об'єктивних властивостей предметів, а характеризує словоформи лише граматично. Конкретизувати значення реальної кількості, якщо це по­трібно, допомагають числівники, напр.: студент - двоє студентів, два студенти, п 'ять студентів; одні двері - двоє дверей. Значення означеності найбільшою мірою спрямоване на форму множини.

Отже, реально однина і множина не може виражатися самою слово­формою. У такому разі число входить у сферу класифікаційних морфо­логічних категорій, тобто таких, що виражені формою різних слів, збли­жуючись з морфологічною категорією роду, а іменники вживаються тіль­ки в однині (з^иіагіа Іапгигп) або тільки в множині (ріигаїіа іапгит):

Тільки в однині вживаються іменники:

а) з матеріально-речовинним значенням, напр.: папір, сталь, пісок, масло;

б) абстрактні, напр.: піднесення, відповідальність, здоров'я;

в) збірні, напр.: молодь, студентство, професура;

г) власні назви, напр.: Київ, Дніпро, Львів. Мають форму тільки множини іменники:

а) ) з матеріально-речовинним значенням, напр.: консерви, парфу- ми, ласощі;

б) абстрактні, напр.: гордощі, лестощі, пустощі, відвідини, пере- мовини;

в) збірні, напр.: фінанси, гроші, кошти;

г) власні назви, напр.: Чернівці, Суми, Карпати;

д) назви відрізків часу, свят, обрядів, напр.: канікули, роковини, іме- нини тощо.

Виділені групи однинних іменників можуть утворювати форму множини, але насправді є різними словами, тобто перебувають між собою в різних семантичних відношеннях:

а) дія і результат, напр.: посів - посіви;

б) речовина і сорт, різновиди речовини, напр.: вино - вина, сіль-солі;

в) речовина і велика маса речовини, напр.: сніг — сніги, пісок - піс- ки, вода - води;

г) абстрактна ознака і різні вияви ознаки, напр.: потужність - по- тужності, швидкість — швидкості;

д) власне ім'я і сукупність однойменних осіб, узагальнення на грунті характеристичних ознак, сукупність осіб з однієї родини, напр.: Тарас, Америка, Коцюбинський — Тараси, Америки, Коцюбинські.

Серед іменників, форми числа яких виявляють зв'язок із лексичним значенням, треба звернути увагу на слова, фактичне значення і вжи­вання числових форм яких визначає контекст. Наприклад, іменники ко-шти(множ.) і кошт (одн.) функціонують у сучасній українській літера­турній мові як еквіваленти в значенні „за чий рахунок": на чиї кошти (чий кошт), але диференціюються щодо вираження значень „1. Гроші, капітал, матеріальні цінності. 2. рідко. Те саме, що витрати; видатки" -перевага надається формі множини, напр.: Держава виділяє великі ко­шти у вигляді кредиту для будівництва житла. Форма однини є ком­понентом стійких виразів власним коштом, невеликим коштом.

З іншого боку, в мові існують іменники типу валюта, які виража­ють подібне значення „золоті або срібні гроші, які використовуються в міжнародних розрахунках і які забезпечують золотий вміст паперо­вих грошей, що мають обіг в межах певної країни" формою однини.

Особливо важливо правильно використовувати форми числа імен­ників, що позначають предмети, які можна порахувати, стежачи за тим, щоб не порушити змістової цілісності висловлювання і не спотворити ситуації мовлення. У реченні Усі мають прийти з паспортом треба вжити форму однини, оскільки йдеться про стосунок до однієї особи. Помилкове застосування форми множини паспортами природно може викликати в адресата запитання: „Де взяти ще один паспорт?". Одни­ну вживають і тоді, коли позначають багато предметів у їх цілісності, нерозчленованості, напр.: урожай вишні, картоплі, буряка. У складі термінологічних сполук як одиниць наукового мовлення чи ділових паперів іменники із значенням речовинності часто мають форму мно­жини, пор.: сухі вина, технічні масла, мінеральні води.

Відмінок - це словозмінна категорія іменника, яка служить для вираження синтаксичного відношення іменника до інших пов'язаних з ним слів. Отже, відмінок виявляється на морфологічному (має фор­мальне вираження - закінчення) та синтаксичному рівнях мови.

Категорію відмінка в сучасній українській літературній мові станов­лять сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний.

Кожний відмінок є носієм певного комплексу значень, які актуалі­зуються в мовленні, тобто визначення обсягу значень відмінка здійс­нюється на рівні його основних функцій — типового зв'язку і характеру відношень між граматично пов'язаними словами. Знання основних значень відмінкових форм допомагає правильно їх використовувати відповідно до функціональних можливостей - первинних і вторинних.

Називний відмінок - первинною є функція суб'єкта дії, яка поши­рюється насамперед на назви істот, напр.: Студенти зібралися в ауди­торії. Поширення називного відмінка на назви неістот спричинене явищами персоніфікації або модифікації суб'єктного значення в на­прямку інструментальності, напр.: Банк працює успішно або Поїзд відходить о четвертій.

