- •§ 1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови
- •§ 2. Місце української мови серед інших мов світу. З історії становлення та розвитку української мови
- •§ 3. Українська національна та літературна мова. Тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі
- •§ 4. Основні ознаки літературної мови
- •Види літературних мовних норм
- •Способи наближення писемного мовлення до усного
- •Розділ 1
- •Українська мова професійного спілкування в аспекті теорії стилів та культури мовлення
- •§ 1. Стилі сучасної української літературної мови
- •- Відсутність образності, емоційності.
- •§ 2. Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення
- •§ 3. Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури
- •Розділ 2 культура усного професійного мовлення
- •§ 1. Основні норми усного професійного мовлення
- •Іменники із суфіксом -к- у формі множині мають, як правило, наголос на кінцевому складі, напр.: книжки, голки, дошки, папки.
- •§ 2. Види і жанри усного професійного мовлення
- •§ 3. Український мовленнєвий етикет
- •Розділ з лексичні норми мови професійного спілкування
- •§ 1. Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови
- •§ 2. Термін у системі професійного мовлення
- •§ 3. Синоніми
- •§ 4. Омоніми
- •§ 5. Пароніми в діловому мовленні
- •§ 6. Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів
- •Правила скорочування слів
- •Розділ 4 морфологічні норми мови професійного спілкування
- •§ 1. Нормативні аспекти граматичних категорій іменника (рід, число, відмінок)
- •3 Вихованець і., Городенська к. Зазнач, праця. - с. 66.
- •§ 2. Прикметник у професійному мовленні
- •Відмінювання прикметників
- •§ 3. Норми вживання числівника в професійному мовленні
- •4 Вихованець і., Городенська к. Зазнач, праця. - с. 176.
- •6 Чак є.Д. Відмінок порядкового числівника в датах // Складні питання граматики та орфографії. - к., 1978.- с. 33-35.
- •7 Див.: Ботвина н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. Посібн. - к., 1999. - с. 124; Український правопис. - с. 34, 59.
- •§ 4. Займенник у діловому мовленні
- •§ 5. Дієслово в діловому мовленні
- •9 Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. Ред. І.К. Білодіда. - к., 1969. - с. 417.
- •10 Вихованець і.Р., Городенська к.Г. Зазнач, праця. - с. 291.
- •Розділ 5 синтаксичні норми мови професійного спілкування
- •§ 1. Особливості синтаксису ділового мовлення
- •1 Паламар л. М., Кацавець г. М. Мова ділових паперів: Практ. Посібн. - к., 1998. - с. 225.
- •§ 2. Порядок слів у реченні
- •§ 3. Однорідні члени речення
- •1. Поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу.
- •2 Залога 3., Карпа а. Реалії економічного зростання економіки України 90-х років // Вісн. Львів, ун-ту. Україна на шляху до ринку. Сер. Екон. - Львів, 1998. - Вип.28. - с. 55.
- •3 Цит. За: Ивин а. А. Искусство правильно мыслить. - м, 1990. - с. 104.
- •2. Члени однорідного ряду мають виключати один одного, тобто однорідний ряд — це видові поняття, об'єднані родовим.
- •3. При побудові однорідного ряду потрібно враховувати важли- вість повноти поділу.
- •§ 4. Координація присудка з підметом
- •4 Кононенко в. І. Сила слова. - к., 1976. - с. 55.
- •§ 5. Складні випадки керування
- •5 Загнітко а. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. - Донецьк, 2001. -с. 55 - 58.
- •Розділ 6 документ як основний вид писемного ділового мовлення
- •§ 1. Документ, його функції. Класифікація документів
- •Див.: Ділова українська мова: Посібн. Для студентів вузів / За ред н.Д. Бабич. -Чернівці, 1996. -с. 81.
- •1. За способом фіксації інформації:
- •2. За призначенням:
- •4. За походженням:
- •5. За місцем складання:
- •6. За формою:
- •8. За ступенем гласності:
- •9. За стадіями створення:
- •§ 2. Основні реквізити документа, їхня характеристика
- •5 Докладніше про вимоги до виготовлення бланків організаційно-розпорядчих документів див.: Діденко а.Н. Зазнач, праця. - с. 16-23.
