- •Фінансовий аналіз як елемент системи забезпечення фінансового менеджменту, його суть і значення.
- •Фінансова звітність - основа оцінки фінансового стану підприємства.
- •Трендовий (горизонтальний) аналіз фінансових звітів, порядок і методика проведення.
- •Вертикальний (структурний) аналіз фінансових звітів.
- •Порівняльний (просторовий) фінансовий аналіз.
- •Аналіз фінансових коефіцієнтів.
- •Основні напрями аналізу фінансової звітності.
- •Аналіз майна (активів) підприємства.
- •Аналіз пасивів (джерел майна) підприємства.
- •Аналіз фінансових результатів.
- •Аналіз руху грошових коштів.
- •12. Аналіз фінансової стійкості підприємства
- •13. Аналіз ліквідності і платоспроможності
- •14. Аналіз ділової активності (оборотності активів та капіталу)
- •15. Аналіз рентабельності підприємства
- •Тема 4. Управління фінансовими ризиками
- •2. Оцінка ризиків. Статистичні методи виміру ризику.
- •3. Визначення ризику портфелю інвестицій
- •4. Методи нейтралізації та мінімізації фінансових ризиків.
- •Питання для самостійного вивчення:
- •1.Ризик як функція часу.
- •2.Політика управління фінансовими ризиками.
- •Тема 1. Теоретичні та організаційні основи фм
- •Становлення фінансового менеджменту як науки.
- •Сутність та значення фінансового менеджменту.
- •Мета, задачі та функції управління фінансами.
- •Ключові рішення та дилеми фінансового менеджменту.
- •Організація управління фінансами на підприємстві.
- •Професійні якості фінансового менеджера
- •8. Партнерство (товариство) як форма організації підприємництва: сутність, види, переваги, недоліки.
- •9. Акціонерні товариства (корпорації) та їх види: характеристика, переваги, недоліки.
- •10. Холдінги: причини виникнення, переваги, та недоліки.
- •Тема 3. Методи визначення вар-ті грошей у часі та їх викор-ня у фін розрахунках
- •3.1. Сутність, необхідність та основні поняття концепції вар-ті грошей у часі.
- •3.2. Майбутня вар-ть грошей та її визначення.
- •3.3. Теперішня вар-ть грошей та її визначення.
- •3.4. Ануїтет та його види.
- •3.5. Розрахунок проміжного складного процента та періоду подвоєння суми.
- •6. Врахування впливу інфляції на вар-ть грошей.
8. Партнерство (товариство) як форма організації підприємництва: сутність, види, переваги, недоліки.
Товариство (або партнерство) – це добровільне комерційне обєднання двох або більше осіб, в якому володіння, управління і розподіл прибутку (чи збитків) регулюється узгодженням, яке заключене між партнерами. Максимальна кількість членів партнерства регламентується законодавством.
Узгодження – це письмовий договір визначеної форми, підписаний членами партнерства. В ньому відображають: внесений учасниками капітал, відношення до прибутків та збитків. Назва фірми, тривалість існування партнерства, обовязки та права партнерів на отримання частки прибутку.
Цей тип організації бізнесу складніше у порівнянні із “Власним ділом” і у визначеній мірі є результатом його розвитку.
Існує два види товариств (партнерств):
-
тов. з необмеженою відп-стю (вони повністю відповідають за ведення справи).Всі партнери повинні відп-ти за борги своїм майном.
-
Тов. з обмеженою відп-стю – Limited Partnership (партнери мають обовязки в межах вкладеного ними капіталу чи визначеної суми грошей). Тут є хоча б один партнер, який відповідає за борги лише у визначених рамках (межах).
Прибутки товариства розподіляються між “обмеженими” та “необмеженими” партнерами у відповідності з раніш визначеним співвідношенням. “Обмежений” партнер ризикує сумою, не більше, ніж його вклад, а тому його частка загального прибутку значно менша, ніж та, яка дістанеться “необмеженому” партнеру (% співвідношення).
Виділяють також тимчасові партнерства, які створюють за неформальним узгодженням між двома чи трьома партнерами у звязку з виконанням конкретного комерційного контракту.
В формі партнерств створюються професійні фірми в області бухг-го обліку, аналізу фінансово-господарської діяльності, з аудиту, фінансового менеджменту, юриспунденції тощо.
Переваги товариств і “Власного діла” в цілому подібні.
До недоліків партнерств закордонні економісти відносять такі:
1. Фін. можливості все ж таки обмежені і не завжди достатні для розширення виробництва.
2. Власники партнерства можуть нести необмежену відповідальність по всім його зобовязанням.
3. Фактор нестабільності – фірми припиняє своє існування за бажанням одного із партнерів не продовжувати свою участь в ній, або в випадку його смерти. В цьому випадку треба заключити нове узгодження і т.д. Це все нові труднощі.
4. З доходів партнерств сплачують податки на доходи фізичних осіб (дивись вище “Власне діло”).
5. Важливі рішення з питань управління партнерством повинні прийматись більшістю голосів його членів. Іноді важко досягнути єдності думок, тому прийняття рішення може затягнутися.
6. Обмеженість доступу до фін. ринку (особливо в нашій країні).
Виділяють два типи партнерств (товариств):
1. Активні або головні, в яких усі члени партнерства приймають участь в управлінні і несуть необмежену відповідальність.
2. Пасивні, або комадитні партнерства (партнерства на довірі). Його учасники вкладають гроші, але вони не повязані безпосередньо з діяльністю фірми, вони несуть обмежену відповідальність.
Партнерства з обмеженою відповідальністю бувають:
-
відкриті;
-
закриті.
В перший тип залучається велика кількість партнерів, число яких обмежується лише бажанням активного (головного) партнера припинити рост фондів п-ва. закриті партнерства з обмеженою відп-стю включають лише певну к-сть пасивних його партнерів. (В США – не більше 35). Пасивними партнерами можуть стати лише багаті люди. (В США – власний капітал не менше 1 млн. долл.).