- •2. Принципи організації сенсорних систем.
- •1. Принцип багатоканальності та багаторівневості.
- •3. Принцип зворотних зв’язків.
- •4. Принцип кортикалізації.
- •5. Принцип двобічної симетрії.
- •6. Принцип структурно – функціональних кореляцій.
- •Загальні властивості відчуттів.
- •3. Закономірності виявлення сенсорних сигналів.
- •4. Системна організація процесів кодування інформації.
- •4. Біологічна роль сенсорних сигналів.
- •5. Адаптаційні, захисні та компенсаторні механізми аналізаторів.
- •Дослідження чутливості.
- •Топічна діагностика чутливих уражень.
- •1. Загальна будова сомато-сенсорної системи.
- •5. Дослідження чутливості.
- •4. Відчуття кольору.
- •1. Анатомічна будова органу зору.
- •4. Відчуття кольору.
- •2. Вікові особливості шкіри та причини її ураження.
- •Фізіологія шкіри. Функції шкірного аналізатору.
- •Шкірні відчуття.
- •Рух як функція нервової системи.
- •1. Рух як функція нервової системи.
- •Мозочок.
- •3. Синдроми ураження рухових систем мозку.
- •Основні відчуття руху: статичні та кінестетичні.
- •5.Особливості рухових порушень в дітей із вадами фізичного та психічного розвитку.
- •1. Анатомічна будова органу смаку.
- •4. Адаптація смаку.
- •1.Анатомічна будова органу смаку.
- •4.Адаптація смаку.
- •2. Нюхові відчуття.
- •4. Теорії нюху.
- •5.Адаптація нюхової чутливості.
- •Мовлення як акустичний процес.
- •Джерела збудження акустичних коливань:
- •3. Мовлення як функція мозку.
- •4. Контроль за мовленнєвою системою.
- •Теми курсових робіт з курсу «мовленнєві та сенсорні системи і їх порушення».
- •Використання компенсаторних аналізаторних механізмів у процесі навчання та виховання дітей з порушеннями слуху.
- •Взаємодія аналізаторних систем та її значення для корекційної роботи.
- •Значення сенсорних подразників у формуванні процесів сприймання дітей з вадами інтелекту.
- •Значення сенсорних подразників у формуванні процесів сприймання дітей з порушеннями мовлення.
- •Порушення зорового сприйняття та його вплив на фізичний та психічний розвиток дітей з особливими потребами.
- •Використання компенсаторних аналізаторних механізмів у процесі навчання та виховання слабозорих дітей.
- •Значення шкірного відчуття у розвитку процесів сприймання дітей з порушеннями психофізичного розвитку.
- •Роль рухового аналізатора у забезпеченні основних рухових процесів у організмі людини.
- •Порушення рухових функцій в дітей з вадами інтелектуального розвитку.
- •Порушення рухових функцій в дітей з вадами мовлення.
- •Значення смакового та нюхового сприйняття у процесі розвитку сенсорних функцій людини.
5.Адаптація нюхової чутливості.
Пороги нюхової чутливості визначаються часом адаптації, який прямо пропорційний тиску парів пахучої речовини. Наприклад, через деякий час після користування парфумами, людина не відчуває їх запаху від своєї одежі. У даному випадку відбулася адаптація нюхового аналізатору.
У результаті адаптації, пороги відчуття значно збільшуються, а після усунення впливу пахучої речовини на нюховий аналізатор, відбувається відновлення чутливості.
Швидкість відновлення вихідної чутливості і результати відновлення для різних речовин не однакові. Наприклад, після парів бензину і скипидару відновлення наступає через 5- 30 хв. , а після формальдегіду попередня чутливість не відновлюється навіть через годину. Етиловий спирт підвищує нюхову чутливість вище вихідної, і вона лишається підвищеною на протязі години і більше.
Розрізняють два види нюхової адаптації – гомогенну та гетерогенну.
Гомогенна нюхова адаптація – це зміна нюхової чутливості на той запах, який діє на нюхові рецептори.
Гетерогенна нюхова адаптація – це зміна чутливості до запахів інших речовин.
Аналіз нюхових відчуттів можливий тільки за приблизно однаковій інтенсивності запахів речовин. У випадку переважання певного запаху, слабший буде подавлятися. Властивість перебивання одного запаху іншим використовується для боротьби з неприємними запахами.
Для розрізнення запахів важливо дотримуватись послідовності чергування запахів. За первинно малій інтенсивності, можна розрізняти запахи більшої інтенсивності, в той час як після дії інтенсивного запаху, сприймання слабого майже не можливо.
У літературі детально описано взаємне послаблення запахів, або їх взаємна компенсація. Виявлено багато комбінацій пахучих речовин, запахи яких взаємно компенсують один одного.
6.Сенсебілізація нюхової чутливості.
Підвищення нюхової чутливості порівняно зі здоровими людьми було помічено у хворих з вадами зору та слуху. Особливе значення розрізнення запахів має для сліпих та людей зі значною втратою зору. Для них воно має орієнтовне, сигнальне та пізнавальне значення. Нюхові відчуття у сліпих виражені яскравіше і мають більш широкий діапазон. Завдяки предметності нюхових відчуттів сліпі отримують додаткову інформацію по зміни в оточуючому середовищі.
Тема № 9:ФІЗІОЛОГІЯ МОВЛЕННЄВОЇ СИСТЕМИ.
План лекції:
-
Мовлення як вища психічна функція людини.
-
Мовлення як акустичний процес.
-
Мовлення як функція мозку.
-
Контроль за мовленнєвою системою.
-
Мовлення як вища психічна функція людини.
Мовлення (звукове і письмове), як здатність знаково-символічного відображення предметів та явищ оточуючого світу, а також емоційних станів, є універсальною здатністю людини.
І.П.Павлов увів поняття першої та другої сигнальних систем як різних способів психічного відображення дійсності.
Перша сигнальна система – це те, що «ми маємо у собі як враження, відчуття і уявлення від оточуючого зовнішнього середовища» (І.П.Павлов).
Друга сигнальна система – це слово, яке «бачать і чують», це «сигнал сигналів», завдяки якому здійснюється узагальнення і абстракція, що характеризує « спеціально людське вище мислення».
Саме слово стало тою винятковою здатністю нервової системи людини, яка зумовила її прогресивний розвиток. Воно розширило діапазон і якість сприйняття зовнішнього світу, самовираження, можливість передачі іншим людям інформації про оточуюче середовище і власних станів за рахунок звукових і літерних конструкцій, які несуть емоційне та смислове навантаження.
Внаслідок розвитку мови, як системи знакових утворень, що узагальнюють різноманітність сигналів першої сигнальної системи, з’явилося мовлення – нова система відображення світу. Тільки у людини ознаки, що лежать в основі класифікації предметів зовнішнього світу, пов’язані зі словами рідної мови і отримують вербальні (словесні) наймення.
У випадках, коли людина володіє кількома мовами, кількість наймень збільшується, але в основі описування предметів і подій лишаються сукупності одних і тих же понять, що закріплені у пам’яті суб’єкта.
Слово, як новий спосіб відображення дійсності, не є тільки результатом асоціації між предметом та його назвою, воно завжди пов’язано з найбільш істотними властивостями предметів та явищ.