- •9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа, телефону, факсу, номер банківського рахунка, електронна адреса.
- •10. Назва виду документа.
- •11. Дата.
- •12. Індекс.
- •14. Місце укладання чи видання.
- •15. Гриф обмеження доступу до документа.
- •16. Адресат.
- •18. Резолюція.
- •19. Заголовок до тексту.
- •20. Відмітка про контроль.
- •21. Текст.
- •22. Відмітка про наявність додатка.
- •26. Печатка.
- •27. Відмітка про засвідчення копії.
- •28. Прізвище виконавця та номер його телефону.
- •29. Відмітка про виконання документа й скерування його до справи.
- •30. Відмітка про перенесення відомостей на машинний носій.
- •31. Відмітка про надходження документа.
- •§ 3. Загальні вимоги до оформлення та особливості мови ділових паперів
- •3. Логічна послідовність.
- •4. Ясність викладу, точність опису.
- •5. Свобода від суперечностей.
- •6. Переконливість.
- •7. Лаконічність.
- •8. Повнота інформації.
- •§ 4. Характеристика найуживаніших документів. Вимоги до їх змісту та оформлення
- •Примітки до оформлення реквізитів.
- •Зразок 1:
- •Примітки до оформлення реквізитів.
- •Зразок 1:
- •Олексій кирилич
- •Зразок 2:
- •Реквізити документа:
- •Зразок 1:
- •Характеристика
- •6. Документ як основний вид писемного ділового мовлення
- •Зразок 2:
- •Зразок рекомендаційного листа:
- •6. Документ як основний вид писемного ділового мовлення
- •Яворська Людмила Миколаївна
- •Заступник директора
- •Доручення
- •Розписка
- •Реквізити:
- •Примітка:
- •Зразок витягу з протоколу:
- •Реквізити:
- •Примітка:
- •Зразок особистої пояснювальної записки:
- •Деканові
- •Пояснювальна записка
- •§ 5. Різновиди наукових робіт
- •Зразок титульної сторінки реферату:
- •Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка
- •Недоліки оподаткування в україні
- •Зразок фрагмента наукової статті: удк 811.161.2'3737
- •Концептуальні основи формування господарсько-фінансових відносин „держава - підприємництво"
- •Сергій Марченко
- •Розділ і
- •Основні статистичні оцінки багатофакторного рівняння регресії §1. Вибіркові похибки коефіцієнтів множинної регресії
- •Зразок титульної сторінки курсової роботи:
- •Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Економічний факультет
- •Регіональна економічна політика в україні
- •Зразок змісту курсової роботи:
- •§ 2. Випадковість і невизначеність в економічному розвитку 26
- •§ 3. Перевірка адекватності моделей 37
- •§ 4. Етапи економіко-математичного моделювання 45
- •Зразок рецензії:
- •Рецензія
- •Програма курсу українська мова професійного спілкування"
- •Тема 2. Словники: їх роль у збереженні і збагаченні української мови та підвищенні мовної культури
- •Тема 3. Культура усного професійного мовлення
- •Тема 4. Вибір слова у мові професійного спілкування. Лексичні норми
- •Тема 5. Вибір граматичної форми у професійному спілкуванні. Морфологічні норми
- •Тема 6. Особливості вживання в офіційно-діловому стилі займенників, числівників, дієслів
- •Тема 7. Синтаксичні норми сучасної української мови
- •Тема 8. Писемне ділове мовлення. Документ - основний вид писемного ділового мовлення
- •Тема 9. Мовностилістичні та структурні особливості наукових робіт
-
В офіційному спілкуванні особливе значення мають ті види мовленнєвого етикету, які представляють категорію ввічливості, а саме: звертання, вітання, прощання, подяка, вибачення, прохання.
-
Звертання - найяскравіший і часто вживаний вид мовленнєвого етикету. Суть його полягає в тому, щоб назвати співрозмовника з метою привернути його увагу, звернутись з проханням чи пропозицією.