У реченні з формами дієслів та дієприкметників пасивного стану називний відмінок може набувати значення об'єктного суб'єкта, напр.: Депутати запрошуються до зали або Кошти витрачені на придбан­ня цінних паперів.

Функціонування форми називного відмінка у ролі присудка пере­буває, на думку мовознавців, поза системою власне -відмінків³, оскіль­ки вживається не самостійно, а входить до присудкового комплексу (дієслівна зв'язка та іменник), внаслідок чого нейтралізується відмін­кове закінчення, напр.: Він є батько. Справді, у цій ролі з незначними відтінками в значенні може вживатися давальний відмінок, напр.: Він був мені за батька; орудний відмінок, напр.: Він став мені батьком.

Формою називного відмінка виражено підмет односкладних номі­нативних речень. У цьому випадку він конденсує суб'єктне і предика­тивне значення, напр.:

Зупинки.

Аварії.

Перон.

Гучномовці.

Зали чекань.

Карти.

Вагони-парії.

Вагони-службовці.

Вагони-аристократи.

Люстра —

електрична сестра орхідей. Черга. Буфет. Каси.

• 3 Вихованець і., Городенська к. Зазнач, праця. - с. 66.

А не можна так, щоб для всіх людей — вагони першого класу (Л. Костенко).

Родовий відмінок - основне значення родового відмінка виявляєть­ся у придієслівному та приприкметниковому функціонуванні - об'єк­тне: а) власне об'єкта, напр.: Не чекайте допомоги: Він став білий від снігу; Брат старший від сестри; б) об'єкта, не визначеного кількісно або визначеного частково, напр.: Виділили достатньо готівки.

На основне нашаровуються супровідні значення родового відмінка, пов'язані з вираженням різноманітних обставинних ознак: а) часу, напр.: народився першого квітня дві тисячі п 'ятого року; за старих часів було по-іншому; б) просторовості, напр.: приїхати до Львова; атрибу­тивних відношень у приіменниковій позиції як нашарування на суб'єкт­ну та об' єктну семантику, напр.: Я вловлюю в твоїх словах тон начальни­ка або Акцизний збір в доходах бюджету. Поява цих значень зумовлена явищами транспозиції - виконання іменником функцій прислівника (діє­прислівника) чи прикметника (дієприкметника). Не варто, однак, зловжи­вати формами родового присубстантивного відмінка, щоб не створити психолінгвістичного дискомфорту чи граматичних помилок, пор.: Това­риш брата моєї дружини повідомив...; Допомога банку не забарилася.

У сполученні з іменниками, що мають значення кількості, та кіль­кісними числівниками форми родового відмінка виражають комплек-тивне значення, тобто роблять повним набір предметів, які становлять щось ціле, напр.: до розрахунку береться половина залишків, витра­чено п 'ять мільйонів гривень. При цьому вони втрачають самостійну функцію, виступаючи елементом стійкого синтаксично нерозкладно­го словосполучення, у якому головним членом є кількісний іменник або числівник у формі називного чи знахідного відмінка.

Давальний відмінок - основною є функція адресата дії. У зв'язку з цим він поєднується з дієсловами, що позначають цілеспрямовану дію (дарувати, продавати, присвячувати, надсилати, писати тощо), а ядро іменникової лексики формують назви істот, напр.: подарувати наро­дові, присвятити матері.

Низка вторинних функцій пов'язана з первинною, а саме: 1) функ­ція об'єкта дії (давальним відмінком керують дієслова типу допомага­ти, шкодити, надокучати, прислуговувати тощо), напр.: допомагати друзям, шкодити справі; 2) функція суб'єкта стану-дещо віддалена від первинної і більше тяжіє до називного відмінка. Конструкції з да­вальним стану можуть бути трансформами двоскладних заперечних речень, напр.: Він не спить. — Йому не спиться. Умовою існування

таких конструкцій може бути введення до них означальних прислів­ників типу добре, погано, напр.: Мені добре живеться; предикатив­них прислівників, які виражають стан людини або природи (весело, радісно, сумно, нудно, соромно, жаль тощо), напр.: Мені весело; Вам має бути соромно; слів з модальним значенням типу треба, можна, варто, слід, доцільно, потрібно тощо у поєднанні з інфінітивом, напр.: Вам треба ще попрацювати.

Давальний відмінок може перебувати у подвійному зв'язку, викону­ючи функцію адресата і потенційного суб'єкта дії, у реченнях з дієсло­вами, що виражають заборону, наказ, дозвіл, можливість тощо (веліти, пропонувати, рекомендувати, радити, дозволяти, забороняти, заважа­ти та ін.), та інфінітивом: перші актуалізують значення адресності, а другі - суб'єкта дії, напр.: Мені радять відпочити, взяти відпустку.

При іменниках давальний відмінок виражає вторинне значення на­лежності, стосунку, напр.: належить батькові, пам'ятник Шевчен­кові. Будуючи речення, важливо дбати про те, щоб функції адресності та посесивності не перехрещувались і не викликали двозначності, пор.: Львів хоче продати нам 'ятник Шевченкові?

Варто звернути увагу на те, що давальний відмінок може вживатися тільки з похідними прийменниками типу завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, у яких сема адресата чи об'єкта дії все ж таки відчувається, напр.: Я вчуся в університеті завдяки (всупереч) батькам (долі).

