65.Проблеми і перспективи співробітництва з сот в контексті забезпечення глобальної конкурентоспроможності України.

16 травня 2008 року набрав чинності ратифікований ВР 10 квітня п.р. Протокол про приєднання України до Марракеської Угоди про створення СОТ і Україна стала 152-м членом.

Створює значні можливості для українських товаровиробників, які принесуть Україні кращий доступ до світових ринків, розширять споживчий асортимент та полегшать доступ до іноземних технологій. Водночас рівень конкуренції на внутрішньому ринку суттєво зросте, а оскільки до України прийдуть нові міжнародні гравці, то необхідно бути до цього підготовленими. Тож пріоритетним має бути забезпечення конкурентоспроможності українського бізнесу як на теренах нашої держави, так і на світовій арені.

Переваги:

-режим найбільшого сприяння у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, одночасне покращання умов торгівлі з 152 країнами світу, на які припадає понад 95% світ торгівлі;

- зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу укр товарів на товарні ринки країн-членів СОТ;

-можливості захисту інтересів укр виробників згідно з процедурою розгляду торговельних спорів СОТ;

-набуття офіційного статусу переговорного процесу з створення зони вільної торгівлі з ЄС; скасування квот на експорт укр продукції металургії до ЄС;

-доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини;

-забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг.

Найбільш корисне для металургійної та хімічної промисловостей. “Для цих галузей найбільше значення матимуть покращання доступу до ринку, а також реформа тарифів, і, відповідно, краща доступність обладнання та матеріалів. Найбільше зростання експорту відбудеться в с/г, хімічній промисловості та металургії.

ВВП зростатиме через нарощення виробництва укр продукції, викликане поліпшеним доступом до світового ринку. Уповільниться зростання споживчих цін, оскільки конкуренція з імпортною продукцією стимулювати укр виробників стримувати підвищення цін. Цінові коливання на внутрішньому ринку наближатимуться до рівня ЄС, де зростання індексу споживчих цін традиційно перебуває на рівні 2-2,5 %.

- зменшення обмежень на імпорт продукції. - ситуація стимулюватиме вітчизняних сг виробників переоснащувати виробництво, залучати інновації, інвестиції, аби не втратити свій бізнес і забезпечити його конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

- впровадження на вітчизняних підприємствах харчової промисловості міжнародних систем управління безпечності та якості харчової продукції,

Проблеми:

-загострення конкуренції на внутрішньому ринку

-необхідність впровадження нових норм безпеки та якості продукції.

- наплив неякісних товарів на укр ринок. Однак це проблема укр. стандартів, а не членства в СОТ. Аграрії вважають, що членство в СОТ негативно впливає на госп-во, через обмеженість дотацій в рамках СОТ та високі відсотки кредитування

66.Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій.

Ю. Пахомов -регіоналізація –реакція на негативні прояви глобалізації, спроба захиститися від її руйнівних наслідків. Основним поштовхом стала світова фін криза 1995 – 1998 рр. Формування регіонів дає їм можливість „закритися” і залишатися самодостатніми у випадку потрясінь у зовн світі. Регіоналізм - засіб збереження політичного контролю над процесами глобалізації в ек сфері, які послабили ступінь впливу нац інструментів економічної політики.

З іншого боку, регіоналізація - логічне продовження глобалізації, одна з її зовн форм. Вона обумовлює міцніше зчеплення окремих нац господарств, їх зрощування в єдиний ек організм і підштовхує процес глобалізації, створюючи для нього опору.

Регіоналізація - формування інтеграційних об’єднань країн з приблизно однаковим рівнем розвитку, господарське зближення держав на регіональній основі, що набуває форми ек інтеграції.

Розглядаючи хід регіоналізації, важливою залишається відповідь на запитання, чи є зміцнення трьох економічних блоків, центрами яких стали США, ЄС та Японія, загрозою для подальшої лібералізації глобальних ринків товарів та послуг та джерелом потенційних широкомасштабних конфліктів, адже саме регіональні блоки активно використовують у практиці регулювання нетариф­ні обмеження. Якщо на поч і в серед XX ст. регіоналізм був цілком позитивним процесом, що сприяв пошуку компромісів саме в галузі усунення перешкод на шляху лібералізації ринків, то наприкінці XX ст. —поч XXI ст. він виявив себе як процес менш ефективний, аніж система багатостороннього регулювання торговельних відносин.

Крім того, всередині самого процесу інтеграції виникли ознаки внутрішньої кризи. На стику двох глобальних тенденцій інтеграції і дезінтеграції тільки визріває парадокс дисоціації, який має підґрунтям сучасну динаміку інтеграційних процесів в ЄС, країнах Північної та Латинської Америки та Азійського регіону, попри їхню різновекторність і різну глибину взаємодії.