-
Вітання виконує важливу функцію в комунікативному акті - з нього починається спілкування, а часто ним же і обмежується як етикетним ритуалом. Цим пояснюється спеціалізований характер і певний автоматизм вітальних висловів.
-
Прощання - це слова і вислови, які говорять, коли розлучаються. Мовленнєва частина прощання простіша, ніж вітання. Переважно це співвідносні формули, що мають інколи антонімічний характер, напр.: До побачення! Прощай! Будь здоров! або функціонують як самостійні вислови чи як репліки-відповіді на власне прощальні слова, напр.: На все добре! Бувайте здорові! Щасливо!
-
Подяка означає висловити вдячність, бути вдячним за щось.
-
Вибачення означає усвідомлення своєї провину і намагання її спокутувати за допомогою спеціальних висловів. Воно завжди супроводжується проханням вибачити, тобто виявити поблажливість, простити провину.
-
Прохання - спонукальна мовленнєва дія у ввічливій формі з метою чогось домогтися від адресата. Мовні засоби прохання можуть використовувати як вислови привернення уваги, напр.: Будьте ласкаві! Будь ласка! Ласкаво прошу!; формулами позитивних реплік-відпо-відей на прохання є, напр.: Прошу! Будь ласка!
-
Розділ з лексичні норми мови професійного спілкування
-
-
§ 1. Загальна характеристика лексики сучасної української літературної мови
-
Лексика - це сукупність слів будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання (професійної, офіційно-ділової, наукової, виробничо-технічної тощо).
-
Слово - це граматично оформлений звук чи звуковий комплекс, за яким у процесі суспільної мовної практики закріпилося певне значення.
-
Основна функція слова в мові - називна.
-
воно - не умовне звукове позначення предмета, а мовний знак, що виникає внаслідок пізнання людиною ознак, властивостей предмета. Поняттєвість як основна ознака наукового, професійного мовлення закріплюється і виражається у словах-термінах.
-
Здатність слова вживатися в кількох значеннях називається багатозначністю. Так, іменники механізм, приплив шляхом метафоризації набували нового значення „сукупність заходів", „надходження чого-небудь суцільною масою", з яким вживаються в текстах професійного мовлення без будь-якого відтінку образності чи емоційності.
-
Лексика сучасної української літературної мови не однорідна за походженням. Виділяють корінну і запозичену лексику.
-
Корінна лексика - це слова, які успадкувала українська мова з індоєвропейської мовної єдності, праслов'янської мови, а також створені на власному мовному ґрунті. Вона складає приблизно 90% від загальної кількості слів.
-
Розрізняють кілька пластів корінної лексики. Ядро її становлять слова, успадковані від індоєвропейського лексичного фонду (індоєвропеїзми). найчастіше у вигляді коренів, напр.: мати, брат, сестра, око, дім.
-
Спільнослов 'янська лексика — це слова, які виникли в період спільнослов'янської мовної єдності й іншим групам індоєвропейських мов невідомі. Слів, які успадкувала українська мова від праслов'янської і які вживають тепер, приблизно 2 тисячі, напр.: чоловік, свідок; губа, палець, серце; пшениця, ожина, пиво; душа, пам'ять, відвага, правда, кривда; вікно, борона; боліти, читати, молотити, киснути; розумний, короткий, кислий, жовтий. Вони належать до активного складу сучасної української мови, становлять найважливішу і найдавнішу частину лексики.
-
Спільносхіднослов 'янська лексика — це слова, які виникли в період виділення східнослов'янських діалектів зі спільнослов'янської мовної єдності. Крім східнослов'янських, іншим слов'янським мовам не відомі, напр.: батько, дядько, племінник; тулуб, щока; собака, кішка, жайворонок, снігур; гречка, смородина, молочай, хвощ, клюква; мельник, пивовар; зовсім, тепер, спасибі.
