55. Політика обов’язкових резервних вимог: зміст, ефективність, основні компоненти механізму резервування. Чинний порядок резервування в Україні.

Політика обов’язкових резервних вимог — один із класичних інструментів грошово-кредитної політики, за допомогою якого центральні банки регулюють грошовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах. Дія цього інструменту полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої комерційні банки зобов’язані частину залучених коштів зберігати, як правило, на рахунках у центральному банку.

Дія цього інструменту полягає у встановленні і зміні ЦБ норми в межах якої КБ частину залучених ресурсів зобовязані тримати як правило на рах. ЦБ. В сучасних умовах політика обовязковх резервів це по-перше інструмент гр.кр.політик, по-друге це інструмент регулювання ліквідності банків.

Основні складові: 1. порядок визначення норм обовязкових резервів; 2. база, що викор. Для обчслення обовязкових резервів, найчастіше норма обовязковх резервів встановлна у % співвідношенні до суми залучених банками коштів і досить рідко у % співвідношення до банківських активів. 3. банківські актв, які ЦБ дозволяє КБ використовуват для задоволення резервних вимог, найчастіше ЦБ вимагають від КБ тримати обовяз.резерви на рах у ЦБ або на окремому рахунку. ЦБ як правило не сплачують депозитні % за обовязков резервами. 4. Велична норми резервування і критерії її диференціації - термін депозтів, валюта депозтів, джерело депозитів, категорія вкладника, громадянство вкладника. 5 розрахунковий період дотримання резервнх вимог.

Чинний порядок резервування : 1. норму обовязкових резервів визначає НБУ 2. формування резервів здійснюється за зведеним балансом банку юр.особи. 3. обовяз.резервуванню підлягають кошти юр. Ф фіз.осіб залучені банками за деяким виняткам. 4 формув.резервів здійснюється в нац.валюті 5. обовязкові резерви зберігаються на кор.рах. КБ в НБ в деяких випадках НБ може дозволяти КБ викор. Для покрття обовяз.резервів готівку в касах КБ і держ.облігації в портфелях КБ. 6. НБУ встановив норму обовязкового резер у таких розмірах: -за строк коштами юрид і фіз осіб в нац.івл-0%, в іноз вал -3%, за коштами на вимогу і поточних рах юрид та фіз осіб у нац вал-0%, в іноз вал.-5% 7. звітнім періодом НБУ встановив календарнй місяць, тобто НБУ вимагає дотрмання резервних вимог в середньому за місяць, крім того НБ вимагає щоб КБ на початок кожного операційного дня тримали обовязкові резерви на коррах в розмірі від 20 до 100% від обовязкових резервів за попередній звітній період резервування.

55. Цільова спрямованість грошово-кредитної політики.

Проведення гкп передбачає визначення її стратегії і тактики. Стратегія – вибір цілей гкп, встановлення ієрархії цілей і визначення параметрів цілей. У світ практиці викор-ся складна сис-ма цілей гкп. Це : 1. стратегічні цілі, 2. проміжні цілі, 3. оперативні цілі. Стратегічні – найчастіше у якості ст. Обирають таку ціль як цінова стабільність або забезпечення стаб-і нац грош одиниці. У якості кількісного показника застосовують індекс споживчих цін (рівень інфляції). Проміжні – такі індикатори: 1. зміна грошової маси,2 зміна ціни грошей, тобто зміна % ставки. В У-і НБУ застосовує як пц показник „зміна грош маси” за агрегатом М3. оперативні цілі – зміна грош бази – показник, на який ЦБ може впливати безпосередньо. Крім того, МВФ країнам, що розвиваються, а також країнам з перехідною ек-ю, пропонує застосовувати обмінний курс нац грош одиниці. 21004 р передбачається темп зростання грош маси 132-139%, темп зрос-я грош бази – 126-132%.