Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navch_pos_bnik_1.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
24.11.2018
Размер:
1.92 Mб
Скачать
  1. Соціальна проблема №1 – це бідність.

Бідні є повсюди|, навіть в США і Швейцарії. Українська проблема постає у масштабах бідності. Сьогодні нижче за прожитковий мінімум|мінімум-ареал| (714 грн. у 2008 році) живе кожен четвертий громадянин України. Це рівень життя відсталий африканських і азіатських країн. Саме за роки ринкових реформ, переважна більшість населення, як мінімум 85%, різко збідніла. За роки реформи не просто змінилося матеріальне положення|становище| громадян країни - трансформувалася вся система формування доходів населення. У соціалістичній економіці основним джерелом надходження|вступу| особистих|особових| доходів була|з'являлася| оплата праці (приблизно 3/4 всі доходів), причому її рівень був невисокий і майже незмінний|малорухомий|, диференціація основної маси населення за розміром заробітку практично була відсутня, а весь процес регулювання зводився до механізму нарахування і перерахунку заробітної плати по певній схемі. Паралельно з|із| цим існувала додаткова закрита|зачиняти| система розподілу благ, обслуговуюча невелику соціальну групу. При цьому всі процеси формування і регулювання доходів громадян контролювала держава.

До теперішнього|теперішнього| моменту в Україні склалася прямо протилежна система матеріального забезпечення населення, в якій функції і можливості|спроможності| держави мінімізовані – державний контроль обмежився встановленням розміру мінімальної заробітної плати. Перш за все|передусім|, значущість офіційного заробітку в структурі доходів за роки реформи впала майже в двічі|вдвічі| .

2.    Соціальна проблема №2 - пенсійне забезпечення.

За показником середніх сум пенсій зі|із| всіма нарахуваннями і компенсаціями середній пенсіонер в Україні не дотягує|дотягає| до прожиткового мінімуму|мінімум-ареалу|, тобто не можуть без допомоги рідних навіть вижити.Але|та| якщо брати середній розрахований| розмір пенсії в місті Донецьку, то він складає 1300 грн[5].

3.    Соціальна проблема №3 - проблема диференціації доходів населення.

Це перш за все зростання пропасти між багатими і бідними. Статистика різних країн показує, що велика частина населення має мінімальні доходи, а менша – дуже високі. Сьогоднішній Уряд стверджує, що соціальне розшарування в країні нібито зменшилося: доходи 10% найбагатших перевищували доходи найбідніших в 20 разів, тоді як пороговим значенням цього показника визнається 8 разів. Тим часом, тіньові доходи деяких українців в них явно не враховуються. Уряд сьогодні бере зобов'язання підвищити доходи населення через збільшення зарплат і пенсій.

4.Соціальна проблема №4 - проблема оплати інтелектуальної праці.

Рівень зарплати у сфері освіти|утворення| складає сьогодні 58% від середнього рівня в промисловості (за даними статистики за 2007 рік), а середня зарплата в науці в 10 разів менше, ніж у учених із|із| Західної Європи і США.Таким чином, ринкові реформи буквально перетрусили всі сторони життя українського суспільства|товариства| – від системи цін і податків до банків і валютних ринків. Лише одна сфера не викликала|спричиняла| ніякого|жодного| інтересу у реформаторів – це ринок праці. Почався|розпочинав| новий етап витоку цих самих мізків на захід та в кримінальний бізнес.

5. Соціальна проблема №5 - проблема зайнятості.

Ситуація, що створилася, в області зайнятості об'єктивно вимагає посилення державної політики, що включає заходи по регулюванню зайнятості, зокрема в галузевому і регіональному плані. Проблему зайнятості можна частково вирішити за рахунок цілеспрямованої|ціленаправленої| державної політики підтримки дрібного|мілкого| підприємництва. Сьогодні воно поповнює|доповнює| казну|скарбницю| тіньового сектора економіки. |наспілу| Необхідність розробки таі ухвалення|прийняття| державної | програми сприяння зайнятості населення на найближчі роки і віддалену перспективу підтверджує також наявність регіонів країни з істотною|суттєвою| деформацією населення, специфікою соціально-економічного розвитку: однобокою спеціалізацією, переважанням виробництв з|із| високою концентрацією інтелектуальної праці, наявністю галузей з|із| великою питомою вагою підприємств-банкротів.

