Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Komplekt_1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
05.12.2018
Размер:
746.5 Кб
Скачать

88.Характеристика глобального етапу розвитку економічної системи світу.

Термін «глобалізація» став помітним в науковій і політичній мові на рубежі 70—80-х р. XX ст. Вважається, що першим його використав у 1981 р. американський соціолог Дж. Маклін, закликав­ши «порушити питання щодо історичного процесу посилення глобалізації соціальних відносин і дати йому тлумачення».

Якщо Дж. Маклін, зважаючи на його професійне спрямування, тільки окреслив контури процесу, професор Гарвардської школи бізнесу Теодор Левітт наповнив глобалізацію реальним практичним змістом. У статті «Глобалізація ринків», що була опублікована у 1983 р. в журналі «Гарвард Бізнес Рев’ю», він визначив глобалізацію як світову конвергенцію ринків завдяки існуванню нової форми підприємств, які були названі «глобальними фірмами». Таким чином до наочних джерел, які в сукупності і утворюють явища глобалізації, західні й вітчизняні вчені відносять:

  • стабільні і довготривалі негативні наслідки світової господарської діяльності, які досягли масштабів, що провокують непрогнозовану мутацію всієї біосфери Земної кулі, частиною якої є і людина.

  • розвиток комунікацій, інфраструктур і відносин, які призводять до такого ступеня соціального взаємозв’язку і взаємозалежності світу, коли досить численні ще ознаки конкретних су- спільств і сучасної людини перестають бути ізольованими проб­лемами, стаючи загальною проблемою всього людства.

  • поява перших суб’єктів світової економіки і політики (транс­національних корпорацій, держав, міжурядових організацій — «суб’єктів глобальних відносин»), узгодження інтересів, властивостей і можливостей яких є необхідною умовою їх існування і дозволяє діяти глобально в одній чи деяких сферах життєдіяльності;

  • соціокультурні трансформації.

Подальшого розвитку поняття «глобалізація» одержало в працях відомого японського дослідника і спеціаліста в галузі управління Кенічі Омае. В книзі «Влада Тріади» він називає Тріадою уявний трикутник, утворений США, Японією і Західною Європою із географічними зонами, які прилягаються до нього, що являє собою глобальний ринок з 600 млн споживачів, який поглинає більше ¾ світової технологічної продукції.

З середини 1980-х років термін «глобалізація» стали використовувати для опису бурхливого процесу перетину капіталів і інтеграції фінансових і біржових ринків унаслідок реалізації принципів політики дерегулювання. Таким чином наприкінці 1980-х років поняття «глобалізація» віддзеркалювало переважно тенденції розвитку економічної і фінансової сфери.

Таким чином, цей початковий етап теоретизування завершується наступним визначенням глобалізації, що в агрегованій формі представлений А. І. Уткіним: «Глобалізація є процесом злит­тя національних економік до єдиної, загальносвітової системи, яка ґрунтується на вільному переміщенні капіталу, інформаційній відкритості світу, на технологічній революції, лібералізації руху товарів і капіталу, на основі комунікаційного зближення, результатах планетарної наукової революції, міжнаціональних соціальних рухів тощо» [240, с. 65].

Відомий гарвардський вчений Стенлі Хоффман взагалі вважає, що на сьогодні в світі відбувається «зіткнення глобалізацій», оскільки гло­балізація проявляється у трьох формах, кожна з яких характеризується власним проблемним потенціалом. Перша — це економічна глобалізація, що є результатом нещодавньої революції в технологічно-інформаційному секторі, торговельній та інвестиційній галузях. Її головними рушіями є корпоративний бізнес, а також державні й міжнародні структури. Результати економічної глобалізації спричинили нерівність між державами і викликали стурбованість світової спільноти з приводу вирішення проблем глобальної конкурентоспроможності.

Культурна глобалізація власні витоки визначає в закономірних процесах технологічної революції і наслідках економічної глобалізації, які разом призводять до активізації процесу переміщення культурних товарів. Головною її дилемою на сьогодні є вибір між уніформізацією і різноманітністю.

Політична глобалізація характеризується переважанням на міжнародній арені США та їх політичних інститутів, а також широким спектром міжнародних і регіональних організацій з мережею представницьких зв’язків.

Серед багатьох факторів впливу глобалізації на міжнародну політику слід виділяти три найбільш важливі. Перший стосується інститутів. Більшість держав неохоче сприймає вимоги глобалізації, які можуть спричинити послаблення їхніх суверенітетів. Тому влада ООН також є лімітованою і чисто теоретичною. По-друге, глобалізація не суперечить національній природі громадянства. По-третє, глобалізація, знижуючи бар’єри, може сприяти розширенню конфліктів і тероризму.

У найзагальнішому вигляді глобалізація характеризувалася:

  • наявністю розвинутих і структурно сумісних ринків;

  • підтриманням таких темпів техніко-економічного розвитку, які не були характерними для більшості країн з традиційними, навіть індустріальними економіками;

  • неминучим відставанням тих, хто не спроможний знайти власну нішу в новій структурі світового господарства;

  • наявністю деяких нових можливостей кризового регулювання, сутність якого полягає в тому, щоб чергова економічна криза не зрівняла позиції національних економік різних країн напередодні наступного підйому.

Таким чином, на сьогодні, як у теоретичному, так і практичному аспектах дослідження проблем глобалізації на перше місце вийшли процеси інтеграції — спочатку на цивілізаційному, а потім на глобальному рівнях. У цьому зв’язку слід виділити два знакових явища. Перше — розвиток західноєвропейського цивілізаційного співтовариства на міждержавному рівні зі створенням не тільки спіль­ного ринку, єдиної валюти, спільних митних кордонів, але й з передачею низки функцій, які раніше належали національним державам, на наддержавний рівень, формуванням Європарламенту і спільної правової бази, Єврокомісії як органу виконавчої влади, деяких спільних судових органів. Іншим знаковим явищем останніх десятиліть стало формування моделі глобалізації, яку Н. Н. Моїсеєв назвав «світом ТНК» і яка формує засади негатив­ного сценарію глобалізації у XXI столітті.

Як висновок, глобалізація є об’єктивним історично детермінованим процесом, який певною мірою віддзеркалює пріоритети атлантистської версії глобалізму і який пов’язаний зі становленням цілісної світової економічної системи.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]