді — ці розповіді цікаві.
-
Не слід допускати римування слів у прозі, напр.: любов людини до батьківщини — любов людини до рідної землі.
-
Уникати набридливого повторення однакових чи близьких за вимовою звуків, звукосполучень та слів. Наприклад, у реченні Треба стимулювати самостійність, скромність, людяність, принциповість нагнітається звук [с]. У художній літературі звукові повтори служать певним стилістичним прийомом (алітерація, асонанс, анафора, епіфора тощо), напр.:
-
Осінній день, осінній день, осінній!
-
О синій день, о синій день, о синій!
-
Осанна осені, о сум! Осанна.
-
Невже це осінь, осінь, О! — та сама (Л. Костенко).
-
У діловій мові такі звукові ефекти не прийнятні.
-
-
§ 2. Види і жанри усного професійного мовлення
-
Основними формами вираження усного ділового мовлення є монолог та діалог.
-
Усний монолог - це безтекстові та зафіксовані форми, розраховані на усне відтворення. Зважаючи на функціональні особливості, характер контакту мовця зі слухачами, форми монологічного мовлення систематизують:
-
за функціональним критеріями, наприклад, монолог публіцистичний, судовий, виробничо-службовий, науковий, навчальний;
-
за ситуаційними ознаками виділяють два загальні різновиди -прямо контактний та посередньо контактний (різні форми монологічної мови по радіо і телебаченню).
-
Особливим жанровим різновидом мовленнєвої діяльності, своєрідним за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також якісними ознаками, є публічне монологічне мовлення. В ньому найповніше реалізується система мисленнєво-мовленнєвих дій - уміле використання форм людського мислення (логічного, образного) та мовних засобів їх вираження.
-
Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологічного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення.
-
Доповідь - це одна із найпоширеніших форм публічного мовлення. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.
-
Промова - публічний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Виголошують на мітингах, масових зборах. Загальна мета може полягати в тому, щоб розважити, інформувати, надихнути, переконати, закликати до дії. Розрізняють промови розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні.
-
Виступ - це короткотривале усне мовлення з приводу одного чи кількох питань (на зборах, нарадах, ділових засіданнях, конференціях, сесіях, відкритих слуханнях, семінарах тощо). Поширеним є виступ за доповіддю (дебати). У такому виступі орієнтовно має бути вступна частина (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиції, оцінка роботи).
-
Повідомлення - невелика доповідь на якусь тему. Якщо тема широка, пишуть доповідь, вузька - повідомлення.
-
Публічне мовлення, особливо такі його жанри, як доповідь, промова, потребують ретельної попередньої роботи. їх підготовка передбачає кілька етапів:
-
Обдумування та формулювання теми, встановлення кола питань, які вона охоплює, виділення принципових питань.
-
Добір теоретичного та фактичного матеріалу (наукове опрацювання літератури, інформації, відібраної усним способом).
-
3. Складання плану, тобто визначення порядку розташування окремих частин тексту, їх послідовності та обсягу.
-
4. Складання тез виступу.
-
Тези - це короткий виклад принципових положень, які не містять полеміки, фактів і мають бути роз'яснені та обгрунтовані під час виступу.
-
5. Складання тексту виступу.
-
Текст - це повний розгорнутий виклад матеріалу з обраної теми. В основі його лежить логічна послідовність, якій підпорядкований і поділ тексту на частини.
-
Варто звернути увагу на зовнішні компоненти виступу:
-
зачин;
-
виклад;
-
кінцівка.
-
Зачин (початок виступу) - важливий компонент публічного мовлення, оскільки покликаний реалізувати насамперед психологічну мету - встановити контакт з аудиторією, заволодіти увагою слухачів, викликати інтерес до викладу, накреслити змістову перспективу, показати бажання повідомити щось нове.
-
Розрізняють кілька прийомів, які сприяють ефективному початку спілкування:
-
яскравий епізод;
-
цікавий факт;
-
афоризм;
-
цитата;
-
питання до аудиторії.
-
Виклад - висвітлення основних положень доповіді (промови, повідомлення), суті справи.
-
Кінцівка - це повідомлення про закінчення виступу. Вона має „заокруглити" його, тобто зв'язати з початком. Закінчуючи, ніколи не кажіть, що ви закінчуєте!
-
Оберіть інший тип закінчення виступу залежно від теми та аудиторії, напр.:
-
резюме головних питань;
-
заклик до дії;
-
поетичне закінчення;
-
цитування тощо.
-
-
У сучасних умовах володіння живим усним переконуючим словом як засобом багатоманітного і різноспрямованого впливу на слухача грунтується на:
-
культурі мислення - самостійність, самокритичність, глибина, гнучкість, оперативність, відкритість;
-
культурі мовлення - правильність, виразність, ясність, точність, доцільність, логічність, оригінальність, краса;
-
культурі поведінки - ввічливість, тактовність, коректність, розкутість, серйозність;
-
культурі спілкування - повага до співрозмовника через вивчення його інтересів, управління поведінкою слухачів, згуртування однодумців, відповідальність за мовленнєвий вчинок.
-
Лектора (доповідача) оцінюють за такими ознаками:
-
1. Компетентність - рівень знань про предмет мовлення.
-
Лінгвістичні знання мовної норми та її варіантів, багатство мовних засобів (бідність словника у мові публічних виступів є неприйнятною).
-
Володіння хорошою дикцією - правильна артикуляція, володіння різними типами інтонації, уміння змінювати темп мовлення, користуватися паузами.
-
4. Інтелігентність - тактовність, доброзичливість.
-
5. Вміння організовувати свої стосунки з аудиторією - дотримува- тися принципів співробітництва, виявляти коректність у мовленні (не вживати виразів типу Вам ясно? Ви цього не знаєте тощо).
-
Велике значення для підсилення смислової виразності та впливу на слухачів мають невербальні засоби спілкування - міміка та жести, погляд, поза промовця.
-
Погляд - це контакт за допомогою очей
-
Виділяють такі невербальні засоби спілкування:
-
1. Оптичні - жести, міміка, поза, хода, контакт очей, одяг, косметика.
-
2. Акустичні - темп мовлення, тембр голосу, висота голосу, сила голосу, паузи, інтонація.
-
3. Кінетичні - дотик, потиск руки, поцілунок.
-
4. Ольфакторні - запах тіла, запах косметики.
-
5. Просторово-часові - відстань між співбесідниками, розміщення в просторі, тривалість контакту, ступінь пунктуальності в часі.
-
їх роль і значення особливо відчутні та важливі під час приватного діалогічного ділового мовлення, зокрема ділової бесіди, спілкування керівника з підлеглим чи розмови під час прийому відвідувачів тощо.
-
Ділова бесіда-це розмова, в якій бере участь небагато учасників. Мета ділової бесіди - отримання інформації, розв'язання важливих виробничих проблем, вирішення певних завдань.
-
Основні елементи будь-якої ділової бесіди: встановлення місця й часу зустрічі, спосіб вступу в контакт (початок розмови), визначення мети бесіди (проблема, яку треба розв'язати, конкретне завдання), обмін думками, пропозиціями (оцінка, ухвала), фіксування домовленості і вихід із контакту (підсумки бесіди, взаємні зобов'язання).
-
Спілкування керівника з підлеглим може відбуватися з різних причин та в різних ситуаціях:
-
керівник віддає розпорядження, вказівки, рекомендує, радить;
-
керівник отримує зворотну інформацію про виконання завдання;
-
керівник дає оцінку завданню, яке виконав підлеглий.