7. Основні напрями аналізу фінансової звітності.

— загальна оцінка фінансового стану підприємства (оцінка складу і структури джерел фінансових ресурсів, аналіз джерел власних і позикових коштів, аналіз кредиторської заборгованості; оцінка складу та структури активів, їх стану і руху, аналіз основного та оборотного капіталу, аналіз дебіторської заборгованості);

— аналіз ринкової стійкості підприємства;

— аналіз фінансової стійкості (аналіз абсолютних та відносних її показників, оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпечності);

— аналіз платоспроможності та ліквідності;

— аналіз грошових потоків;

— аналіз ефективності використання капіталу (аналіз прибутковості, обертання оборотних коштів, дослідження ефекту фінансового важеля);

— оцінка кредитоспроможності підприємства;

— оцінка виробничо-фінансового лівериджу;

— аналіз ділової активності підприємства;

— прогнозування фінансових показників підприємства;

— аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств і пошук шляхів запобігання банкрутству;

— стратегічний аналіз фінансового ризику та пошук шляхів нового зниження.

8. Аналіз майна (активів) підприємства.

Актив балансу відображає характер (напрям) використання капіталу, тому він підрозділяється на основний та оборотний.

Аналіз майна підприємства починають саме з аналізу ди­наміки складу і структури загального капіталу (табл. 4.16).

Після загального аналізу активів підприємства досліджують основний капітал. Основний капітал — це вкладення засобів з довгостроковими цілями в нерухомість, акції, облігації тощо.

Для аналізу складу і структури основного капі­талу складають окрему аналітичну таблицю (табл. 4.19).

Наступним кроком є аналіз змін поточних активів балансу як найбільш мобільної частини капіталу. Насамперед оцінюються зміни в наявності і структурі оборотного капіталу за найважли­вішими його складовими (табл. 4.21).

При аналізі поточних активів особливе місце посідає вивчення динаміки, складу, структури, причин, строків існування і давності створення дебіторської заборгованості.

Досліджується тривалість надходження коштів у дебіторській заборгованості.

Окремо підраховують суму збитків підприємства від несво­єчасної сплати дебіторської заборгованості. Як правило, сумупростроченої дебіторської заборгованості помножують наставку банківського процента за цей період і потім віднімаютьсуму отриманої пені. Інша методика розрахунку збитків: відпростроченої суми дебіторської заборгованості віднімають її суму, скориговану на індекс інфляції за цей період, і суму отриманої пені.

9. Аналіз пасивів (джерел майна) підприємства.

Інформація, яка наводиться в пасиві балансу, дає змогу ви­значити зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Пасив показує, звідки взялися кошти і кому підприємство за них зобов'язане.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємс­тва. Опрацювання правильної фінансової політики допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяль­ності.

У зв'язку з цим проводиться оцінювання структури джерел фінансових ресурсів — пасиву балансу (табл. 4.9.)

Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьома показниками:

— коефіцієнтом фінансової незалежності (його ще називають коефіцієнтом автономності, коефіцієнтом власності), який розра­ховується як відношення власного капіталу до загального капіта­лу (валюти балансу):

де:_Кфн— коефіцієнт фінансової незалежності; ВК—

власний капітал; ВБ — загальний капітал (валюта балансу);

— коефіцієнтом фінансової залежності, який характеризує ча­стку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу до загального капіталу (валюти балансу):

де:_Кфз— коефіцієнт фінансової залежності; _ПК —

позиковий капітал; ^ВБ — загальний капітал (валюта балансу);

— коефіцієнтом фінансового ризику (плече фінансового важеля), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного:

де:_Кфр— коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового ва­желя і: ПК — позиковий капітал; _ВК —

власний капітал.

Чим вище рівень першого показника і нижче рівні другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

При подальшому аналізі необхідно вивчити динаміку і струк­туру власного та позикового капіталу, з'ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам за аналізований період.

Графа 5 розраховується як різниця рядка 3 та рядка 1.

Графа 6 розраховується як різниця рядка 4 та рядка 2.

Графа 7 показує відношення абсолютного відхилення за кож­ним рядком до загальної величини відхилення (рядок 10 гр. 5).

Окремо розглядаються динаміка і структура позикових коштів. Для цього доцільно складати окрему аналітичну таблицю (табл. 4.12).

Доцільно окремо вивчати наявність, склад і структуру креди­торської заборгованості, частоту і причини створення простроче­ної кредиторської заборгованості.