20. Глобальні війни. Типізація і сучасний інструментарій.

Глобальна війна в концепції Джорджа Модельскі є продуктом періодичних структурних криз глобальної політ системи. Тривалий період деконцентрації контролю веде до браку лідерства і до сильного загострення суперництва між державами. Результатом є послідовність взаємозв’язаних воєн, що тривають упродовж життя покоління, і до яких поступово долучаються всі глобальні держави.

Поле битви розширюється, захоплюючи кілька континентів і набуває важливого океанічного виміру.

Результатом кожної глобальної війни є поява нової структури лідерства, заснованої на новій концентрації здатностей до глоб. впливу з метою управління глоб. політ. системою.

Більшість вчених відносять до глобальних: Французькі революційні і Наполеонівські війни (1792-1815), Першу св війну (1914-1918), Другу св війну (1939-1945).

Сучасні глобальні війни пов'язані з величезними людськими і матер втратами, з небувалими перш руйнуваннями і лихами. Напр., втрати у війнах європ країн (убиті і померлі від ран і хвороб) склали: у XVII столітті — 3,3 млн чол., в XVIII столітті — 5,4, в XIX і на початку XX століття (до ПСВ) — 5,7, у ПСВ — понад 9, у ДСВ — понад 50 млн.

Війни «нових поколінь» мають системний харак­тер, передбачаючи задіяння різних засобів і полів бою + очевидною їхня ек-глобалізаційна спрямованість – тому їх характеризують як геоекономічні.

У числі перших «війн нового покоління» - «інформаційні», що мають «пропагандистську», «психологічну» складові. Їх суть - у формуванні і закріпленні масових уявлень (часто є далеких від реальності), що є необхідними для «суб’єкта воєнних дій». Головним же їх «театром» стає сукупний інформацпростір, в якому перебуває їх об’єкт, що включає і насел. власної країни.

Якщо інформаційні війни чинять на економіку хоч і значний, проте, як правило, непрямий вплив, війни «комунікаційно-хакер­ські» часто спрямовуються безпосередньо на життєві центри локальних і глобальних систем і підсистем економіки. Від подібного роду агресивних диверсій періодично потерпають глобальні корпоративні інформаційні системи, глобальні системи електрон­ної торгівлі, спеціалізовані електронні системи забезпечення роботи провідних військових і розвідувальних установ, а також промислові об’єкти особливої небезпеки.

Серед найбільш дієвих інструментів «війн нових поколінь» є:

а) геоекономічний бумеранг — стратегічна гра на різниці і рівні розвитку національних інфраструктур і одержання на цій основі ефекту від вживлення ультрасучасних товарів (виробів, об’єктів) і технологій до безпосередньої інфраструктури, що автоматично призводить до відсічі товарів, які закуповуються;

б) технологічне виснажування — культ новацій, технологічних революцій, у результаті здійснення яких «зрізаються» життєспроможні виробничі структури на користь новітніх. Серед методик «фінансових війн» найчастіше виділяють різ­номанітні спроби дестабілізації національних валютних систем, «авізові» агресії, фінансові атаки на регіональні економічні блоки (кризи 1997—1999, 2000—2001 рр.)