6. Соціальна проблема №6 - зростання|зріст| смертності.

В Україні найнижчий в світі природний приріст населення, за звітом ООН.

На рисунку 2.1 представлено природний рух населення України за 1997-2007 рр.

Рисунок 2.1 Природний рух населення України за 1997-2007 рр[5].

Водночас слід наголосити, що приєднання України до СОТ, яке супроводжуватиметься зростанням відкритості національної еко­номіки, матиме не лише позитивні результати. Більше того, саме в разі приєднання до СОТ очевиднішими за змістом і негативними за наслідками виявляться вітчизняні проблеми, пов'язані із суттє­вими структурними деформаціями та диспропорціями у різних га­лузях економіки, неефективним використанням трудового потенціалу, низьким рівнем доходів населення, застарілими виробничими потужностями, низь­кою конкурентоспроможністю економіки у цілому.

Приєднання України до СОТ неминуче викличе структурні зміни в економіці. При цьому як потенційні та реальні переваги, так і втрати від таких змін у різних галузях розподіляться нерів­номірно. Одні галузі та відповідні суб'єкти господарювання дістануть зростання, матимуть значний приплив капіталу, а в інших галу­зях, що не мають належних конкурентних переваг, відбудеться «вимивання» з ринку праці робочих місць із середнім і високим «освітнім рівнем», зростання незатребуваного людського капіта­лу, погіршення перспектив зайнятості, створення таких робочих місць, що погіршують професійну структуру зай­нятості тощо.

Звертаючися до досвіду інших країн, які приєднання до СОТ, можна навезти численні приклади, коли зро­стання відкритості економіки різновекторно впливало на парамет­ри ринку праці і, зокрема, на рівень заробітної плати, умови праці загалом. Щодо негативного впливу зростання відкритості націо­нальної економіки на рівень заробітної плати, то його природа, причини походження є такими.

Перша пов'язана з тим, що під впливом загострення конкурен­ції роботодавці роблять ставку на стратегію зниження витрат, здійснюють організаційно-технологічну модернізацію виробниц­тва, наслідком якої є скорочення чисельності персоналу; перево­дять виробництва в інші країни, де заробітна плата та сукупні ви­трати є нижчими; займають жорсткіші позиції під час колектив­них переговорів з профспілками.

Друга причина пов'язана з можливістю заміщення місцевих працівників іноземною робочою силою. Це змушує працівників погоджуватись на нижчу заробітну плату.

Третя причина — в послаблені регулюючої ролі урядів в умо­вах загострення міжнародної конкуренції, посилення статусу та регулюючої ролі міжнародних правил і норм, виявів диктату з боку міжнародних фінансових організацій і транснаціональних компаній. Так, наприклад, загроза переведення підприємств за кордон змушує уряд задовольняти вимоги вітчизняних і трансна­ціональних компаній навіть тоді, коли вони певною мірою супе­речать суспільним інтересам.

Наступна - четверта але чи не найсуттєвіша за наслідками причина зниження заробітної плати зі зростанням відкритості на­ціональної економіки пов'язана з можливим «вимиванням» робо­чих місць, на яких працює висококваліфікована робоча сила. Це стосується передусім тих сегмент ринку товарів і ринку пращ, які не мають необхідних у таких умовах конкурентних переваг.

Визначаючи наслідки зростав відкритості економіки щодо ринку робочої сили і ринку робочі місць, не можемо не зважати на те, що центральною ланкою відстеження со­ціально-економічних наслідків зростання відкритості економіки для сфери зайнятості має стати регіональний рівень.

Глибина змін на регіональних ринках праці під впливом всту­пу до СОТ залежатиме від багатьох чинників, у тому числі: загаль­ного економічного потенціалу суб'єктів господарювання в конк­ретному регіоні та наявності конкурентних переваг; галузевої структури економіки та її адаптації до потреб внутрішніх і зов­нішніх ринків; частки імпорту у регіональному споживанні та об­сягу внутрішнього споживчого попиту; рівня подолання кризи в галузях регіональної економіки, адаптації суб'єктів господарю­вання до діяльності в умовах лібералізації економіки; рівня дохо­дів працівників; динаміки економічно активного населення, його освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня; співвідношен­ня попиту і пропозиції робочої сили [20].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]