41.Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності.

У своїй зовнішній політиці Україна виходить з національних економічних і геополітичних інтересів. Вона прагне створити багатовекторну систему співробітництва, яка забезпечила б її політичну, економічну й енергетичну безпеку за рахунок розширення міжнародних контактів. Обґрунтованою є стратегічна перспектива входження нашої держави до європейських економічних і оборонних структур. Для України європейська інтеграція, кінцевою метою якої є членство в ЄС, – це шлях модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності національного товаровиробника, вихід на ринки європейських країн. Рух до Європи сприятиме наближенню країни до високих стандартів та підвищенню рівня життя і добробуту населення. З приходом до влади Віктора Януковича в березні 2010 тема євроінтеграції України стала обговорюватися все більше і більше. На саміті «Україна — ЄС», прошедшем 22 листопада 2010-го, був схвалений план дій з відміни короткострокових віз до Євросоюзу для громадян України, проте, навіть точне дотримання плану не гарантує автоматичного введення безвізового режиму. Також на саміті обидві сторони підписали протокол до Угоди про партнерство і співпрацю по основних принципах участі в програмах ЄС, а голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу сказав, що сподівається підписати Угоду про асоціацію до середини 2011 року. Проте арешт лідера української опозиції Юлії Тимошенко в серпні 2011 року поставив перспективи підписання цієї угоди під сумнів. Зокрема Маркус Ленінг, уповноважений федерального уряду Німеччини, з прав людини засудив «виборче і політично мотивоване правосуддя відносно Тимошенко» і додав, що Німеччина і Євросоюз «пильно стежитимуть за розвитком подій на Україні». Вирок у справі проти Тимошенко, що оповістив в жовтні того ж року, викликав однозначно негативну реакцію як США, так і Евросозюа, створивши загрозу стосункам України і Європейського союзу почати розвиватися по схожому з Білорусією сценарію. Також в лютому 2011 року посол ЄС на Україні Жозе Мануель Тейшейра заявив, що в даний час Україна не відповідає мінімальним умовам для обговорення питання членства в ЄС. Разом з тим наша країна має широке коло інтересів і в інших регіонах світу. Так, Україна є активним учасником Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС) – міжнародної організації, яка виникла в 1992 р. До її складу входять 11 держав Чорноморського басейну (Азербайджан, Албанія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Туреччина, Болгарія, Румунія, Росія, Україна). ЧЕС прагне перетворити Причорномор’я на зону миру, свободи, економічної стабільності, дружніх та добросусідських стосунків. Завдяки своєму розташуванню цей регіон може стати трансрегіональним інтеграційним угрупуванням, яке сполучить Європу, Азію і Північну Африку. Україна ж може перетворити переваги свого географічного положення на реальні політико-економічні важелі впливу. Проте через власну зовнішньополітичну нерішучість і невизначеність позицій вона не лише втрачає можливість посісти чільне місце в регіоні, а й ризикує бути виключеною з цього процесу. Співдружність Незалежних Держав (СНД) утворена в 1991 р. як господарський, політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. Того ж року до СНД приєдналися ще вісім колишніх республік Радянського Союзу: Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан,Узбекистан, а в 1993 р. – Грузія. У 2005 р. зі складу СНД вийшов Туркменістан. 18 жовтня Росія, Україна, Білорусія, Казахстан, Вірменія, Киргизія, Молдавія і Таджикистан підписали договір про створення зони вільної торгівлі. У документі сильно скорочені величезні списки вилучень по низці країн, що підписали угоду. По розрахунках урядових експертів, виконання угоди приведе до зростання товарообігу України з країнами СНД на 30-45% щорік при перевищенні темпів зростання експорту над імпортом (15-25% щорік) з поступовим зменшенням негативного сальдо. Договір про зону вільної торгівлі з країнами-учасницями СНД переданий на ратифікацію у Верховну раду. Україна стала одним з ініціаторів створення ГУАМ – інтеграційного союзу Грузії, України, Азербайджану таМолдови. Він має на меті реалізовувати політичні й економічні (насамперед, енергетичні) проекти, спільними зусиллями розв’язувати проблеми територіальної цілісності країн-учасниць. Основою економічної співпраці є функціонування зони вільної торгівлі і реалізація проектів транспортування каспійської нафти до Європи. На політичні й соціально-економічні процеси на пострадянському просторі сильний вплив здійснює Росія. Намагаючись зберегти і відновити свою геополітичну роль світового і регіонального лідера, вона ініціювала створення Єдиного Економічного Простору (ЄЕП), куди мають увійти Росія, Білорусь, Казахстан і Україна. При вступі, наша держава намагається максимально врахувати  національні економічні інтереси та вимоги СОТ. Україна, вкотре за свою історію, має унікальний шанс використати переваги свого геополітичного положення і стати об’єднуючою ланкою, здатною відстоювати свої економічні інтереси і, водночас, забезпечувати стабільність розвитку не лише країн-сусідів, а й всієї Європи. Сучасні підходи України до вироблення політики в галузі безпеки базуються на незмінності стратегічної мети держави, якою є повномасштабна інтеграція до європейських та євроатлантичних структур та повноправна участь у системі загальноєвропейської безпеки. Реалізуючи національну політику у сфері безпеки, Україна активізує свою діяльність, спрямовану на поглиблення конструктивного співробітництва з НАТО, ЄС, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС), Радою Євроатлантичного Партнерства (РЄАП), Організацією з питань безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Радою Європи (РЄ), на основі яких формується нова архітектура європейської безпеки XXI століття. Ставлення України до НАТО як до найбільш ефективної структури колективної безпеки в Європі залишається незмінним. Ураховуючи значний внесок Альянсу у підтримання миру, стабільності та загального клімату довіри на євроатлантичному просторі, у створення нової архітектури безпеки в Європі, поглиблення процесів роззброєння, контролю над озброєннями і нерозповсюдження зброї масового знищення, Україна розширює участь у роботі РЄАП та в Програмі "Партнерство заради миру" (ПЗМ). Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО, підписана 9 липня 1997 року визначила новий характер відносин та додаткові напрями розвитку співробітництва з Альянсом, його принципи та механізми реалізації. 16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі. Україна також дуже активно співробітничає з такими міжнародними організаціями як МВФ та МБРР.