9. Призначення центральних банків та основні положення, що характеризують їх правовий статус.

ЦБ – провідна економічна установа держави. Головне призначення – управління пропозицією грошей і регулювання діяльності комерційних банків з метою забезпечення стабільності національної валюти, і сприяння збалансованому розвитку економіки.

ЦБ має можливість реалізувати своє призначення завдяки тому, що він є а) емісійним банком країни, б) органом державного управління.

Як емісійний банк, ЦБ бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грашей, а саме:

1. на монопольних засадах емітує в обіг готівку;

2. в процесі кредитної емісії забезпечує комерційні банки додатковими резервами. Ком банки в процесі своєї кредитно- депозитної діяльності створюють додаткову масу депозитних грошей.

Центральний банк — це державний орган. Під право­вим статусом центрального банку розуміють його роль і місце в системі інших державних органів, які закріплені на конституцій­ному і законодавчому рівнях. Основні положення, що визначають статус центрального банку: порядок визначення основних завдань центрального банку; характер взаємовідносин центрального банку з органами державної влади; рівень економічної незалежності центрального банку; порядок призначення керівництва центрального банку. Головне призначення ЦБ – це управління пропозицією грошей і регулювання діяльності КБ з метою стабільності ноціональної валюти і спряння збалансованого розвтку економіки. ЦБ має можлвість реалізовувати своє прзначення завдяки тому що він є емісійним банком країни і органом державного правління

10. Охарактеризуйте діяльність центрального банку як банкіра уряду

Центральні банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування уряду, беруть участь у забезпеченні касового виконання державного бюджету, відіграють помітну роль в управлінні державним боргом, зокрема в розміщенні державних цінних паперів та в їх обслуговуванні за дорученням уряду, виконують функції радника, консультанта уряду з питань грошово-кредитної політики, в деяких країнах вони можуть надавати кредити уряду.Він виконує роль кредитора останньої інстанції для банків і здійснює їх рефінансу­вання. У сучасних умовах Національний банк використовує ринкові механізми рефінансу­вання, зокрема надання кредиту овернайт через постійно діючу лінію рефінансування, надання кредиту шляхом проведення кре­дитних тендерів, рефінансування шляхом здійснення операцій «прямого» репо. Національний банк України як «банк банків» відіграє важливу роль у забезпеченні надійного та ефективного функціонування платіжної системи країни. Для здійснення міжбанківських розрахунків Національний банк розробив і запровадив систему електронних платежів (СЕП) і систему термінових переказів (СТП), які складають систему електронних міжбанківських переказів (СЕМП). НБУ розробляє і вводить у дію нормативні документи, що ви­значають загальні принципи діяльності платіжних систем, поря­док проведення розрахунків між суб'єктами економіки через ба­нки тощо.

11. Охарактеризуйте діяльність центрального банку як “банку банків”

Центральний банк забезпечує касове, кредитне і розрахункове обслуговування комерційних банків.

У процесі касового обслуговування комерційних банків він забезпечує їх готівкою в обмін на їхні резерви, що зберігаються на рахунках у центральному банку.

У процесі кредитного обслуговування комерційних банків центральний банк забезпечує їх додатковими резервами з метою підтримання їх ліквідності, отже, виступає в ролі «кредитора останньої інстанції». Крім того, будучи провідником грошово-кредитної політики, центральний банк використовує кредитування (рефінансування) комерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики.

У процесі розрахункового обслуговування комерційних банків центральний банк зазвичай виступає посередником при проведенні міжбанківських розрахунків. Центральні банки відіграють провідну роль у функціонуванні платіжних систем: вони створюють електронні системи міжбанківських розрахунків, розробляють нормативно-правові документи, що окреслюють процедури і правила роботи платіжних систем, стандарти платіжних до­кументів, стосунки між учасниками системи, права та обов’язки сторін. Наприклад, для здійснення міжнародних міжбанківських платежів створена платіжна система Європейської системи центральних банків TARGET (Trans-European Automated Real-time Gross-settlement Express Transfer system — Транс’європейсь­ка автоматизована система великих грошових переказів у реальному часі). Це система валових розрахунків³, що працює у режимі реального часу в євро. TARGET — децентралізована система. Вона складається з платіжного механізму Європейського центрального банку та систем валових розрахунків у режимі реального часу (RTGS) національних центральних банків Європейського Союзу (ЄС).

У діяльності Національного банку з обслуговування уряду можна виділити кілька важливих віх: у 1993 р. в Україні була запроваджена нова система касово­го виконання державного бюджету, завдяки якій уряд втратив можливість автоматичного використання кредитів НБУ для фі­нансування дефіциту державного бюджету; у 1995 р. уряд України започаткував емісію державних цін­них паперів (облігацій внутрішньої державної позики). Розвиток ринку державних цінних паперів дав змогу Національному банку починаючи з 1997 р. припинити надання кредитів уряду для фі­нансування дефіциту державного бюджету. Водночас на Націо­нальний банк були покладені нові зобов'язння в частині управ­ління Твнутрішнім державним боргом. Національний банк на правах фінансового агента уряду здійснює розміщення держав­них цінних паперів (ОВДП), а також платежі зі сплати доходу та погашення облігацій за дорученням і за рахунок коштів Держав­ного казначейства України; починаючи з 1997 р. проводилося поетапне переведення ка­сового виконання державного бюджету з банківської на казна­чейську систему, яка передбачає обслуговування Казначейства через єдиний казначейський рахунок, відкритий у Національному банку України, а отже, і консолідацію бюджетних коштів на ра­хунках у НБУ.