Питання для перевірки знань:

1.Коли була прийнята в Україні Концепція державної регіональної політики ?

2. Які основні положення Концепції державної регіональної політики ?

3. Які проблеми перешкоджаують досягненню соціально-економічної безпеки на регіональному рівні?

4. Назвіть напрямки забезпечення економічної безпеки регіону.

5. Перелічте основні загрози соціально-економічної безпеки Вашого ре­гі­о­ну?

6. Які є індикатори соціально-економічної безпеки регіону?

7. Перелічте основні напрямки оцінки соціально-економічної безпеки регіону.

8.Які показники оцінки соціально-економічної безпеки регіону є найбільш вагомими на Вашу думку?

Тема 7 продовольча безпека

7.1Сутність і принципи дії продовольчої безпеки.

7.2 Критерії оцінки продовольчої безпеки.

7.1 Сутність і принципи дії продовольчої безпеки.

Одним з показників «якості життя» населення є рівень і структура споживання продуктів харчування. У свою чергу, здорова різноманітність безпечних продуктів харчування є одним з кращих способів збереження здоров’я суспільства, високої тривалості життя.

Дослідження споживання продуктів харчування базується на кількісних і якісних показниках.

Кількісні показники передбачають оцінку кількості кілограмів продуктів, спо­житих однією особою протягом місяця, якісні показники — енер­гетичної цінності і вмісту поживних речовин (білки, жири, вуглеводи) у середньодобовому раціоні однієї особи.

Продовольча безпека - ситуація, за якої всі люди мають фізичний і економічний доступ до достатньої в кількісному вираженні і безпечної їжі, для задоволення своїх потреб.

Забезпечення продовольчої безпеки – це безперервний процес, який характеризується зміною пріоритетів розвитку і механізмів їх реалізації.

Принципи продовольчої безпеки:

1. Доступність достатньої в кількісному вираженні і безпечної їжі.

2. Доступність до продуктів споживання всім соціальних груп населення.

3. Автономність і економічна самостійність національної продовольчої системи (продовольча незалежність).

4. Надійність, можливість національної продовольчої системи мінімізувати вплив сезонних, погодних та інших коливань на постачання продуктів харчування в різні регіони країни.

5. Стійкість- можливість розвитку продовольчої системи в режимі розширеного відтворювання.

6. Продовольча політика – це комплекс заходів, які розроблено для системного і ефективного вирішення задач виробництва, зовнішньої торгівлі, переробки та збереження,а також справедливого розподілу основних продуктів харчування, а також соціального розвитку місцевості.

Стратегічною метою розвитку продовольчого забез­печення є досягнення медично рекомендованих норм раціональ­ного (здорового) харчування, важливий показник продовольчої доступності — економічна можливість придбання нормативного набору продуктів. У 2005 році оцінка такого добового душового на­бору в цінах цього ж року становила 11,24 грн., а серед-ньостатистичний добовий душовий наявний дохід - 16,19 грн. Отже, на придбання набору продуктів, необхідного для повно­цінного харчування, потрібно було витратити майже 70 % усього доходу. Цифра свідчить про поки що неподолану бідність нашої країни, а її поступове зменшення варто було б розглядати як ключовий критерій оцінки успіхів (або неудач) державної соціаль­ної та аграрної політики.

Відчуття продовольчого неблагополуччя посилюється з пере­ходом від середніх показників споживання до їх диференціації за соціальними групами. Як і слід було очікувати, най­менше розшарування має місце щодо найдешевіших енергоносіїв (картоплі та хлібопродуктів). У цілому по всіх витратах на харчу­вання децильньш коефіцієнт диференціації становив 4,73, а по су­купних доходах — 4,36. Те, що розшарування соціальних груп за показником душових продовольчих витрат є більші ніж за показ­ником доходів, свідчить про відсутність спеціального напрямку державної політики подолання бідності — адресної продовольчої допомоги соціально вразливим верствам населення. Для порівнян­ня: у США диференціація продовольчих душових витрат є втричі нижчою від диференціації доходів, що є результатом широкомас­штабної програми продовольчої допомоги соціальним групам з низькими доходами, яка вже багато років діє в цій країні.

Поляризація соціальних груп у сфері продовольчого спожи­вання призводить до виникнення значних зон продовольчої бід­ності. Згідно з офіційно затвердженою методикою оцінки бідно­сті, межею бідності й межею крайньої бідності визнається рівень споживчих витрат, нижчий, відповідно, 75% й 60% граничної по­значки. Якщо поширити ці критерії на продовольчі споживчі ви­трати, то в 2007 році у зону, нижчу від межі бідності, потрапляло 28 % населення, а в зону, нижчу від межі крайньої бідності, -15 % населення [4].