- •2. Принципи організації сенсорних систем.
- •1. Принцип багатоканальності та багаторівневості.
- •3. Принцип зворотних зв’язків.
- •4. Принцип кортикалізації.
- •5. Принцип двобічної симетрії.
- •6. Принцип структурно – функціональних кореляцій.
- •Загальні властивості відчуттів.
- •3. Закономірності виявлення сенсорних сигналів.
- •4. Системна організація процесів кодування інформації.
- •4. Біологічна роль сенсорних сигналів.
- •5. Адаптаційні, захисні та компенсаторні механізми аналізаторів.
- •Дослідження чутливості.
- •Топічна діагностика чутливих уражень.
- •1. Загальна будова сомато-сенсорної системи.
- •5. Дослідження чутливості.
- •4. Відчуття кольору.
- •1. Анатомічна будова органу зору.
- •4. Відчуття кольору.
- •2. Вікові особливості шкіри та причини її ураження.
- •Фізіологія шкіри. Функції шкірного аналізатору.
- •Шкірні відчуття.
- •Рух як функція нервової системи.
- •1. Рух як функція нервової системи.
- •Мозочок.
- •3. Синдроми ураження рухових систем мозку.
- •Основні відчуття руху: статичні та кінестетичні.
- •5.Особливості рухових порушень в дітей із вадами фізичного та психічного розвитку.
- •1. Анатомічна будова органу смаку.
- •4. Адаптація смаку.
- •1.Анатомічна будова органу смаку.
- •4.Адаптація смаку.
- •2. Нюхові відчуття.
- •4. Теорії нюху.
- •5.Адаптація нюхової чутливості.
- •Мовлення як акустичний процес.
- •Джерела збудження акустичних коливань:
- •3. Мовлення як функція мозку.
- •4. Контроль за мовленнєвою системою.
- •Теми курсових робіт з курсу «мовленнєві та сенсорні системи і їх порушення».
- •Використання компенсаторних аналізаторних механізмів у процесі навчання та виховання дітей з порушеннями слуху.
- •Взаємодія аналізаторних систем та її значення для корекційної роботи.
- •Значення сенсорних подразників у формуванні процесів сприймання дітей з вадами інтелекту.
- •Значення сенсорних подразників у формуванні процесів сприймання дітей з порушеннями мовлення.
- •Порушення зорового сприйняття та його вплив на фізичний та психічний розвиток дітей з особливими потребами.
- •Використання компенсаторних аналізаторних механізмів у процесі навчання та виховання слабозорих дітей.
- •Значення шкірного відчуття у розвитку процесів сприймання дітей з порушеннями психофізичного розвитку.
- •Роль рухового аналізатора у забезпеченні основних рухових процесів у організмі людини.
- •Порушення рухових функцій в дітей з вадами інтелектуального розвитку.
- •Порушення рухових функцій в дітей з вадами мовлення.
- •Значення смакового та нюхового сприйняття у процесі розвитку сенсорних функцій людини.
-
Основні відчуття руху: статичні та кінестетичні.
Статичні відчуття відображують положення тіла у просторі. В основі просторової орієнтації та положення тіла у просторі лежить статична чутливість. Під час зміни положення тіла в рецепторах, які розташовані у вестибулярному апараті внутрішнього вуха, м’язах, суглобах, сухожиллях, очах та у шкірі стопів ніг, виникає збудження – нервові імпульси, які по провідним нервовим шляхам поступають у головний мозок, де викликають відчуття статики. Статичні відчуття сприяють урівноваженню тіла у просторі, зміні положення тіла під час виконання робочих операцій, під час
зорового та слухового просторових розрізнень. Статичне відчуття може бути індивідуальним та піддається тренуванню. Серед людей з нормальним зором воно найбільш розвинене у гімнастів, акробатів, пілотів літаків та космічних апаратів.
Статичне відчуття змінюється з віком. В дітей раннього віку воно формується одночасно зі становленням загальної рухової чутливості внаслідок сенсорного виховання. Становленню статичного відчуття сприяє розвиток слухової та зорової чутливості, особливо в дітей зі зниженою функцією цих аналізаторів. В дітей з вадами зору це пов’язано із відсутністю зорового контролю за положенням тіла у просторі і коректується слуховим та пропріоцептивним аналізатором, а також за рахунок м’язової чутливості рук, ніг та рецепції стопів ніг. Статичні відчуття можуть бути усвідомленими
(довільними) та неусвідомленими (не довільними).
Важливе значення у розвитку статичного відчуття належить рухам голови та шиї. Разом з зоровим та слуховим аналізатором вестибулярний апарат здійснює просторову орієнтацію завдяки рухам шиї й голови, які дозволяють обрати зручну позу під час роботи та гри.
Кінестетичні, або м’язово-суглобові відчуття забезпечують відчуття положення й рухів тіла та окремих його частин, вони виникають при надходженні сигналів від робочих органів руху у головний мозок. Вони відображають швидкість рухів кінцівок, мовленнєвих органів та всього тіла у просторі. За допомогою цих відчуттів людина може контролювати роботу кінцівок, оцінювати відстань та напрямок руху, відчувати втому тіла, властивості предметів – масу, пружність, твердість.
М’язово- суглобові відчуття виникають через вплив подразників на рецептори рухового аналізатора. У його діяльності беруть участь три види рецепторів:
-
рецептори, які реагують на розтягнення м’язів та їх розслаблення;
-
рецептори, які працюють під час скорочення м’язів;
-
рецептори суглобового відчуття.
В дітей з вадами зору м’язово-суглобове відчуття грає допоміжну роль у пізнавальній діяльності. У якості вимірювальних одиниць сліпі часто використовують розміри свого тіла, руки, ліктя та кисті, кількість кроків. М’язово-суглобові відчуття, які виникають під час ходи, дозволяють їм оцінити пройдену відстань. За даними досліджень у сліпих, завдяки тренуванням, у 20 разів збільшується радіус точних рухів. Точність рухів особливо збільшується у процесі трудової діяльності.