2.3 Тіньова економіка як загроза соціально-економічній безпеці держави.

Тіньова економіка розглядається як економі­чна категорія, що відображає складну систему економічних відносин. За методологічною ознакою розрізняють економічний, соціологічний, кібернетичний, кріміналогічного і формально-правовий підходи до дослідження тіньової економіки.

Соціологічні концепції тіньової економіки розглядають цю сферу з огляду на взаємодію соціальних груп, що відрізняються позицією у системі тіньових інститутів, мотивами економічної поведінки суб'єктів у певних ситуаціях.

У межах кібернетичної концепції тіньова економіка розглядається як самодостатня система. Її прихильники розробляють економіко-математичні моделі прогнозування та управління тіньовою економікою, закономірностей її розвитку і взаємодії з офіційним сектором.

Особливістю економічного підходу є визначення впливу тіньової економіки на ефективність економічної політики, розподіл та використання ресурсів, розробка надійних методів оцінки її обсягів. У рамках економічної концепції досліджують тіньову економіку на глобальному, макро- і мікро рівнях, а також в інституційному аспекті. На рівні глобальної економіки розглядаються міжнародні тіньові відносини (наркобізнес, «відмивання» грошей, отриманих злочинним шляхом тощо). На макрорівні аналізується тіньова економічна діяльність з урахуванням її впливу на структуру економіки, виробництво, розподіл, перерозподіл і споживання валового внутрішнього продукту, зайнятість, інфляцію, економічне зростання та інші макроекономічні процеси. На мікрорівні увага концентрується на вивченні економічної поведінки і прийнятті рішень суб'єктами тіньової економіки, аналізуються окремі складники нелегального ринку. На інституційному рівні аналіз сконцентровується на соціально-економічних інститутах, тобто досліджується система формальних і неформальних правил поведінки, механізм функціонування та закономірності їхнього розвитку.

Широкого розповсюдження набув формально-правовий метод дослідження тіньової економіки, відповідно до якого ключовим критерієм тіньових економічних явищ є відношення до нормативної системи регулювання. Очевидними критеріями є ухилення від офіційної державної реєстрації, державного контролю, протиправний характер діяльності. Д. Макаров основною характерною рисою тіньо­вої економічної діяльності вважають її неконтрольований характер.

У рамках криміналогічного підходу у якості ключового використовується критерій суспільної шкідливості (небезпеки) економічної діяльності. К. Улибін для окреслення тіньових економічних відносин використовує критерій деструктивності – нанесення шкоди суспільству та присвоєння нетрудових доходів.

Економічні дії, які для суспільства є злочинними за змістом, поділяються за характером на: нелегальні, неповідом­лені, незареєстровані й неформальні. Аналіз проблем, які виникають у результаті реалізації економічних злочинів, доцільно здійснювати з урахуванням уточнених сутнісних характеристик поняття «іллегальна економіка» і класифікації ознак злочинної економічної діяльності. Тлумачення іллегальної економічної діяльності й такої, що здійснюється поза межами закону і всупереч стратегічним цілям суспільно-економічного розвитку, не заперечує вагомості виявлення сутнісної характеристики асоціальності трансформації іллегального господарювання через його легітимізацію у процесі формування інституцій (законодавчої, нормативно-розпорядчої бази їх застосування органами держаної влади та суб’єктами підприємництва). Отже, як бачимо поняття тіньова економіка, як і економічна злочинність характеризуються різноманітністю підходів та визначень, що вимагає їх певної систематизації.

Підсумовуючи вище викладені підходи до вивчення тіньової економіки, виділимо три основні складники, які, на нашу думку, найточніше відображають основні її вияви (рис.2.2): (1) неофіційний – діяльність домогосподарств, що виготовляють та споживають товари чи послуги власного виробництва для власних потреб чи потреб членів своєї сім’ї; (2) кримінальний – виробництво та продаж заборонених товарів і послуг (наркотики, вибухові речовини, проституція); (3) іллегальний – незаконне виробництво та продаж легальних товарів без їх документального оформлення та/або реєстрації підприємств. Іллегальний складник за ознакою сфери охоплення поділяємо на внутрішній, зовнішній та глобальний.

