Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navch_pos_bnik_1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
24.11.2018
Размер:
1.92 Mб
Скачать

1.3. Основні підходи щодо дослідження природи соціально-економічної безпеки

Визначення цього поняття є й у Концепції національної безпе­ки3 України, де зазначено, що стан захищеності життєво важли­вих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх та зов­нішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей.

Соціальна безпека як складова частина національної безпеки являє собою формування та досягнення стану захищеності від за­гроз соціальним інтересам. Від національних інтересів відокрем­люються соціальні інтереси, а від загроз національній безпеці — загрози соціальній та іншим сферам, які (загрози) перешкоджа­ють реалізації соціальних інтересів. Відповідно до цього повинно формулюватися загальне визначення соціальної безпеки. Соціаль­на безпека — стан захищеності соціальних інтересів особи, сус­пільства, держави від впливу на них соціальних загроз. Це поняття потребує, в свою чергу, визначеності соціальних інтересів, соціальних загроз, загроз національній безпеці, які да­ють соціальні наслідки, а також соціальної безпеки особистості, суспільства, держави, соціальних гарантій, соціального захисту.

Виходячи з того, що національні інтереси України відобража­ють фундаментальні цінності та прагнення українського народу,його потреби в гідних умовах життєдіяльності, а також цивілізо­вані шляхи їх створення і способи задоволення, більша їх части­на являє собою соціальні інтереси.

Загальні цінності відображені в преамбулі до Конституції України. До них належать: право на самовизначення, забезпечен­ня прав і свобод людини та гідних умов її життя, зміцнення гро­мадської злагоди, розвиток і зміцнення демократичної, соціаль­ної, правової держави. У пріоритетних національних інтересах України, визначених концепцією, цей перелік є більш розвину­тим і деталізованим. До пріоритетних соціальних інтересів відне­сено створення громадянського суспільства, розвиток демокра­тичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини, досяг­нення національної злагоди, соціальної стабільності, гарантуван­ня прав українській нації та національним меншинам України, зміцнення генофонду українського народу, його фізичного і мо­рального здоров'я та інтелектуального потенціалу.

Отже, поняття «соціальні інтереси» і їх суттєва визначеність лише почали поволі застосовуватися як інструмент національної безпеки і соціального управління структурами державної влади. У суспільно-політичному та науковому контекстах ситуація тро­хи краща.

За визначенням фахівців Української Академії державного управління при Президенті України соціальні інтереси - ру­шійна сила діяльності та поведінки особистості, соціальної гру­пи, класу, яка безпосередньо формує стимули та мотиви, відо­бражає становлення суспільних суб'єктів до умов свого існу­вання та розвитку. У цьому визначені залишається нез'ясованим місце держави щодо задоволення соціальних інтересів. Крім того, постає питання щодо соціальної спрямованості діяльності та по­ведінки суб'єктів, бо в даному контексті це можна віднести і до інтересів в інших сферах, не тільки в соціальній. На основі теоре­тичних узагальнень щодо цього поняття зробимо спробу його розгорнутого визначення.

Соціальні інтереси відображають орієнтири і прагнення лю­дини, суспільства, держави до задоволення соціальних потреб (безпечної життєдіяльності, суспільно нормального функціону­вання і соціального розвитку). Соціальні інтереси мають різні форми виявлення у різних системах. У системі соціальної безпе-ки вони зумовлюються як соціальними загрозами, так і загрозами інших сфер, які дають негативні соціальні наслідки.

Соціальні інтереси в системі соціальної політики мають шир­ше суттєве і структурне визначення. Вони виходять не лише із загроз, а й із соціальних потреб, які мають позитивний характер, тобто які не задоволені, але не стали небезпекою. Соціальні інте­реси системи соціальної безпеки в соціальній політиці посідають пріоритетне місце серед визначених нею соціальних напрямів.

Поняття «загроза соціальній безпеці» тотожне поняттю «соці­альний ризик» — це небезпека, що викликає соціальні деформа­ції та диспропорції у функціонуванні і розвитку людини, суспіль­ства, держави[4].

Визначення соціальних інтересів і загроз соціальній безпеці свідчить, що їх дія поширюється на особу, суспільство і державу. Але зміст їх безпеки має свої особливості. Безпека особи — це стан захищеності від загроз і небезпек для життя і здоров'я, май­на, прав, гарантій та свобод людини, її здатність до самозахисту. Безпека особистості складається з двох частин — зовнішньої і внутріш­ньої. Зовнішня зумовлена націленістю держави та суспільства на задоволення інтересів і потреб особи та захист від потенційних та реальних загроз і небезпек. Внутрішня -це власна здатність особи до запобігання та уникнення загроз, які перешкоджають її нормальній життєдіяльності та розвитку.

