6. Професійні якості фінансового менеджера

Фін. менеджер є однією з ключових фігур на п-ві. Він відповідає за постановку проблем фін. характеру, аналіз доцільності використання способи їх вирішення. Головне в його д-сті – це контроль за грош.потоками. Він входить до складу вищого упр-кого персоналу фірми, приймає участь у вирішенні усіх важливих питань. Сфера д-сті фін. менеджера обумовлена структу-рою балансу, як основної звітної форми, яка відображає майновий та фін-й стан п-ва. Основні напрямки його діяльності:

• загальний фінансовий аналіз і планування;

• управління джерелами коштів, тобто забезпечення п-ва фінансовими ресурсами;

• розподіл фінансових ресурсів, тобто проведення інвестиційної політики та управління активами.

Таким чином, менеджеру знадобляться в роботі глибокі знання:

• економіки, розуміння ек-х факторів (мікрофактори – попит, пропозиція, ціни; макрофактори – підвищення або занепад ділової активності, зміни в законодавстві про оподаткування (досить часто – 1997, 1998 рр.) або грошова реформа (осін 1996 р.), фінансова криза (осінь 1998 р.);

• знання фінансів; фін-го аналізу; статистики; бухгалтерсь-кого обліку; банківської системи і фін-х інститутів; обчислювальної техніки; маркетингу (особливо ринку); виробничого менеджмента; кільксних методів аналізу.

Менеджер, як будь-який інший фахівець, має набір стандартних методів та інструментів, які при необхідності використовує для вирішення тих чи ін. проблем. Оволодіння цими методами розкрива нові шанси та можливості для конкурентоспроможного госп-ня.

Крім обовязків перед фірмою та акціонерами, а саме: пошуки найкращих та найдешевших джерел фін-ня і вкладання коштів в найбільш ефективні активи, використання такого капіталу, який принесе найвищу віддачу при найменшому ризикові, фін. менеджери повинні прагнути виконувати свої обовязки перед суспільством, робити все, щоб підвищити престиж фірми, залучити нових акціонерів, покупців. Обовязково приймати усать або хоча б підтримувати соціально-вагомі та необхідні програми і проекти з екології, допомоги малозабезпеченим, хворим, сиртам, піклуватися про охорону праці, техніку безпеки, нормальні санітарні умови. Все це робиться в інтересах фірми та її співпрацівників, хоча це призводить до додаткових затрат. Роблячи відбракування інвест-х проектів. Менеджер повинен віддати перевагу таким технологіям, які не ведуть до забруднення навколишнього середовища.

Фін. менеджери повинні відповідати вищим етичним вимогам, не робити нічого такого, що може нашкодити престижу фірми. Все спрямоване на досягнення головної мети фін. менеджера – досягнення найвищих ринкових цін на акції фірми. Хоча максимізація прибутку, доходів – це тактична к/с мета, яка не враховує такий важливий фактор як припустимий рівень ризику. Прагнення максимізувати ціни на акції може в кінці кінців вступити в протиріччя з прагненням оптимізації прибутків, але головним завжди повинна бути максимізація цін на акції фірми.

Функції та посадові обовязки фін. менеджера на п-ві регламен-туються Посадовою інструкцією. Хоча в залежності від масштабів п-ва ці обовязки покладаються або на бухгалтера, або на економіста п-ва, або на віце-президента з фінансів, або фінансового директора підприємства чи управляючого фінансами.

7. Індивідуальна форма організації підприємництва: сутність, переваги, недоліки.

Існує велике різноманіття промислових, торгівельних та банківських підприємств і організацій.

Окремі п-ва або їх обєднання, створені в комерційних цілях, називають фірмами. Відомі 3 основні форми організації бізнеса: власне діло (одноособове володіння), товариство, корпорація. Кожна з цих форм відіграє свою робль в господарстві країни, а їх близька співпраця забезпечує гнучкість механізму функціонування ек-ки.

Від 70 до 80 % всіх п-тв за кордоном є одноособовими володі-ннями, але їх частка в загальному обсязі продажу товарів і послуг складає лише 10 %. Чому? Спробуємо розібратись.

Власне діло – це найдавніша форма організації бізнеса (справи), при якій власником є одна людина, один власник. Власник особисто керує д-стю свого п-ва і контролює його. Це найпростіша форма організації підп-цтва. Маєш гроші (або береш кредит) – оформлюєш ліцензію, отримуєш документ (сертифікат – свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підп-цтва) приватного підприємця, придбаєш приміщення, обладнання і відкриваєш магазин, ресторан, пекарню, приватну медичну або адвокатську практику.

Переваги власної справи:

1. Простота і відносна дешевизна його створення, так як не потрібно розробляти та реєструвати статут фірми. Практично відсутня бюрократична волокита та витрати на юридичні послуги, виняток складають деякі професії, де необхідна ліцензія на право приватної практики.

2. Упр-ня п-вом здійснюється самим власником. Держава регла-ментує лише деякі питання. Перевагою є також пряме оподаткува-ння. Власник діла декларує свій щорічний доход. Інформація про фін.-економічну д-сть не підлягає обовязковому розголошенню.

До недоліків можна віднести:

1. Обмежений початковий капітал та обмеженість фін. можливостей, які залежать від матеріального стану власника п-ва. Банки неохоче дають їм великі суми кредиту, тому що серед власників власного діла відносно високий відсоток банкрутств. Комерційні банки – під великі відсотки, трасти – ще більше.

2. Відповідальність власника “власного діла” за борги є необмеженою, і на випадок банкрутства він може загубити не лише кошти, інвестовані у підприємство, а й частину власного майна.

3. Період існування п-ва невизначений (не відомо на скільки років створено) і обмежується тривалістю життя її засновника, д-сть фірми може бути припинена за його бажанням, що є фактором нестабільності.

4. Прибуток “одноособового володіння” розглядається як особистий доход його власника, а тому оподатковується податком на доходи фіз.осіб. Це не можна вважати перевагою, тому що в будь-якому випадку – чи будуть всі доходи реінвестовані у справи фірми, чи використані для власних потреб – податок на фіз. осіб повинен сплачуватись повністю. А також ставки податку на доходи фіз. осіб, як правило, вище, ніж при оподаткуванні прибутку юр. осіб.

5. Недоступність засобів фін. ринку – це коли власник не може користуватись послугами організованого фін. ринку. А саме: випускати акції та облігації для залучення необхідного капіталу. Все це обмежує можливості для розширення бізнесу.

Таким чином, ця форма організації підп-цтва – малі п-ва. їх ресурси і можливості фін-ня обмежені. Деякі закордонні економісти роблять висновок, що “Власне діло” – не настільки привабливе для інвесторів як товариства (партнерства) або корпорації.