Знахідний відмінок - основне значення - назва об'єкта дії, процесу чи стану, напр.: приваблювати клієнтів, оформляти документи, фік­сувати заборгованість, запрошувати делегацію, переживати невда­чі. Аналогічну функцію виконує знахідний відмінок у безособовому реченні, присудок у якому виражений предикативними віддієприкмет-никовими формами на -но, -то, напр.: справу завершено, кредиту­вання припинено.

Вторинними функціями знахідного відмінка є вираження значень: а) часу (слова на зразок година, хвилина, тиждень, рік, століття, ніч у поєднанні з кількісними чи порядковими числівниками, вказівними займенниками цей, той, неозначеними якийсь, деякий), напр.: тривав два дні, відчиниться за годину, припинити на якийсь час; б) міри про­стору, ваги, вартості (слова типу метр, кілометр, копійка, гривня у поєднанні з кількісними числівниками), напр.: стояти за два кроки, коштує п 'ять гривень.

Використання форм знахідного відмінка в присудковій сполуці ней­тралізує власне відмінкові ознаки, напр.: ...являє собою складну сис­тему формальних відношень.

Орудний відмінок - первинною функцією є інструментальна (зна­ряддя і засіб дії), напр.: Добрими справами прославте себе.

Вторинними є такі функції: а) об'єкта дії і стану, напр.: керувати банком, милуватися природою, гордитися працівниками; б) реаль­ного суб'єкта або співучасника дії, напр.: Рахунок закрито комісі­єю; Продукція випущена дочірньою компанією.

Багатством значень відзначаються форми орудного відмінка, які виконують у реченні функцію обставини. Вони виражають: а) шлях руху, напр.: підніматися сходами, іти дорогою; б) порівняння, напр.: лежить колодою; в) час, напр.: працювати тижнями; в) спосіб дії, напр.: реалізувати зі знижкою.

Спостерігаємо здатність орудного відмінка виражати предикативну ознаку, напр.: Диктант був з помилками. Варто звернути увагу на ви­соку активність форм орудного відмінка як компонентів стійких описо­вих (перифрастичних) словосполучень типу перебувати під наглядом, зловживати становищем, збиратися з думками, в яких вони не функ­ціонують ізольовано. Такі вислови подібно до слів відтворюються в мов­ленні як готові словесні формули і їх треба вивчати та запам'ятовувати.

Місцевий відмінок - виражає розгалужену систему значень, вира­жаючи їх аналітично, тобто семантико-функціональне значення пере­дається прийменником у поєднанні з відмінковою формою.

Власне предметне значення місцевий відмінок реалізує у придієслів­ній позиції, виражаючи: а) місце дії (загальне локативне значення і про­сторову позицію) у поєднані з прийменниками в (у), на, по, при, напр.: бути в Києві, розташований на другому поверсі, розкласти по столах, котились по обличчю, стояв при дорозі; б) знаряддя дії, напр.: транс­лювали по радіо; в) об'єкта дії (при дієсловах типу упевнюватися, сум­ніватися, переконуватися, помилятися, розумітися, наполягати, зосе­реджуватися, грунтуватися, плакати, які нейтралізують значення при­йменників в (у), на, по, о (об), перетворюючи їх на своєрідні постфікси), напр.: помилятися в людині, знатися на історії, плакати по матері.

Інші функції місцевого відмінка є вторинними і виникають у ре­зультаті вживання місцевого відмінка в функції обставини, наприклад, часу: народитися в травні, зазнати в юності.

Кличний відмінок - виконує в мовленні функцію називання адреса­та мовлення, тобто осіб, рідше персоніфікованих предметів, напр.: / все то те, душе моя, чого ти сумуєш? (Т. Шевченко). Реалізуючи цю функцію в реченнях з дієслівними присудками у формі наказового спо­собу, поєднує функцію адресата з функцією потенційного суб'єкта дії, напр.: Верни до мене, пам'яте моя! (В. Стус). Ця функція дає змогу кличному відмінку виступати головним членом односкладних речень, напр.: Богдане Івановичу! - вперше назвав його так офіційно.

У конструкціях типу Ви, Петре Омеляновичу, помиляєтеся; Де зараз ви, кати мого народу? кличний відмінок семантично дублює займенник, конкретизує його зміст, підсилює адресність.

У професійному мовленні використання відмінків визначається тим значенням, з яким вони існують у сучасній українській літературній мові. Деяка специфіка зумовлена семантикою дієслів, які ними керу­ють (складні випадки дієслівного керування будуть викладені в окре­мому розділі) та типом синтаксичної конструкції.

Особливо ретельно треба стежити за тим, щоб поєднання відмінко­вих форм не викликало двозначності, напр.: контроль бухгалтерії, допомога заводу, виклик брата. Звичайно, її можна уникнути, ввівши слова-конкретизатори або замінивши віддієслівні іменники дієслова­ми, пор.: контроль з боку бухгалтерії, допомога від заводу, братів виклик або викликати брата.

Застереження можуть стосуватися вживання окремих відмінків, напр.: