59.Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації.

Глобалізація дійшла до кожної країни і має як і позитивний вплив, так і негативний. Загозою глобалізації є загроза політичній та економічній безпечі держави. І це пов’язано не лише з інтегруванням економік, їх взаємопроникненню та взаємовпливом, а й із роллю держави у такій глобальній системі. Глобалізація економіки вносить істотні поправки в процес пошуку оптимального механізму її регулювання, оскільки держава як управлінська підсистема зіткнулося з принципово новою парадигмою.

По-перше, держава дедалі більше втрачає можливість ефективно використовувати такі традиційні важелі макроекономічного регулювання, як імпортні бар’єри та експортні субсидії, курс національної валюти і ставка рефінансування центрального банку.

По-друге, деякі економічні процеси, особливо у валютно-кре­дитній сфері, набули глобального характеру і не підпадають під регулюючий вплив держави. Для цієї мети необхідні узгоджений вплив і заходи багатьох країн і глобальних організацій (МВФ, Світовий банк, СОТ). Таким чином, національна держава поступово втрачає можливість здійснювати абсолютний контроль на власному економічному просторі. Для того, щоб попри цей факт, захищати власні національні інтереси, уряди винаходять все більш тонкі і складні механізми регулювання економіки, все глибше вникають у проб­леми окремих її сфер.

По-третє, вперше в історії державний суверенітет втрачає власний докорінний зміст. Проте вже на ранніх стадіях інтернаціоналізації економіки держави змушені були вступати одна з другою у договірні відносини і брати на себе різноманітні обов’язки, які неминуче в тій чи іншій мірі обмежували свободу дій національних урядів, тобто де-факто звужували державний суверенітет. І чим різноманітнішою й інтенсивнішою стає господарська, політична, науково-технічна і культурна взаємодії різних країн, тим більше зростає розрив між державним суверенітетом де-юре і його суверенітетом де-факто.

По-четверте, головним результатом XX століття і всього розвитку цивілізації за увесь час її існування стало становлення техносфери як штучного середовища життєдіяльності людини. Її специфіка — не просто надзвичайно високий рівень розвитку технологій і техніки, матеріального виробництва, науки, озброєнь, не просто обумовлені всім цим рівень і якість життя населення, які створили техносферу держав.

60.Проблема ефективності регіональних економічних блоків.

В другій половині XX в. виникають регіональні економічні блоки промислово розвинутих країн, що вступили на шлях створення інтеграційних угрупувань - ЄС, ЕАСТ, останнім часом Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА). Державі, що розвиваються, створюють свої економічні об'єднання. Напріклад, у 1975 р. створена ЛАЄС - Латіноамеріканська економічна система, регіональна економічна організація країн Латинської Америки і басейну Карібського моря, членами якої є 26 держав регіону. У 1967 р. із метою розвитку взаємних економічних і соціальних зв'язків утворена АСЕАН - асоціація держав Південно-Східної Азії. Її членами є Бруней, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд і Філіппіни. Інтеграційні об'єднання виникають і в інших регіонах світу.

Між учасниками інтеграційних угруповань поступово ліквідуються всі торгово-економічні перешкоди, але проте стосовно третіх країн відбувається уніфікація мита та іншого роду перешкод. Ці заходь являють собою новий тип монополізації світового капіталістичного ринку. Економічною основою таких блоків є об'єктивне наростаюче прагнення підвищити ефективність у різноманітних секторах світового господарства. Результатом цієї тенденції стала подальша інтернаціоналізація виробництва.

СНД -переживає глибоку ідеолог та інституціон. кризу. В основі її - протиріччя між, з одного боку, прагненням певних сил РФ надати їй домінуючу роль на пострад. просторі в усіх сферах відносин та, з другого, — спрямованістю інших країн на розвиток передусім ек співроб на рівноправних засадах. Поглиблення цього протиріччя - започаткування РФ стратегії різнорівневої інтеграції держав СНД, статуту якого Укр не підписала.

ГУАМ. Спільні ек інтереси - транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон. Відкриття, розробка та прокладання транспортних комунікацій з нафтогазових родовищ в Азербайджані, Туркменистані, Казахстані перетворюють закавказький причорноморський регіон у надзвичайно привабливий.

+розвиток інвест діяльності між державами ГУАМ, створення СП по переробці с/г продукції, в галузі машиноб, енергетики і транспорту.

+ проблеми безпеки і стабільності в регіоні.

Із діяльності України в ГУАМ, варто відзначити, що ще у 2006 році Україна виступала з ініціативою створити миротворчий підрозділ ГУАМ. Але ідея не була реалізована. Проте, я вважаю, що створення миротворчого підрозділу ГУАМ могло б підвищити вагу організації.

Наразі, ГУАМ переважною частиною європейського співтовариства визнана недієздатною. Так, ГУАМ діставало підтримку США, коли у влади були республіканці, а зараз демократи не вважають за доцільне загострення стосунків з Росією. США розширюватимуть співпрацю у рамках ГУАМ у подальшому, зокрема через реалізацію проектів забезпечення безпеки на кордонах.

ОЧЕС. 12 країн (Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Україна).Гол. мета - сприянні зміцненню миру, стабільності та довіри у регіоні, забезпеченні добробуту та процвітання народів країн Причорномор’я на шляху до нової європ. спільноти.Проблема:

- Україна опинилась осторонь перспективних проектів у рамках ОЧЕС, один із яких, газопровід ”Набукко”, покликаний на 40% розвантажити українську газотранспортну систему

- Ще в 2007 році було підписано план по створенню кільцевої високо пропускної автомагістралі, протяжністю у 7250км, яка б проходила через усі 12 членів ОЧЕС і яка б сполучала порти, транспортні термінали та аеропорти. Даний проект дістав назву «Чорноморське кільце». Проте не всі країни в однаковій мірі виграють від даного проекту. Так, зокрема, Росія не матиме великої вигоди від реалізації проекту автомагістралі, в той час як така країна. Через невизначеність у стратегії більшості країн та неврегульованість інтересів, дати реалізації проекту й досі невизначені