Рисунок 2.2 Складові тіньової економіки

Внутрішній включає діяльність у межах національної економіки, зовнішній – поза її межами, а глобальний передбачає транснаціональну (з країною базування) і мультинаціональну (без конкретного центру розташування) частки. Детальніше зупинимося на міжнародному аспекті іллегалізації світового господарства. Серед сучасних глобальних проблем на перший план все частіше виходять проблеми диверсифікації та транснаціоналізації економічної злочинності – зростання тіньових компонентів розвитку світового господарства.

В таблиці 2.1 надано основні наслідки іллегалізації економіки України.

Основна причина поширення тіньової економіки в Україні полягає в непослідовності процесів системної трансформації.

Формування в Україні протягом років незалежності масштабного тіньового сектору значною мірою спровоковано втратою державою важелів ефективного регулювання економічних процесів, суттєвими недоліками економічної і правової політики, у тому числі незадовільним станом господарського законодавства.

Таблиця 2.1

Наслідки іллегалізації економіки України
Фактор	Причина	Категорія суб’єктів, що одержує вигоду при здійсненні „тіньової” діяльності	Наслідки у короткостроковому періоді	Наслідки у довгостроковому періоді
1	2	3	4	5
Соціаль-ний	Неефектив-ність реалізації соціальної функції держави	Фізичні особи	Тимчасовий соціальний захист населення	Нестача до-хідної статті бюджету,неле гальне вико-ристання енергоносіївзагострення криміногенної ситуації
Професій-ний	Низький рівень матеріального зацікавлення ви-сококваліфікованих спеціалістів, закриття підприємств	Кваліфіковані спеціалісти, нелегально залучені до праці вітчи-зняними та іноземними фірмами	Тимчасова зайнятість, можливість реалізації професійного потенціалу, покращення матеріального стану	Нелегальна передача технологій, відтік інте-лекту, змен-шення нау-ково-техніч-ного потен-ціалу країни
Митно-тарифний	Закриття або нерентабельність підприємств, неефективна експортно-імпортна політика	Споживачі	Насиченість ринку това-рами та пос-лугами на які є попит, як правило за досить низь-кими цінами	Насиченість ринку нея-кісною про-дукцією, занепад віт-чизняного підприємництва,загроза безпеці
Продовження таблиці 2.1
1	2	3	4	5
Податко-вий	Високий рівень оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб	Фізичні та юридичні особи	Для юридич-них осіб– можливість функціону-вання в умо-вах конку-рентного се-редовища; Для фізичних осіб– підви-щення рівня життя	Дефіцит бюд-жету, корум-пованість податкових органів, неможливість контролю об-сягу діяль-ності суб’єк-тів господа-рської діяльності
Фінансо-во-кре-дитний	Недосконалість фінансово-кредитної системи	Країни, де розташовані світові офшорні центри	Акумулювання капіталь-них ресурсів	“Втеча” наці-онального капіталу з окремих країни
Міжнародні програми технічної допомоги	Недостатній рівень державної підтримки науково-технологічного комплексу	Гранто- отримувачі	Можливість реалізації наукових роз-робок,тимча-сова зайня-тість певних категорій населення	Інформаційне шпигунство, втрата спе-ціалістів та “втеча” технологій
Адміністративний	Надмірний перелік обов’язкових регламентів здійснення господарської діяльності	Юридичні та фізичні особи	Полегшення процедури здійснення господарської діяльності	Корумпова-ність владних структур

Труднощі, які виникають у результаті внутрішньої неузгодженості регуляторно-правового механізму та беззмістовної зміни концептуальних орієнтирів, створюють необґрунтовані ризики та бар’єри на шляху здійснення підприємницької діяльності. Нестабільність законодавства, бюрократизм у прийнятті рішень місцевими та центральними органами влади, невизначеність прав і взаємних обов’язків держави та суб’єктів підприємницької діяльності, неврегульованість та суперечливість нормативних актів, які видаються різними відомствами, обумовлюють неефективність та обтяжливість регуляторної політики.

За умов, коли регуляторна політика держави йде усупереч з інтересами вагомих груп економічних суб’єктів, тіньова економіка поширюється на галузі та сфери діяльності й набуває масштабного вияву. Керуючись інтересами власного відтворення, економічні суб’єкти ведуть пошук сприятливіших шляхів використання доступних їм ресурсів, у тому числі – виходячи за межі чинного законодавства. Це спонукає їх до стихійного встановлення нових правил здійснення господарських операцій, в яких регулююча та контролююча роль держави поступово заміщується неформальними угодами між ними.

