Тема 1. Теоретичні та організаційні основи фм

1. Становлення фінансового менеджменту як науки.

В сучасних умовах докорінного реформування відносин власності, орг-господарських перетворень та змін у соц. сфері нашого життя, які взаємодіють і впливають на результати д-сті п-ств, важливе значення має адаптація до зовн-го середовища. Це стає можливим за умов прийняття та реалізації обгрунтованих упр-х рішень, що спрямовані на проведення страт-х змін у вир-й, маркетинговій та фін. д-сті п-ва, підвищення її ефективності.

Упр-ня як самостійна д-сть існувало протягом всієї історії суспі-льного в-ва та розвитку людства. Можна сказати, що упр-ня існувало з того моменту, як у людей виникла потреба у спільній праці.

В тлумачному словнику В. Даля слово “управляти” означає керувати, спрямовувати д-сть будь-кого, будь-чого.

Управління в економіці – це свідоме спрямування ек-х і соц-х процесів для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності. При цьому визначальними є наступні фактори:

-дія об’єктивних економічних законів;

-вплив державних, колективних та приватних інтересів, необхідність їх гармонізації;

-потреби суспільства.

Під управлінням фінансами розуміють процес впливу на фін. відносини, фін. ресурси, їх організацію для здійснення ефективної фін. політики. Крім того, управління фінансами можна визначити як сукупність органів апарату упр-ня всіх рівнів та їх управлінських дій. Тобто, упр-ня фінансами є комплексне поняття, яке відображає вико-ристання фінансів як важелю впливу на процес сусп-го відтворення.

Поняття “упр-ня фінансами” пов’язують з управлінням на рівні держави чи галузі. На рівні п-в різних організаційних форм та різних форм власності найчастіше використовують поняття “фін. мен-т”.

В теоретичному аспекті фінансовий менеджмент представляє собою систему розробки і реалізації упр-х рішень щодо формування, розподілу і використання фін. ресурсів підприємницьких структур і організацій, обігу їх грошових коштів.

ФМ – це управління фінансами п--ва, спрямоване на досягнення його мети за допомогою певних методів.

ФМ як наука сформувався в середині 20 століття в країнах з ринковою економікою за наступних передумов:

-були створені основи загальної економічної теорії ринкового господарства;

-рівень організації в-ва досяг високого розвитку у вигляді створення індустріального суспільства, в основу якого було покладено велике промислове в-во й колективну форму власності;

-сформувалася ефективна система правових інститутів і ринкова інфраструктура;

-набула розвитку система національних і міжнародних фондових і фін. посередників.

Таким чином, наукова школа фін. м-ту почала формуватись у зв’язку з посиленням ролі фін.капіталу, формуванням фондового ринку.Саме тоді упр-ня капіталом стало окремою функцією упра-ня і відокре-милося в структурі п-ва, компанії. Передумовою виникнення ФМ як науки був досить високий рівень розвитку ек-ї науки в цілому.

В основі ФМ лежить неокласична ек. теорія та її сучасні модифікації (інституціоналізм, неоінституціоналізм, лібералізм тощо), а також теорія управління. Хоча окремі питання в сфері теорії упр-ня фінансами розроблялись в рамках класичної теорії – концепції ідеальних ринків капіталу.

В неокласичній економічній теорії особлива увага приділяється отриманню фірмою додаткової вигоди від функціонування інституціональної структури суспільства, яка покликана сприяти роботі ринку, оптимальному використанню ресурсів суспільства. У фінансовому менеджменті – це податкове планування, розробка облікової та фінансової політики, вибір тих чи інших видів контрактів, система розрахунків тощо.

Всі фінансові рішення пов’язані з прогнозуванням майбутніх надходжень або виплат. Вперше методика аналізу дисконтованих грошових потоків була розроблена Дж. Ульямсом в роботі “Теорія вартості інвестицій”, а М. Гордон вперше застосував цей метод в упр-ні фінансами корпорацій для моделювання ціни власного кап-лу. Значна роль в розвитку концепції вартості грошей в часі належить роботі Дж. Хікса “Вартість і капітал”. Ця концепція базується на поняттях ціни капіталу, ризику та інфляції.

Найбільш активного розвитку ФМ як наука зазнав з появою “теорії портфелю” і “теорії структури капіталу”. Перші кроки розвитку цих концепцій засновані на неокласичній уяві про п-во як організацію, що має на меті одержання максимального прибутку. Вважалось, що всі цілі, які сформовані іншими теоріями (зменшення трансакційних витрат, конкурентна позиція підприємства на ринку та інші) можна звести до однієї – отримання прибутку. Але поступово на перший план висувається ідея “задоволення проти максимізації” і з’являється поняття “задоволення інтересів власника”, яке покладено в основу сучасної науки фін. М-ту. Таким чином були сформовані теоретичні основи ФМ, серед яких: теорія портфелю; теорія структури капіталу; теорія дивідендів.

В основі теорії портфелю лежить головне правило роботи з фін. інструментами – не можна вкладати всі кошти в активи одного виду. У цьому реалізується концепція доходу й ризику, що є основою теорії інвестиційного портфелю. Фундатором даної теорії є лауреат Нобелівської премії Г. Марковіц.

Теорія структури капіталу базується на прагненні досягти задоволення інтересів власників і зміст її можна виразити як максимізацію ціни акції, або ціни компанії. Нобелівські лауреати Ф. Модільяні та М. Міллер прийшли до висновку, що вартість будь-якої фірми визначається винятково її майбутніми доходами. А структура к-лу з позиції його джерел формування важлива для прийняття фін-х рішень, а саме: де взяти, як розподілити і куди розмістити фін. ресурси.

Крім того, існують інші теорії ФМ, найбільшого поширення серед яких набули теорія агентських відносин і теорія асиметричної інформації(С.Майерс). Ці теорії спрямовані на вирішення проблеми відокремлення власника від функцій упр-ня та контролю. Наймані менеджери (агенти), які здійснюють управління фінансами в корпорації, не завжди діють в інтересах власників та максимізації їх добробуту. В результаті цього виникають “агентські конфлікти” (теорія агентських відносин). Іншим джерелом конфліктів на п-ві є диференціація інтересів власників і кредиторів (теорія асиметричної інформації). Зрозуміло, що основні положення даних теорій стосуються визначення форм і способів пом’якшення подібних конфліктів в інтересах власників.

Сучасні теорії ФМ досить широко висвітлюють зарубіжні вчені, такі, як Ю. Брігхем, Л. Гапенські, Дж. ван Хорн, У. Шарп, Р. Холт, Б. Коласс, інші. Уваги заслуговують праці Ф. Мінькова, А. Бірмана, Д. Аллахвердяна, Б. Сабанті, Є. Стоянової, В. Ковальова, Г. Поляка, В. Анташова, Г. Уварова, Л. Павлової, І. Бланка, М. Коробова, О. Бандурки тощо. Але фундаментальні вітчизняні дослідження в даній сфері досить рідке явище. Тому серед, дійсно, фундаторів вітчизняної школи ФМ слід відзначити праці В. Суторміної, В. Федосова і А. Поддєрьогіна.