55. Призначення та порядок проведення нбу операцій прямого та зворотнього репо

Операції репо, крім функції рефінансування комерційних банків, виконують і функцію управління грошово-кредитним ринком. Це операції зворотного репо, коли Національний банк продає комерційним банкам зі свого портфеля державні цінні папери із зобов'язанням викупити їх у комерційного банку через відповідний період.

З метою впорядкування проведення Національним банком України з комерційними банками операцій з купівлі-продажу державних цінних паперів на умовах їх зворотного продажу-купівлі постановою Правління НБУ від 29.05.2001 р. № 204 затверджено Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій репо.

Відповідно до цього Положення датою купівлі цінних паперів є дата здійснення операції репо, зазначеної в договорі, за яким державні цінні папери, що є предметом цієї операції, передаються покупцеві (зараховуються на відповідні депо-рахунки покупця в депозитарії) під час їх купівлі. Дату зворотної купівлі визначено як дату закінчення строку операції репо, на яку цінні папери, що є предметом цієї операції, підлягають зворотному продажу за ціною зворотної купівлі, установленої на час початку операції репо.

Операцією репо називають операцію з цінними паперами, що складається з двох частин і для здійснення якої укладається договір між учасниками ринку - Національним банком і комерційними банками - про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язаннями зворотного їх продажу-купівлі у визначений строк за обумовлену договором ціну.

При цьому розрізняють:

1)"пряме" репо - договір про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля комерційного банку з подальшим зобов'язанням цього банку викупити ці державні папери за обумовленою ціною на обумовлену дату та 2)"зворотне" репо - договір про продаж Національним банком із свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в комерційних банків за обумовленою ціною на обумовлену дату.

Операції репо є інструментом оперативного управління ліквідністю банківської системи та регулювання обсягів грошової маси в обігу при здійсненні Національним банком грошово-кредитної політики.

55. Процентна політика центрального банку : зміст, ефективність політики, види процентних ставок, чинники, що визначають облікову ставку нбу.

Процентна політика центрального банку — це інстру­мент грошово-кредитної політики, який є широко відомим і за­стосовується центральними банками практично всіх розвинених країн. Дія цього інструмента полягає в установленні і періодич­ній зміні центральним банком процентної ставки, за якою він здійснює рефінансування комерційних банків.

Дія цього інструменту полягає у встановленні і зміні ЦБ % ставк за якою він здійснює рефінансування КБ. НБУ назває її обліковою. Офіційна процен­тна ставка центрального банку часто називається обліковою, або дисконтною¹. Облікова стака має особлвй статус в економіці. Вона є ціною за якою ЦБ емітіє гроші в оборот у процеі первинної безготівкової емісії, що дає підстави вважати облікову ставку офіційною ціною грошей. Процентна пол впливає на різні монетарні показники: пропозицію грошей Якщо ЦБ зб. % ставку, не знижує попит КБ на кредити ЦБ у свою чергу це обмежує ресурсну база КБ, зменшує обсяг кредитних вкладень КБ в економіку і призводить до зниження грошової маси. Рівень ринкових ставок . якщо ЦБ зб % ставку це призводить до обмеження грошової пропозиції, що викликає збільшення ринкових % ставок. Динаміку конюктури ринку ЦБ і на дохідність ц.п. зб % облікової % ставки призводить до зб.ринкових % ставок, зю кредити і деп % ставки КБ, що робить для субєктів економіки більш привабливішим розм.коштів на деп КБ ніж інвестиції в ц.п. Динаміка обмінного курсу національної валюти Здійсн через стимулювання притоку, або відтоку з країни короткострокових капіталів які переміщуються між країнами у пошуках найбільш прибуткового розміщенняю

Цб застосоввує процентну політику як своєріднй сигнал про подільші свої намір. % політка це інструмент адекватнй ринковій економіці це гнучкй інструмент якй має зворотність дії проте результати застосов. Цього інструменту важко спрогнозувати. Чинники: фактичнй та пргнозований рівень інфляції, темпи економічного зростання, фіктчний та прогнозованй обсяг грошової маси, динаміка ринковиї % ставок, днаміка обмінного курсу нац.валют, динаміка дохідності держ.ЦП. Види процентнх ставок: облікова ставка, ставка, за яким НБУ надає кредити овернайт, ставка рефінансування, ставк за якми НБУ проводть операції репо, ставки за якими НБУ проводть депозитні операції.