Проблеми безпеки суспільства, як і безпеки особистості, потребують подальших досліджень. Але суттєве визначення безпеки суспіль­ства є першочерговою потребою в цьому процесі. Виходячи з пріоритетних національних інтересів, найважливішим для України є створення громадянського суспільства. До функцій громадянсь­кого суспільства входять: формування, спрямування і контроль за діяльністю держави, вищих посадових осіб, органів державної влади. Для запобігання перешкодам створенню в Україні грома­дянського суспільства необхідно мати відповідне законодавство, яке захищає права громадських організацій і політичних партій. Державним органам влади потрібно виконувати зобов'язання сто­совно суспільних інституцій, формувати у суспільстві здатність до захисту своїх прав і свобод цивілізованим шляхом.

Безпека суспільства — стан захищеності суспільства, який до­зволяє йому визначати політику держави відносно його грома­дянського і демократичного становлення та розвитку через реалі­зацію і підвищення своїх прав і свобод.

Безпека особистості та безпека суспільства перебувають у тісному зв'язку з безпекою держави. Але цей зв'язок може мати і негативні наслідки, коли зміцнення безпеки держави відбувається за рахунок зниження безпеки особи та суспільства. У цілому загрози національ­ній безпеці є водночас загрозами людині, суспільству і державі.

Безпека держави — це її спроможність через управління під­системами національної безпеки запобігти і ліквідувати загрози для влади, законності і правопорядку, територіальної цілісності держави, усувати соціальні деформації, що перешкоджають фун­кціонуванню і розвитку особи та суспільства. Основні складові безпеки держави включають безпеку органів і структур влади, захищеність законодавства і суспільно-політичного устрою, без­пеку територіальної цілісності України, захист населення, грома­дян, суспільства.

Визначення змісту таких понять як безпека особи, суспільства, держави є вкрай необхідним для формування системи забезпе­чення соціальної безпеки.

Також потребують розкриття поняття, пов'язані з кількісними та якісними показниками безпеки. Погляди вчених відносно сту­пеня безпеки поділяються на два напрями. Перший — це досяг­нення абсолютної безпеки. Другий — це допущення прийнятного ризику, за межами якого виникають прояви національної небез­пеки, які свідчать про деградацію суспільства. У світовій практи­ці визначено показники, які мають порогові значення (межу), пе­ревищення яких свідчить про появу загроз національній безпеці. Прийнятний ризик - - поріг допустимої небезпеки, за межами якого — загроза національній безпеці.

Близькі за змістом соціальні гарантії мають відношення до особи, якій держава гарантує соціальний захист на мінімальному рівні для життєзабезпечення. Якщо держава не буде встановлю­вати і надавати гарантовану мінімальну соціальну допомогу, то діятимуть загрози життю і здоров'ю людини.

Соціальні гарантії держави — це її зобов'язання щодо підтрим­ки життєзабезпечення особи на відповідному рівні, необхідному для виживання. Межа цих гарантій не дозволяє вийти на рівень нормального функціонування й розвитку людини, але дає змогу не допустити можливості фізичної її загибелі. Крім мінімальних соціальних гарантій держави система соціального захисту засто­совує соціальні гарантії договірного регулювання трудових від­носин, їх рівень є більш високим порівняно з державними соці­альними гарантіями, має тенденцію до зростання залежно від рівня прийняття — держава, галузь, регіон, підприємство.

Співвідношення соціальної безпеки та соціального захисту ви­значалося вище. Соціальна безпека досягається запобіганням і ліквідацією загроз національній безпеці, які впливають на соціаль­ний стан і розвиток. Соціальний захист — це діяльність, спря­мована на забезпечення соціальної безпеки. Вона націлена на ви­явлення причин, що викликають загрози соціальній безпеці; оцінку та реалізацію можливостей впливу на ці причини на різ­них етапах їх виникнення та розвитку; формування і реалізацію комплексу заходів щодо запобігання і ліквідації загроз соціальній безпеці.

Критичний погляд, викладений вище на визначене місце соці­альної безпеки в Концепції національної безпеки України, потре­бує відповідних пропозицій щодо визначеності основних складо­вих частин соціальної безпеки - соціальних інтересів, загроз соціальній безпеці та стратегічних напрямів соціальної безпеки. Виходячи зі стану і тенденцій соціального розвитку, національ­них інтересів, законодавства України, державних програм та нау­кових досліджень, виникли пропозиції щодо розробки проекту Стратегії соціальної безпеки як складової частини Стратегії наці­ональної безпеки України [3].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]