В тіньовій економічній діяльності досить поширені зловживання, що ґрунтуються на суперечностях законодавчої бази, яка допускає різне тлумачення положень закону навіть професіоналами. Замість того, щоб бути головним чинником прогресивних перетворень у суспільстві, законодавство стало помітним гальмом його реформування.

Не викликає подиву, що на цьому тлі поступово, але неухильно зростало зневажливе ставлення підприємців та інших суб’єктів господарювання до державної влади, у суспільстві поглиблювалося явище правового нігілізму. Значна кількість справ в економіці вирішується поза правовим полем. Аргументами як у малому, так і у великому бізнесі часто-густо стають адміністративний тиск, погрози і так звані «наїзди». Значна кількість, складність, заплутаність, а іноді й суперечливість та невідповідність Конституції України законодавчих і нормативних актів підштовхує суб’єктів господарювання мінімізувати спілкування з державою шляхом подання мінімального обсягу інформації про свою діяльність. Протиправні дії такого роду «виправдовуються» дискримінаційним характером державної регуляторної політики. Це надає виявам тіньової діяльності стійкого характеру, а масовість цих явищ робить правоохоронну систему нездатною чинити належний опір. Більше того, без усунення на цій основі матеріальних передумов виникнення розбіжностей між інтересами суб’єктів господарювання та держави, посилення каральних заходів лише надає виявам тіньової економіки більш витончених, завуальованих форм. Тривале існування тіньових форм відтворення неминуче веде до криміналізації економіки, поширення корупції, зниження ефективності економічної політики держави.

Безумовно, тіньова економіка є хворобливою реакцією на усю сукупність обставин, які складаються в державі, суспільстві й економіці. Однак не можна не помітити значного впливу на поширення тіньових явищ саме необміркованих державних рішень в економічній сфері, необґрунтованості у багатьох аспектах політики переходу до нових економічних відносин, загального зниження авторитету органів державної влади, недосконалості чинного законодавства.

Одним з найвагоміших чинників тінізації економіки є її надмірна зарегульованість, численні випадки невиправданого втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у господарську діяльність.

За існуючими оцінками, що спираються на порівнянні рівнів тінізації в різних країнах світу, цей показник тісно пов’язаний з кількістю процедур, необхідних для державної реєстрації підприємницької діяльності, тривалістю їх проходження та іншими контактами підприємців з владними органами. Регуляторний тягар є однією з суттєвих причин відносно високого рівня тінізації економічних процесів у нашій державі. Непоодинокими є випадки, коли передбачені законодавством повноваження використовуються для прискіпливого контролю за діяльністю окремих суб’єктів підприємницької діяльності. Зокрема інтенсивність перевірок податківцями банків перевищує середню за значно більшої дисциплінованості банківських установ, ніж інших платників податків.

Окрім зазначених вище недоліків у нормативно-правовому регулюванні, суттєвими перешкодами на шляху здійснення економічної діяльності залишаються:

• великі податки та значна їх кількість;

• ускладнена система обліку та звітності, часті її зміни;

• надмірна кількість ліцензованих видів діяльності та складна процедура отримання дозвільних документів;

• складна процедура реєстрації підприємств;

• часті перевірки підприємств, які здійснюються державними органами;

• тиск з боку місцевих органів влади;

• недостатня професійна кваліфікація багатьох керівників підприємств, спеціалістів з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;

• дефіцит якісної ділової інформації тощо.

Слід зауважити, що основні обмеження ділової активності в Україні характерні не лише суто сфері регуляторної політики. Такими обмеженнями є також: вузькість ринків збуту, нерозвиненість ринкової інфраструктури, нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція, криза платежів, дефіцит інвестиційних ресурсів, висока ціна кредитних ресурсів тощо.

Якщо, за визначенням Дж. М. Кейнса, гроші – кров економіки, то кров тіньової економіки – позабанківський грошовий обіг. Зіставлення динаміки рівня тінізації та частки грошей поза банками у грошовій масі свідчить про дуже високий ступінь зв’язку [7]. Водночас унаочнюється чітко виражений обернений зв’язок між тінізацією та рівнем монетизації економіки. Це пояснюється меншою еластичністю готівкової грошової маси до регуляторних заходів Національного банку.

Наведені вище обмеження ускладнюють прибуткову довгострокову діяльність у легальному секторі економіки та обумовлюють пошук способів короткострокового чи одноразового отримання високих прибутків у тіньовій сфері.