-
Власне українська лексика - це слова, які виникли на українському мовному ґрунті в період формування і розвитку української мови і виражають її специфіку. Це кількісно найбагатший та найбільш різноманітний пласт корінної лексики, який утворюють загальновживані слова різних тематичних груп, назви страв і напоїв, одягу та взуття, рослин, явищ природи, абстрактна лексика, напр.: вареник, галушка, борщ, горілка, паляниця, млинець, юшка, узвар; штани, спідниця, черевик, чобіт, кожух, сорочка, хустка, стрічка; соняшник, суниця, шовковиця; гай, хурделиця; мрія, надія, поступ, а також назви із суспільно-політичної, адміністративної, технічної, наукової, педагогічної сфер, напр.: власність, громада, громадянин, галузь, держава, працівник, урядовець, підприємство, промисловість, кисень, питома вага, підручник, іспит, освіта.
-
Крім корінних слів, у лексичному складі української мови певне місце займають запозичення з інших мов (близько 10% усього її словникового складу). напр.: влада, власний, ганьба, гасло, праця, чекати (з чеської), місто, хвороба, кишеня (з польської), посланник, чиновник (з російської), бадьорий, дьоготь (з білоруської), левада, огірок, м 'ята (з грецької), бульба, коляда (з латинської), козак, шаровари, табун, отара, гарбуз (з тюркських мов).
-
Більшість запозичених слів зберігають характерні фонетичні, словотвірні, морфологічні ознаки. Наприклад, для запозичень із грецької мови характерні голосні [а], [е] на початку слова: афера, ера, епос; звукосполучення пс, кс у середині слова: лексика, псевдонім; суфікси -ад(а), -ид(а), -ід(а): олімпіада, панахида, піраміда та ін.
-
Калька - це слово або вислів, скопійовані засобами української мови з іншої мови, тобто значуща частина оригіналу буквально перекладена і займає в перекладі таке ж місце, як і в оригіналі. Наприклад, українське слово прамова постало з німецького Ursprache, а слова відмінник, співробітник виникли під впливом російських отличник, сотрудник. Розрізняють кальки лексичні, семантичні, фразеологічні.
-
Наприклад, поширене в українській мові неправильне вживання слів роздивляти, губити у словосполученнях роздивляти закон в першому читанні, губити впевненість замість слів розглядати, втрачати виникло в результаті калькування російських висловів рассматривать закон в нервом чтении, терять уверенность. Невиправданим є використання таких кальок з російської мови, як добрий чоловік, рахувати своїм обов 'язком, дана проблема, біля тисячі сторінок, не дивлячись ні на що, директор знаходиться у відпустці. Треба прагнути до використання українських слів і конструкцій, зокрема у цьому випадку добра людина, вважати своїм обов 'язком, ця проблема, близько тисячі сторінок, незважаючи ні на що, директор перебуває у відпустці.
-
Серед запозичених слів-термінів виділяють пласт інтернаціоналізмів - міжнародних слів, які вживають з тим самим значенням не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах, і які мають греко-латинську основу. Терміни-інтернаціоналізми залишаються єдиними назвами, як правило, тоді, коли були запозичені разом із поняттям, напр.: конус, перпендикуляр, бланк, штраф, аванс.
-
При використанні запозиченої лексики варто керуватися такими правилами:
-
1. Не вживати слів, які мають українські відповідники (не в термінологічному значенні), напр.:
-
аргумент — підстава, мотив, обґрунтування, доказ авторитет — повага, пошана, вага економія — ощадливість, заощадження компенсація — відшкодування, оплата, покриття експеримент — дослід, спроба
-
пріоритет — перевага, першість, переважне право
-
реальний - дійсний, справжній, можливий для виконання
-
ідентичний — тотожний, рівнозначний, однаковий
-
інцидент — випадок, пригода, непорозуміння, неприємна подія, оказія
-
лаконічний — стислий, короткий, небагатослівний
-
симптом — ознака, риса, прояв, знак
-
стимул — поштовх, причина, рушійна сила, заохочення.
-
2. Іншомовні слова повинні бути зрозумілими для тих, хто їх слу- хає або читає, напр.:
-
апелювати - звертатися домінувати - переважати координувати — погоджувати лімітувати — обмежувати.
-
Вживати слова точно, відповідно до значення. Чи можна замінити слово сервіс українським обслуговування! Ні, оскільки значення його ширше.
-
Не вживати в одному контексті і запозичене слово, і український відповідник - зупинити вибір на одному із них, наприклад: